Що для Єжеля — Балаклава, то для Іващенка — тюрма?

Судячи з інформації з Генпрокуратури, колишній в.о. міністра оборони Валерій Іващенко вже невдовзі може постати перед судом. Іващенка судитимуть за його підпис під планом санації державного підприємства (ДП) «Феодосійський судномеханічний завод», у результаті чого зазначене ДП і, відповідно, держава втратили важливі об’єкти власності на узбережжі Чорного моря. Насамперед стратегічно важливі глибоководні причали.

А от зовсім недавно, 30 червня ц.р., уже не в.о., а нинішній міністр, теж оборони, Михайло Єжель, також одноособово приймає рішення і видає наказ про відчуження майна іншого ДП Міноборони — Балаклавського судномеханічного заводу «Металіст». Теж на Чорноморському узбережжі і з тими самими наслідками — ДП і, відповідно, держава, втрачають найцінніші багатомільйонні ресурси. При тому, що для військового відомства діє заборона Кабміну на відчуження майна.

Дії Іващенка і Єжеля — дзеркальні, об’єкти дій — ідентичні, навіть регіон той самий. І наслідки однаково збиткові для держави — втрачено ДП, їхні землі та причали. Але проти Іващенка порушено кримінальну справу, його заарештовано, і він дає показання слідчим. А Єжель... на волі. Він справно ходить на засідання Кабміну, чиї рішення порушує, літає з президентом до Китаю. І Генпрокуратура Єжелем не цікавиться. Спробуємо розібратися, чому?

Комерційні структури до Феодосійського судномеханічного заводу придивлялися давно. Це державне підприємство Міноборони розташоване в привабливій для бізнесу зоні узбережжя Чорного моря й у його віданні перебувають (перебували) глибоководні причали. Саме вони, а не виробничі корпуси ДП становили найбільший інтерес.

Підпис Іващенка під планом санації підприємства, що передбачав для погашення боргів продаж майна ДП, відкрив шлюз для переходу державної власності в приватні руки. Іващенку є за що відповісти. Але було б справедливо, якби в ізоляторі СБУ поруч з Іващенком сьогодні сиділи й інші чиновники, котрі своїми діями (бездіяльністю) в попередні роки довели це підприємство до банкрутства і тим самим підготували грунт для розпродажу стратегічних об’єктів власності держави.

Сім років тому міністр оборони Євген Марчук видав наказ про закріплення за ДП «Феодосійський судномеханічний завод» майна іншого ДП Міноборони — «Балаклавський судномеханічний завод «Металіст». Наказ було видано на виконання розпорядження Кабінету міністрів №594-р від 2 жовтня 2003 року, підписаного нинішнім президентом, а тоді прем’єр-міністром, Віктором Януковичем. У січні 2004 року процес передавання майна Балаклавського заводу Феодосійському було завершено і скріплено актом приймання-передавання. Після цього за короткий період часу за різними схемами (в основному за борги) нерухоме майно Балаклавського заводу «Металіст» було приватизовано. Практично за безцінь воно перейшло різним комерційним структурам, підконтрольним народному депутату України Андрію Сенченку та його партнерам по бізнесу. Зокрема Сергію Веліжанському, котрий за Марчука очолював департамент капітального будівництва Міноборони, а нині теж є депутатом фракції БЮТ. Сьогодні Сенченко і Веліжанський — в опозиції, це важливо для розуміння подій поточного року.

Дотепер у судах різних інстанцій розглядають із десяток позовів Міноборони і прокуратури щодо повернення майна «Металіста» у державну власність із володіння ТОВ «Севастопольмаринсервіс», ВАТ «Кримзалізобетон», ТОВ «Об’єднання «Технохімкомплект», ТОВ «Спецсудноремонт». Ці структури через своїх засновників пов’язані з ТОВ «Золотий символ». Остання компанія на ПБК відома, вона експлуатує розташовані поруч із територією колишнього ДП Міноборони причали в Балаклавській бухті, де базуються десятки яхт різного класу.

