Дорога моя столице... Як грабували Київ. Основні схеми

На початку минулого тижня, після зустрічі з головою Київської міськадміністрації, Віктор Янукович заявив про намір найближчим часом провести серйозну розмову щодо долі київської землі, яку «вдочерила» команда Черновецького. Ми захвилювалися. Бо завжди є ризик проведення такої розмови за щільно зачиненими дверми. Тим більше що, за інформацією DT.UA, якою газета вже ділилася з читачами, аудит втрат київської громади центральна влада завершила після Нового року. Тому ми спробували розшукати його результати й ознайомити з ними читачів. Серед тижня нам пощастило виявити айсберг і трохи зазирнути під воду.

Достовірне джерело DT.UA в правоохоронних органах повідомило: на сьогодні силовики мають у своєму розпорядженні остаточні результати моніторингу групи експертів, яка працювала в надрах київської міської державної адміністрації (КМДА). Група вивчала «успіхи» Черновецького і його молодої команди за період 2007-2010 рр. У полі зору були земля, об’єкти комунальної власності, а також інвестиційні проекти. Копії документів потрапили в розпорядження редакції.

Вибори-невибори у столиці; Попов - кандидат-некандидат; Черновецького - страчувати чи «патрати» - на тлі пошуку відповідей на всі ці та багато інших запитань - Банкова продовжувала копати. Намагаючись оцінити масштаби і обсяги вкраденого у Києві до неї.

Для чого? Щоб благородно все повернути громаді? Чи врятувати анемічний бюджет? А може, керуючись звичним бажанням перерозподілити між своїми? А заодно й отримати додаткові аргументи на майбутніх виборах? Мовляв, президент і Попов зробили все, що могли... Насправді можна (і треба) довго розмірковувати над мотивами, які примусили правлячу партію зайнятися дослідженням діяльності свого давнього політичного партнера Черновецького. На чому, до речі, сам Леонід Михайлович, який лише рік тому просував Януковича у президенти, в усіх своїх останніх заявах робить залізний акцент. Проте відповіді на ці запитання нам ще тільки належить отримати. А ось заглибитися в результати виконаної соратниками президента що називається титанічної роботи можна вже тепер.

Волосся дибки стає другу добу: понад 2211,62 га землі віддано в оренду (іногороднім студентам, «рогокопитним» кооперативам та іншим підставним особам, фірмам-одноденкам); продано - 280 га землі (без конкурсу, зазвичай за заниженою вартістю й на інсайдерських аукціонах); виведено з комунальної власності близько 700 об’єктів - через організовані судові рішення, додемісії й афілійовані з «прибульцями» компанії; скуплені посередниками за копійки всі інвестиційно-привабливі майданчики та об’єкти… Складена карта київських трофеїв «молодої команди» примушує вкотре замислитися над тим, у якій країні ми живемо. І як взагалі таке стало можливим у центрі Європи…

Далі - більше. Повторимося: закон передбачає оренду на конкурсних умовах, що явно не входило в плани тіньового уряду столиці, завжди готового до торгу. Десятки разів, судячи з документів, діяла така схема: потенційний покупець звертається в Київраду з заявою про надання ділянки (для початку) в оренду. Оперативно готується документація. Природно, не повна. Землевпорядна експертиза не проводиться. Проект на розгляд комісії не подається. При цьому в ході підготовки проекту землевідведення змінюється цільове призначення ділянки. Потім питання вноситься в зал «з голосу». Ухвалюється без обговорення. Жодного конкурсу не проводиться. Умови оренди (орендна ставка в тому числі) - у додатку до рішення, яке на сесії не обговорюється. Складається договір оренди ділянки. Наступне будівництво сараю чи туалету - гарантія можливості викупу. Але, бувало, й без гарантій обходилися. Орендар подає відповідну заяву. До тієї самої інстанції - Київради. На черзі - оцінка ділянки. Неодмінно лояльною компанією. Приклад: ТОВ «СтаФед» (код 32707277) проводило оцінку більшості земельних ділянок, відчужених за цією схемою. Проект рішення тепер уже про продаж без рішення профільної комісії вноситься «з голосу», і рішення про викуп без аукціону ухвалюється більшістю голосів. Складається договір купівлі-продажу. Оплата вартості дробиться на кілька років (від п’яти і більше). При цьому право власності переходить до покупця зі сплатою першого внеску. Потім ділянка кілька разів перепродається пов’язаним особам, які успішно отримують статус «добросовісного покупця». Крапка.

Схема №2. Даєш туалет!

