МВФ і Україна: новий осінній призов

З настанням осені напруга у світовій економіці та фінансовій системі, на жаль, не знижується. «Ми увійшли в дуже небезпечну фазу кризи. Боргова криза в єврозоні поглибилася, фінансові проблеми розростаються, і без рішучих колективних дій існує реальна небезпека, що лідери світової економіки підуть назад замість того, щоб рухатися вперед», - наголосила днями, виступаючи в Лондоні, глава МВФ Крістін Лагард.

Напередодні минулого уїк-енду міністри фінансів і глави центробанків семи провідних індустріальних країн світу (G7), визнавши наявність «чітких сигналів про уповільнення світового зростання», заявили про готовність до скоординованих кроків із підтримки світової економіки та банківської системи. А також спробували розвіяти побоювання ринку з приводу можливості дефолту країн єврозони.

Втім, ці спроби виявилися поки що не надто успішними: Європа вже готується до дефолту Греції. Щоб урятувати перевантажені боргами інші країни єврозони (у т.ч. «грандів» - Італію й Іспанію), Європейський центробанк дедалі активніше викуповує їхні облігації. Епідемія недовіри на ринку призвела до того, що для деяких із найбільших банків Європи стало проблематично залучати ресурси - американські фонди, наприклад, бояться давати їм позики, бо не впевнені у їх поверненні.

Небезпечні симптоми проявляються і в Україні: населення «затоварюється» валютою, нерезиденти виходять з ОВДП, а від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі продовжує зростати. Влада ж, хоча публічно й визнає наявність серйозних викликів, не поспішає відновлювати мости з «кредитором останньої надії».

МВФ і уряд України

У Кабміні якось не склалося з виробленням чіткої позиції, чи треба продовжувати спів­робітництво з МВФ. З 15,1 млрд. дол. фінансування, домовленості про виділення яких було досягнуто влітку 2010 року, Україні вдалося одержати поки що тільки 3,4 млрд. Після того, як стало відомо, що візит місії МВФ у Київ перенесено з початку вересня на кінець жовтня, прем’єр-міністр Микола Азаров укотре заявив, що нові транші кредиту Києву не дуже-то й потрібні. Цей посил вочевидь дисонує із зізнанням «соціального» віце-прем’єра Сергія Тігіпка, що припинення співробітництва з МВФ може привести Україну до ситуації, подібної до грецької. «Наші борги, які ми повинні обслуговувати, подорожчають. Отже, ми можемо прийти до ситуації перед­дефолтного стану», - прог­нозував один з підлеглих Миколи Яновича.

Неурядові експерти сходяться на думці, що співробітництво з МВФ сьогодні Україні необхідне. Член ради НБУ, радник президента Роман ШПЕК звертає увагу на те, що невиконання урядом узятих на себе зобов’язань перед МВФ не тільки гальмує реалізацію життєво важливих реформ у державі, а й псує репутацію країни на міжнародній арені, не дозволяючи залучити критично необхідні інвестиції. На його думку, «у найближчій середньостроковій перспективі ми ніяк не обійдемося без співробітництва з МВФ, а відновлювати довіру доведеться у більш складних внутрішніх умовах і за знач­но жорсткіших вимог від кредитора».

Президентський радник переконаний, що для продовження співробітництва з фондом уже недостатньо лише обіцянок влади - будуть потрібні конкретні результати їх виконання.

Експерт прогнозує, що одержати наступний транш кредиту Київ зможе не раніше лютого 2012-го, коли, зокрема, стане відомо, чи вдалося уряду утримати дефіцит держбюджету-2011 на домовленому з МВФ рівні в 3,5% ВВП. До речі, за прогнозом українського прем’єра, цей ліміт буде перевищено незначно (днями М.Азаров повідомив, що дефіцит становитиме близько 4% ВВП). Однак чи влаштує це вашингтонських функціонерів?