Вочевидь, обслуговування яхт і катерів приносить власникам «Золотого символу» непогану копійку. Тому демонстративне, за розпорядженням СБУ, відключення бютівському яхт-клубу води та електроенергії на піку літнього сезону важко пояснити турботою підлеглих Валерія Хорошковського про екологічну безпеку бухти. Сенченко і Ко сигнал зрозуміли правильно — їм показали, хто в домі хазяїн і до чого саме новий хазяїн виявляє інтерес. Не державний, а дуже навіть комерційний...

Обізнані люди стверджують, що в Балаклавської бухти дуже скоро може з’явитися новий власник, в інтересах якого задіють і СБУ, і прокуратуру. Читачеві цікаво буде дізнатися, що підряд на реконструкцію протилежної до «Золотого символу» частини набережної Балаклави отримали компанії, де засновником є Олександр Янукович, любов якого до яхт відома. Хтозна, може, гарна яхта з не менш яскравою назвою «Бандидо» невдовзі стане флагманом Балаклавської бухти...

Так от, у бухті між «Золотим символом» і згаданою зоною реконструкції набережної Назукіна якраз і розташована територія ДП «Металіст». Того самого, майно якого за розпорядженням Кабміну Януковича було передано у відання Феодосійського судномеханічного заводу, а нерухомість, як і передбачалося, відразу було розпродано.

На цьому тлі спроби прокуратури захистити інтереси держави і повернути майно ДП «Металіст» виглядають безперспективними. Особливо за нинішньої влади. У попередні роки в судах різних інстанцій удалося визнати недійсним наказ міністра оборони Марчука 2003 року. Але, сказавши «а», тепер потрібно сказати і «б», тобто визнати недійсним розпорядження Кабміну №594-р від 2 жовтня 2003 року за підписом... нинішнього президента Януковича. Знайдуться сміливці?

А війну за майно ДП «Металіст» часом вели справді по-дорослому. Зміна форми власності з державної на приватну — досить непроста й тривала процедура, і завершити цей процес за міністра Марчука Сенченко не
встиг. А з новими міністрами оборони Олександром Кузьмуком і Анатолієм Гриценком взаємовигідного співробітництва та порозуміння у нардепа не склалося. Навпаки, Міноборони з прокуратурою в судах відстоювали єдину позицію з метою повернути завод державі. А коли суди ухвалювали інші рішення, передавання заводу під контроль Сенченка військове відомство всіляко гальмувало адміністративними шляхами. Аж до радикальних: був момент, коли з метою не допустити відчуження стратегічного об’єкта після чергового рішення суду міністр оборони Гриценко наказав загородити вхід на завод колючим дротом і виставив вартових у касках з автоматами.

Але зрештою держава здалася. Ситуація ускладнилася в серпні 2008 року, коли військове відомство очолював Юрій Єхануров. Тоді регіональне відділення Фонду держмайна України в АРК та місті Севастополі, на виконання чергового судового рішення, підписало договір оренди цілісного майнового комплексу Балаклавського судномеханічного заводу «Металіст» з таким собі ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст». У результаті оспорюване в судах і перепродане в ряді випадків двічі або тричі майно ДП Міноборони було передано на 25 років в оренду ТОВ, яке складалося з восьми приватних осіб. Хто стоїть за цим ТОВ? 73% його статутного капіталу належать такому собі Умерову Серану Енверовичу, ще 21%... директору ДП Міноборони «Балаклавський судномеханічний завод «Металіст» Рубанову Федору Федоровичу (запам’ятаймо це прізвище), по одному відсотку дісталося ще шістьом засновникам.

25-річний договір оренди ДП Міноборони містить цікавий пункт, який передбачає перепрофілювання підприємства. Тоді доречне запитання: навіщо держава роками билася в судах за повернення у свою власність майна ДП? Щоб передати його на 25 років комерційній структурі, яка із цим підприємством може робити все що захоче? Досі залишається загадкою, яким чином і хто конкретно проводив оцінку основних фондів підприємства.

Якщо хтось думає, що ТОВ «Металіст» за 25-річну оренду майнового комплексу ДП виклало кругленьку суму, то він помиляється. Витратна частина для новоявлених орендарів обмежилася викупом ними оборотних матеріальних активів ДП у сумі 2,4 млн. гривень. А щомісячна орендна плата — трохи більш як 50 тис. гривень, що порівнянне з орендою невеличкого столичного офісу.