Цікавий підхід. В основі та ж таки оренда. Чи - увага! - самозахоплення. Так-так, у столиці давно триває полювання за трансформаторними будками і вбиральнями, які меткі городяни теж беруть в оренду. Нічого, що метр на метр. За законом для обслуговування об’єкта можуть виділити ще 20 квадратів. Або навіть 15 соток. Як домовишся. Потім можна й викупити. З перспективою побудувати офіс чи навіть будиночок. Багатоповерховий. Приклад: ресторан «Кувшин» у центрі столиці - екс-туалет. Відомий довгобуд у Голосієві виріс із трансформаторної будки.

Тепер - самозахоплення. Тут узагалі - «жесть». Головне - набратися нахабства (попередньо, звичайно, ставши «клієнтом Центру ухвалення рішень») і захопити шматок у потрібному місці. Потім будуєш той-таки туалет. Чи сарай. Ну, на свій розсуд. Потім ідеш до суду «вимагати справедливості!» - узаконити твій сарай. Суд тобі відповідає взаємністю. Хоч як дивно, БТІ - теж, реєструючи об’єкт у прив’язці до землі. Ти не заспокоюєшся, звісно, і прямо - куди? - правильно: у Київраду. Вона вже точно не підведе… І не підводила. Неодноразово.

Схема №3. Встати, суд іде…

Мудра історія. Для тих, хто вже має право оренди й теж хоче викупити ділянку без конкурсу. Усе геніально просто. Просиш юриста скласти договір купівлі-продажу своєї земельної ділянки й несеш його депутатам. Місяць їм дає закон на те, щоб вони задовольнили твою потребу. Але депутати мовчать. Може, забули твоє прізвище, загубили документ чи ще щось?.. Тоді ти, обурений, ідеш до суду. По те саме - по справедливість. Так, мовляв, і так, прошу укласти договір на моїх умовах. А там ти і вартість ділянки сам визначив, і терміни платежів тощо. Суд відкриває провадження у справі. Лист в Управління земельних ресурсів: що там у вас за бардак? Управління не знає нічого й відповідально рекомендує позивачеві відмовити. При цьому чомусь відмовляється делегувати свого представника до суду. Представник Київради, природно, теж на засідання не приходить. Обурений неповагою до себе суд задовольняє звернення позивача повністю. А Київрада і КМДА при цьому ніяких апеляцій не подають.

За півтора року було ухвалено більш ніж двісті подібних рішень. При використанні такої схеми продали кілька ділянок на вулиці Мечникова. А от суддя Господарського суду Києва, такий собі П.Чеберяк (справи №44/395, 396, 397), взагалі примудрився за один день продати всю зайву землю в районі Жовтневої лікарні.

Схема №4. Увага: голос!

Насправді кожен депутат знає: практично все, що ухвалюється в залі «з голосу» - криє в собі порушення. Але креативу немає межі! Судіть самі: управління земельних ресурсів заводить - увага - порожню папку, якій присвоює номер кадастрової справи. Потім навчений депутат Пупкін з голосу просить раду «проголосувати за виділення ділянки за кадастровою справою під номером таким-то...». І ніяких зайвих уточнень. Навіщо віднімати час у колег? А колеги - тиснуть на кнопки, відкриваючи величезні перспективи для фантазії розробників проекту. Адже тепер можна внести в порожню папку будь-яку ділянку. Будь-якої площі. За будь-якою ціною… За будь-який відкіт. Як казав герой фільму «День радіо»: «Як я бачу, всі ви тут мо-лод-ці...».

Схема №5. Привласни ділянку

Все геніальне - просте. Уявіть собі: до вас приходить скромний житель столиці й клопочеться про виділення належних йому за законом десяти соток. Наївно вказавши місце розташування бажаної ділянки. Ні, ви особисто, може б, і пішли назустріч місцевому жителю... Але тільки не Київрада. Вона, в особі свого секретаріату, отримавши практично інсайдерську інформацію, ставить прохача в довгу чергу, а сама, заднім числом, оформляє цю ділянку. До речі, незаконно втручаючись у роботу інформаційно-комп’ютерної системи. Про долі багатьох таких ділянок на сьогодні нічого не відомо. Продано. За копійки. До речі, як проводилися аукціони в Києві (у тому числі й земельні) читайте в розділі «Власність».

Схема №6. Фізики і лірики

Дуже близька до викладеної вище історії про киянина (він же - фізична особа), який бажає реалізувати своє конституційне право. Отже, за п’ять років у Києві 120 тисяч людей скористалися своїм конституційним правом і отримали жадані 10 соток. З них - увага - тільки 80 тисяч кияни. При цьому досі залишається відкритим питання: яка частина з них знає, що вони стали щасливими власниками землі у столиці України місті-герої Києві. Студентів-латифундистів пам’ятаєте? От і ми теж…

Схема №7. Кооператив «Роги, копита і студенти»