Екс-міністр фінансів України, а нині - голова правління «Дочірнього банку «Сбербанку Росії» Ігор ЮШКО вважає, що активізація співробітництва з МВФ дала б можливість здешевити залучення ресурсів на міжнародних ринках у поточних умовах, коли вони дорожчають через фінансову нестабільність у Європі. Для України одна з найбільших проблем полягає в тому, що більшість наших запозичень мають короткостроковий характер. І у разі тих чи інших катаклізмів їх пролонгація або рефінансування не тільки стають проблематичними, а й значно зростають у вартості, призводячи до різкого збільшення боргового навантаження. «За наявності програм з МВФ воно (подорожчання ресурсів на зовнішньому ринку) буде більш лояльним, м’яким. Якщо такої програми не буде, то, звичайно, ціновий спред буде істотнішим», - зазначає банкір.

За словами керівника групи радників голови НБУ Валерія ЛИТВИЦЬКОГО, саме завдяки кооперації з МВФ фінансовий рахунок України профіцитний, що й дає змогу країні перекривати дефіцит рахунку поточних операцій. На думку представника центробанку, що раніше Україна одержить наступний транш кредиту, то краще. «Ми зацікавлені у співробітництві та у продовженні програми з МВФ. Центральний банк, запевняю, свою справу зробить. Поки що, за нашою інформацією, ми йдемо у фарватері, у руслі прийнятих зобов’язань. Якщо є, що поліпшувати, то це треба поліпшити», - наголосив представник Нацбанку.

МВФ і платіжний баланс України

У червні поточного року голова НБУ С.Арбузов у листі до прем’єра М.Азарова констатував, що через гальмування співробітництва з фондом «обсяг загальних втрат фінансових ресурсів до кінця 2011 року може становити близько 9 млрд. дол.». Зокрема, 7,65 млрд. дол. буде недоотримано від міжнародних фінансових організацій (МВФ - 6,2 млрд. дол., Світового банку - 0,85 млрд., Єврокомісії - 0,6 млрд. дол.). «В умовах збереження дефіциту поточного рахунку це може призвести до значного скорочення міжнародних резервів», - прогнозував тоді голова Нацбанку.

Профіцит фінансового рахунку України особливо актуальний, якщо врахувати негативну динаміку торговельного балансу. За даними Держкомстату, сальдо торгівлі товарами в січні-липні становило «мінус» 6,7 млрд. дол., що вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2010-го. При цьому тільки в липні дефіцит становив понад 1 млрд. дол., що зумовлено в тому числі скороченням експорту зернових (до 81 млн. дол. порівняно з 488 млн. у червні), а також металопродукції (до 1,79 млрд. дол. проти 1,96 млрд. у червні). Надалі дефіцит торговельного балансу може зрости через очікуване скорочення експорту металу (як, утім, і продукції хімічної та машинобудівної галузей) через охолодження світової економіки. За прогнозами деяких експертів, «металеві» ціни восени можуть упасти на 20-30%. Ці втрати для платіжного балансу навряд чи вдасться компенсувати за рахунок, наприклад, нарощування експорту зерна. Який, у свою чергу, гальмують мита, запроваджені з 1 липня (діятимуть як мінімум до кінця року). При високих цінах на вітчизняні зернові російські зернотрейдери вже з успіхом витісняють українських конкурентів на зовнішніх ринках. Міністерство аграрної політики та продовольства пропонувало скасувати ці мита, однак думка Мінфіну, який виступає проти цього, для керівництва уряду виявилася вагомішою.

«Ми пропонували зробити, щоб цього року мито закінчилося і наступного не діяло. Відверто кажучи, малоймовірно, щоб цю позицію підтримали, -признається директор департаменту фінансової політики Міністерства економічного розвитку і торгівлі Сергій ЧЕКАШКІН. - Чи залишиться мито наступного року у тому ж обсязі, залежить від фіскальної політики і позиції Міністерства фінансів».

Передумовами для збільшення «діри» у торговельному балансі України є також девальвація нацвалют важливих торговельних партнерів (зокрема Туреччини і Білорусі), обмеження в Росії українського імпорту, подорожчання російського газу.