То були справи минулих днів і минулої влади. А тепер про день нинішній і про владу нинішню.

Так от, нинішній міністр оборони Михайло Єжель зробив свій особистий неоціненний внесок у справу багатостраждального ДП «Балаклавський судномеханічний завод «Металіст». У квітні 2010 року він видає наказ №207 про припинення діяльності даного держпідприємства. Все. Припливли... Якщо захоче, Генпрокуратура швидко з’ясує, що Єжеля (як і Іващенка в аналогічній ситуації) підлеглі з профільних департаментів попереджали про відповідальність за ухвалення подібних рішень.

Та внесок Єжеля в чиюсь спільну «балаклавську справу» цим не обмежився. Річ у тім, що за ДП Міноборони «Металіст» було закріплено найголовніше, з погляду комерційного інтересу, майно — земля. Багато землі! Дорогої землі! У районі самої бухти — 8,4 га, закріплені за ДП на праві постійного землекористування як землі Міноборони. І це не просто земля, а причали, об’єкти стратегічної важливості (пам’ятаєте, за що заарештували Іващенка?)! І ще — приблизно 1,8 га землі в урочищі Батілиман, які були виділені держпідприємству для розміщення там бази відпочинку.

Ці землі ще два місяці тому (!) були фактично єдиним неоспорюваним активом, який перебував у державній власності, закріпленій відповідними державними актами. Були...

Тому що міністр оборони Єжель, котрий у квітні видав наказ про припинення діяльності ДП «Металіст», 30 червня 2010 року ухвалює рішення відмовитися і від земельних активів ДП Міноборони. Цього дня за №220/3321 він надсилає листа до Севастопольської міської ради... з відмовою Міноборони від права постійного користування зазначеними вище земельними ділянками (у тому числі причалами!) і з подальшою зміною їхнього цільового призначення.

Що послужило основою для ухвалення Єжелем незаконного рішення? Будете сміятися, але це було звернення раніше згаданого пана Рубанова, дуже спритного і багатоликого! Рубанов — директор ДП «Металіст», котрий довів підприємство до банкрутства. Він же — голова комісії з ліквідації ДП згідно з наказом Єжеля. Він же — один із засновників (21% статутного капіталу) незрозуміло звідки виниклого ТОВ, яке отримало ДП «Металіст» в оренду на 25 років та ще й з можливістю перепрофілювання. Єжель дослухався пропозиції Рубанова, і в черговий раз відкинув застереження про незаконність з боку підлеглих, котрі хочуть сидіти в робочому кабінеті, а не в камері.

Підписуючи документ про відчуження майна, причому стратегічного значення, Єжель розумів, що йде на порушення норм Земельного кодексу та інших законів України, а крім того — розпорядження Кабміну №318-р від 11 лютого 2010 року, яке прямо забороняє подібні дії з об’єктами державної власності. Розумів, але підписав...

Єжель знав, що мінімальна ціна цієї нерухомості — 10 млн. дол. Але жодної компенсації після такого рішення Міноборони не отримає. Ні грошима, ні квартирами. Адміралу Єжелю не соромно буде дивитися в очі тисячам військових моряків, які не мають шансів отримати житло?

Спитаєте, що далі? Не знаю. Якщо Генпрокуратура оцінить рішення Єжеля так само принципово, як і його попередника, то після цієї публікації Єжеля повинні заарештувати. Як Іващенка. А майно Балаклавського заводу повинні повернути державі. Разом із землями та причалами. Як і Феодосійського. Інакше севастопольська влада їх швидко «оприходує».

А поки що в Балаклавській бухті представлені дві сторони — Андрій Сенченко і Олександр Янукович. В інтересах якої зі сторін діють Михайло Єжель і ТОВ «Металіст», незабаром стане ясно. Якщо Єжель «пірнув» у бухту самостійно або в інтересах Сенченка, то він поплатиться своїм постом і повторить долю Іващенка. А якщо в інтересах іншої сторони, то «сидіти» йому в кріслі міністра ще довго...