На підтвердження особливої уваги оточення Черновецького до інвестицій логічно продемонструвати столичній спільноті цікавий рекламний проспект - Комунального підприємства «Київське інвестиційне агентство». Тут сервіс найвищого класу: підготовлено повний пакет документів на кожен об’єкт. Нібито під реконструкцію. В асортименті десятки старовинних будинків на центральних вулицях Києва. Ідейний натхненник - на вершині означеної піраміди. У чому фішка? Скажімо, будинок на Володимирській, 44 коштує 20 млн. грн. Як варіант. Але пропонується він покупцю-інвестору - за десять. Решта десять - куди? Чемпіони з кешу. Місто від офіційного платежу отримує встановлені 10%. Адже саме такий принцип роботи законом закладений у сотні КП, створених останніми роками. Відтак понад 400 посередників, у вигляді комунальних підприємств, які розпоряджаються власністю міста, важкими гирями висіли на тілі столиці.

Повертаючись до інвестиційної складової в діяльності, вибачте за тавтологію, ще діючого мера, відзначимо, що доскіпливим юристам поки що не вдалося відкопати в архівах жодного факту, який би засвідчив пряму угоду міста й інвестора. Більше того, зграя посередників досі сидить на об’єктах, чекаючи на черговий ціновий бум. Із цієї причини у похмурому очікуванні завмерли і колись гарні будинки із зяючими вікнами. Як після бомбардування... Понад 100 досліджених експертами інвестиційних договорів отримали резолюцію - «необхідно розірвати».

…Насправді в руках у влади сьогодні опинилася репутація Києва, України, політичних еліт. Як спрацює вертикаль? Чи буде відмашка силовикам скрупульозно й компетентно зібрати всі необхідні докази щодо кожної зі схем і довести справи до суду, де на лаві підсудних не відсиджуватимуться виконавці - Качурова, Макєєва, Євлах еt cetera? Чи відповідатимуть за мародерство і осквернення столиці Черновецький, Супруненко, Довгий, Комарницький?.. Незважаючи на їхні готові валізи готівки для судів.

Доводити злочинність вищеописаних дій справді буде складно. Аукціони? Формально проводилися. Земля? Закон про оренду - все в його рамочках. Пайова участь? Таж криза інвесторам зашкодила... Повертати - ще складніше. Частина земель перепродана і перебуває в третіх-четвертих руках. Акції ряду підприємств розпорошені по сотнях пакетів міноритаріїв. Доки місто в судах повертає акції підприємств, власники продовжують виводити їхні активи. Господарська діяльність багатьох виробництв, які зазнали рейдерської атаки, не зупинена. Ті ж таки «Київміськбуд», «Київмлин», «Київпроект» мають великі шанси виявитися пустушками.

Тим часом є архів. Є підписи Черновецького на всіх рішеннях Київради. Є факти системного заниження вартості об’єктів, є документи, оформлені заднім числом, є фірми, банки, газети... афілійовані із замовниками, які здійснили сотні незаконних оборудок. І багато чого є! Нарешті, є десятки людей, готових говорити. Однак чи захоче хтось, врешті-решт, слухати? Якщо слух чиновника, міліціонера, судді сьогодні безпосередньо залежить від волі однієї людини - президента. Який точно не готовий до дострокових виборів у Києві, котрі мають відбутися у разі відставки Черновецького. Проте напевно розуміє, що Київ - це насамперед його тест.

Хоча відповідальність за скоєне - на всіх. На Черновецькому і його команді, яка вирішила, що схопила бога за бороду. На Ющенку, який розбестив цю команду своєю злочинною лояльністю та байдужістю. На лідерці БЮТ Юлії Тимошенко, політична сила якої всі ці роки уміло лавірувала між інтересами Губського, Семиноги та гаслами опозиційності. На Литвині, блок якого обслуговував у Києві інтереси регіонала Хмельницького. Нарешті, на Януковичі, чия фракція справно голосувала за рішення Черновецького та Київради, не забуваючи про інтереси своїх олігархів. Більше того, ПР скористалася послугами мера у період президентської кампанії. Насправді сьогодні як повітря необхідне обопільне визнання елітами своєї вини за розграбування столиці, за те, що користали її, виходячи з політичної доцільності, дозволивши Черновецькому успішно провести свій сезон полювання. Зауважте - не завершити, а провести! Оскільки Команда лише частково зачаїлася і не має наміру відмовитися від планів, до завершення не доведених.

І все ж маховик запущено. Людина - господар своїх планів доти, доки вони у неї в голові. Тепер результати моніторингу - надбання гласності. Тому ні президент, ні силовики, ні різношерсті політичні еліти не можуть пройти повз розслідувані експертами факти. Хоч би якими були їхні мотиви. Хоч би які плани із завоювання влади вони виношували. Підтвердження неминучості покарання Черновецького і К^о насправді може стати першим кроком еліт і суспільства, які допустили такий сценарій, до побудови іншої України.