Валерій Литвицький вважає, що хоча за останніми липневими даними і зріс дефіцит поточного рахунку, цей факт не слід сприймати негативно. По-перше, тому що знову вирівнялися темпи зростання імпорту товарів, і експорт навіть трохи випереджає імпорт (26,4% проти 26,35%). По-друге, експорт і досі ще зростає у двозначному вимірі. І цього достатньо для підтримання на рівні 4-5% темпу зростання ВВП. По-третє, випереджальні темпи зростання імпорту є наслідком різкого підвищення інвестиційного попиту в другому кварталі (інвестиції в основний капітал зросли до 15,9% проти 12% у першому кварталі та «мінус» 7,4% у першому півріччі 2010-го).

За словами пана Литвицького, економіка, ВВП якої зростає 5-відсотковими темпами і яка за своєю структурою є ще багато в чому пострадянською, тобто з високим енергоспоживанням, формує й відповідний величезний запит на нафтовий (87,8%) і газовий (84,3%) імпорт.

«Тож не слід демонізувати проблему дефіциту поточного рахунку, - робить висновок головний радник голови НБУ. - Це зло при такій культурі енергоспоживання, яку ми маємо десятки років. Але це менше зло, ніж 15-відсоткове падіння ВВП у 2009 році».

Експерти переконані, що уряду не вдасться швидко розв’язати проблему дефіциту торговельного балансу за рахунок, наприклад, розвитку імпортозамісних виробництв. Утім, і перший віце-прем’єр Андрій Клюєв визнавав, що перші плоди виконання держ­програми розвитку внутрішнього виробництва з’являться лише в 2015 році - тільки тоді Україна зможе розраховувати на додатне сальдо торгівлі товарами і послугами.

На думку Романа Шпека, державі доцільніше розвивати не імпортозамісні, а насамперед ті експортно-орієнтовані галузі економіки, які мають конкурентні переваги на міжнародних ринках. «Будь-яке імпортозаміщення матиме локальний характер. Ці товари не будуть конкурентоспроможними на російському, казахському, іранському ринках, не кажучи вже про Західну Європу. Це будуть неефективно вкладені інвестиції - державні або приватні», - наголошує він.

Ігор Юшко вважає, що поліпшувати стан торговельного балансу України слід було б, зокрема, за рахунок збільшення видобутку власного газу (зараз він скорочується), а не очікуваного обмеження імпорту (зокрема споживчого). Банкір закликав враховувати чинник, що функція імпорту - «це підвищення якості як життя людей, так і виробництва».

МВФ і держборг України

На жаль, сьогодні немає й стовідсоткових гарантій того, що Україні найближчим часом удасться перекривати дефіцит рахунку поточних операцій за допомогою профіциту фінансового рахунку. І річ не тільки в тому, що населення нарощує обсяги купівлі готівкової валюти (за вісім місяців відплив валюти з банківського сектора на готівковий ринок перевищив 6,2 млрд. дол.). Боргова криза в Європі генерує цілу дюжину потенційно малоконтрольованих ризиків: відплив коштів нерезидентів, різке скорочення прямих інвестицій, складнощі з рефінансуванням і пролонгацією зовнішніх боргів, проблеми із залученням нових позик.

Попит на українські суверенні борги сьогодні на ринку знижується. Так, вартість страховки за українськими євробондами зростає (цього тижня котирування п’ятирічних CDS перевищили 600 пунктів за квітневого мінімуму трохи більше 400 пунктів). Крім того, нерезиденти почали активно виходити з ОВДП (за серпень їх портфель скоротився на 22,4%, до 6,87 млрд. грн.).

У Мінфіні переконують, що уряд без проблем розрахується за всіма борговими зобов’язан­нями, і для цих цілей сфор­мовано достатньо резервів. За даними представника департаменту управління державним боргом і міжнародного співробітництва Міністерства фінансів Костян­тина КУЗНЄЦОВА, станом на 1 вересня ц.р. залишки на рахунках Держказначейства становили 10,9 млрд. грн. у національній валюті та 24,7 млрд. грн. - в іноземній.

Станом на 5 вересня ц.р. держборг України становив 360,5 млрд. грн., повідомив представник Мінфіну, висловивши впевненість у тому, що передбачений на кінець нинішнього року ліміт в 375,6 млрд. грн. не буде перевищено.

Також пан Кузнєцов поінформував, що згідно з нормативами Бюджетного кодексу, а також середньостроковою стратегією управління держборгом на 2011-2013 роки, що є головним дороговказом боргової політики Мінфіну, критичний рівень відношення сукупного держборгу (з урахуванням держгарантій за борговими зобов’язаннями) становить 60% ВВП. У Мінфіні очікують, що це співвідношення поступово знижуватиметься і становитиме в 2012 році 41,9%, у 2013-му - 37,9%, а в 2014-му - 35,3%. За підсумками нинішнього року, якщо буде виконано макропрогнози Мінеконом­розвитку, це співвідношення становитиме 42,5% і є комфортним.

З тезою про «комфортність» показника 42% не погоджується Ігор Юшко. Він переконаний, що цей рівень несе чималі ризики для України. За його словами, через нестабільність світової економіки існує можливість різкого збільшення цього параметра у разі спаду в економіці. «Ми дуже залежимо від зовнішніх ринків. І якщо, не приведи Господи, відбудеться зниження ВВП, то, відповідно, держборг почне зростати випереджальними темпами, а боргове навантаження різко збільшиться, як це було в 2008-2009 роках. Тому сьогодні було б набагато спокійніше, щоб цей рівень був нижчий за 40%, хоча б 37-39%, як це було сім-вісім років тому. У 2008-2009 роках такі параметри дозволили пом’якшити вплив зовнішніх чинників на внутрішнє економічне життя України», - підкреслює пан Юшко. Також він зазначає, що хоча в багатьох країнах прийнятним вважається ліміт держборгу до 60% від ВВП, для України (як і для ряду інших держав) критичним є показ­ник 55%.

Утім, в уряді, схоже, ставляться до цієї проблеми досить серйозно. Раніше Микола Азаров висловлював думку, що слід «гранично обмежити чи зовсім відмовитися від зовнішніх запозичень і дуже обережно ставитися до надання державних гарантій». «Сьогодні як ніколи наша політика має бути зваженою, обережною та максимально орієнтованою на власні сили, на пошук внутрішніх ресурсів і стимулів», - каже прем’єр-міністр. Під час презентації проекту держбюджету-2012 глава уряду пообіцяв, що наступного року держборг України в абсолютних розмірах почне скорочуватися. «У 2010-му і 2011 році ми змушені були позичати, щоб повертати попередні борги. І от тільки з 2012 року Україна почне абсолютне скорочення державного боргу», - запевнив пан Азаров.

МВФ і резервні турботи українських банків

Одна із загроз для фінансового благополуччя українських банків - прийнята ще на початку 2009 року сумнозвісна постанова НБУ №109, яка зобов’язує банки формувати резерви під валютні кредити в гривні. На думку І.Юшка, це створює великі проблеми банківському сектору. Так, послаблення курсу гривні навіть на одну копійку спричиняє збитки на десятки мільйонів гривень, які фінустановам доводиться покривати за рахунок капіталу. У результаті виникає дуже серйозна загроза дестабілізації фінансового становища в банках. «Тут наявний конфлікт завдань кредитно-грошової політики та завдань банківського нагляду в одному такому інституті, як Національний банк. Можливо, настав час подумати над виділенням банківського нагляду в окрему структуру, оскільки завжди існуватиме спокуса закрити поточні проблеми з валютними резервами, грошово-кредитною політикою тощо за рахунок, по суті, стабільності банківської системи», - зазначив голова правління «Дочірнього банку «Сбербанку Росії».

Слід зазначити, що в проекті меморандуму України та МВФ зразка листопада 2010 року офіційний Київ чітко декларував готовність скасувати постанову №109. «Ми розуміємо, що це може викликати різкий стрибок попиту на валюту на міжбанківському ринку, тому запровадимо адаптаційний період перерахунку нормативу довгої валютної позиції. До червня 2011 року в норматив розрахунків довгої валютної позиції включатимуться тільки 40% від сформованих резервів», - зазначалося в документі. Попри те, що вже минуло стільки часу, нічого в зазначеному напрямі так і не було зроблено (нинішня позиція МВФ із цього приводу - див. «Позиція Міжнародного валютного фонду»). Як зазначив член ради НБУ Роман Шпек, слушну мить на валютному ринку для скасування постанови №109 було згаяно.

Коментуючи дані тези, Валерій Литвицький зауважив, що регулятор із розумінням ставиться до позиції учасників ринку, однак синхронізуватиме свої дії з тим, «як змінюється ситуація на валютному ринку». «Не слід очікувати, що ввечері заснув, вранці прокинувся, а все змінилося (постанову скасували). Але рух у напрямі оптимізації валютної позиції - це правильний шлях. Його потрібно пройти», - підкреслив представник НБУ.

На МВФ сподівайся...

Можливість одержання Україною чергового траншу від МВФ залежить не тільки від виконання українським урядом своїх обіцянок, а й від здатності самого фонду надавати паралельно підтримку багатьом країнам у кризових умовах.

Як повідомило агентство Reuters із посиланням на внутрішнє дослідження МВФ від 7 вересня, погіршення глобальної фінансової ситуації збільшило потребу держав у кредитній допомозі більш як на чверть. Якщо в липні розрахунки фонду показували, що за найгіршого розвитку подій обсяг валютного попиту становитиме 640 млрд. дол., то за останніми оцінками - 840 млрд. дол. При цьому можливості фонду з видачі кредитів без вжиття надзвичайних заходів становлять лише 390 млрд. дол. Таким чином, якщо песимістичні сценарії найближчим часом реалізуються, без повноцінної програми співробітництва Україна ризикує не одержати своєчасного підстрахування від МВФ.

На думку Романа Шпека, в України є всі шанси в найближчі два роки перекривати дефіцит торговельного балансу за рахунок профіциту фінансового рахунку. Але при цьому однією з ключових умов утримання рівноваги платіжного балансу буде приплив прямих іноземних інвестицій. Експерт вважає, що без підвищення продуктивності праці вітчизняна економіка втратить конкурентні переваги, які одержала після глибокої девальвації 2,5 року тому. «При від’ємному сальдо торговельного балансу та високому рівні інфляції можливими «ліками» може стати девальвація гривні. Однак цього можна уникнути шляхом здійснення результативних реформ, основа яких - макроекономічна стабільність», - резюмує радник глави держави.

Позиція Міжнародного валютного фонду

Макс АЛЬЄР, постійний представник МВФ в Україні

- Українські офіційні особи заявляють, що вже виконано чи от-от буде виконано й решту вимог, за винятком підвищення тарифів на газ для населення. Але тарифи за нинішніх умов дуже складно підвищити, оскільки це буде надто болючим кроком для населення, тому таке рішення необхідно відкласти на майбутнє. Якщо уряд все ж таки знайде якісь компенсаторні заходи, то чи можливий компроміс у цьому питанні?

- Ситуація насправді не зводиться тільки до підвищення тарифів на газ. Її потрібно розглядати в ширшому контексті. Після візиту останньої місії МВФ ми чітко сформулювали всі умови відновлення фінансування України в рамках поточної програми stand-by. Перша з них - скасування законодавчої вимоги до Національного банку викуповувати держоблігації, які випускалися під рекапіталізацію банків, за номінальною вартістю впродовж п’яти днів із моменту їх випуску. Цю умову було виконано кілька місяців тому. Друга умова - втілення в життя пенсійної реформи, тобто ухвалення необхідного законодавчого акта та підпис президента. У п’ятницю, 9 вересня, ми одержали текст цього закону й нині аналізуємо цей документ - наше початкове сприйняття позитивне.

Третя умова - тарифи на газ. Відповідно до зобов’язань, що містилися в адресованому МВФ Листі про наміри, датованому груднем 2010 року й офіційно опублікованому, спочатку уряд зобов’язався підвищити їх на 50% ще у квітні поточного року. Під час роботи місії фонду в лютому на прохання уряду було погоджено більш помірне підвищення - на 20% у квітні та ще на 10% у червні. Як ви знаєте, навіть це більш м’яке підвищення не відбулося. Проте ця домовленість залишається в силі, і її вже дуже прострочено. Підвищення необхідне для забезпечення нормальної роботи НАК «Нафтогаз України» без залучення бюджетних коштів для покриття фінансових розривів, які в неї утворюються.

Водночас ми зазначили важливість надання підтримки та захисту найменш забезпеченим верствам населення від впливу підвищення тарифів. Та це не означає, що потрібно субсидіювати абсолютно всіх, дотуючи тих, хто може платити повну вартість.

Четверта наша умова пов’язана з утриманням максимально допустимого рівня загального дефіциту бюджету на 2011-й і 2012 рр. Цей показник фактично складається з двох компонентів: це дефіцит сектора загальнодержавного управління і дефіцит компанії «Нафтогаз». Загальний дефіцит 2011 року не повинен перевищувати 3,5% ВВП. А на 2012 рік аналогічний показник має становити 2,5% ВВП. Цієї домовленості було досягнуто торік і підтверджено під час роботи в лютому ц.р. місії фонду. Але за минулі півроку багато що змінилося. Впродовж нинішнього року бюджет доопрацьовувався та коригувався. Більш того, за цей час відбулися різні події в економіці та вносилися корективи в законодавство. Тому, щоб оцінити можливість виконання цього критерію за підсумками року, необхідний новий візит місії, яка проаналізувала б ситуацію й уточнила, яким чином матеріалізуються лютневі прогнози та чи справді уряду вдасться вкластися в допустимі параметри дефіциту станом на кінець 2011 року.

Що ж до проекту держбюджету на 2012 рік, то в нас уже були дискусії з представниками уряду України щодо цього документа. Але ці дискусії ще тривають, і остаточна думка в нас поки що не склалася. Після подання до парламенту проект бюджету потрібно буде ще раз проаналізувати: що туди закладено й чи реальне виконання необхідного критерію загального дефіциту.

Що ж до відтермінування приїзду місії, то ми вже випустили прес-реліз із цього питання, де йшлося про те, що міністри Бойко, Ярошенко та заступник голови Національного банку Соркін відвідали з візитом Вашингтон. І в результаті зустрічі з керівництвом МВФ сторони дійшли згоди, що необхідно на прохання української влади відкласти приїзд місії на кілька тижнів, до кінця жовтня, щоб дати можливість українській стороні більш повно виконати ці зобов’язання.

- Національний банк прийняв постанову №109, яка зобов’язує банки формувати резерви під забезпечення кредитних ризиків за валютними кредитами у гривні. Скасування цієї постанови обговорювалося з Нацбанком, але нині цей процес призупинено. Чи буде цю постанову скасовано, або ж це вже не є важливою умовою?

- Цю постанову було прийнято на початку 2009 року як антикризовий захід у складі широкого пакета ініціатив. Однак це був тимчасовий захід для розв’язання проблеми забезпечення стабільності курсу в той конкретний момент, і в міру нормалізації ситуації цей та інші такі заходи (наприклад обов’язковий викуп рекапіталізаційних держоблігацій Нацбанком) необхідно згортати. Тому ми й просили НБУ ознайомити нас із планом поступового згортання подібних антикризових ініціатив, а в програмі це відображено як необхідність узгодити відповідний план. Поки що діалог із НБУ з цього приводу триває із залученням експертів МВФ, інших іноземних фахівців і з використанням міжнародного досвіду. Обговорюються ті чи інші варіанти. Основне для нас при цьому - зробити процес згортання максимально гладким, щоб не допустити дестабілізації ситуації та одночасно залишитися вірним цілям грошово-кредитної політики.