Від житниці до житниці — як до Києва рачки

Ця пшениця в наших умовах здатна родити по 110 центнерів з гектара. Високе стебло, коріння до двох метрів завглибшки. Зерно надтверде, його залюбки беруть виробники макаронів. Розівська-6 — ця офіційна назва фігурує хіба що в документах. А в просторіччі — житниця, бо в цьому злаку своєрідно поєдналися пшениця і жито.

Два роки тому приватне підприємство з Миколаєва «Укрпартнер» почало топтати стежинку для житниці на поля СТОВ «Хлібороб» (село Ганно-Леонтовичеве Устинівського району Кіровоградської області). Як водиться, спершу діло наче йшло на лад: миколаївці виділили сусідам кошти на закупівлю посівного матеріалу, пального тощо. Але з розрахунками було важче. І торік, і нині житниця поводиться, немов хитра річка: то спокійно плине в усіх на видноті, то раптом ховається під землю, щоб потім випорснути різної сили ручаями в абсолютно непередбачених місцях. Житниця обминає і землеробів, які вирощували її, і сільських пенсіонерів, котрі виглядають, як манни небесної, плодів «реформування» села — плати за паї, і інвесторів з їх даремно очікуваними дивідендами за вкладені в землю гроші.

Утікає наша пшеничка і від казни. Як до Києва рачки, так від неї до її старшої тезки — житниці Європи. Саме так, здається, називали колись нашу частину континенту. З боку ж посадовців Кіровоградщини не видно жодних потуг, щоб збіжжя вийшло з тіні. Скоріш усього, навпаки…

Узагалі-то «Укрпартнерові» годилося б зробити належні висновки ще торік. «Не вродило», — розвів руками після жнив директор СТОВ «Хлібороб» Віталій Слободянюк. Справді, минулий сезон був архіважким, але ж на трьох сотнях гектарів житниці Слободянюк таки дещо зібрав. І тієї дещиці, яку, за неофіційними даними, зумів розпродати як посівний матеріал за добрими цінами, мало б вистачити, щоб повністю повернути інвесторові борг. Та, либонь, тінь тінню поганяє...

— Я можу вам віддати тільки триста тисяч, — заспокоював компаньйонів з «Укрпартнера». Правда, товаром: гірчицею там, соняшником трохи. Але якщо ви люди розумні, то виручку з товару не покладете в кишеню, а купите мені пального на посівну компанію. Бо, як нічого не посію на 2004-й, то з чого ж вертатиму весь борг?

Цього разу засіяли житницею вже 735 гектарів. Але навчені миколаївці перестрахувалися: уклали з «Хліборобом» договір застави на весь урожай озимини. У 21-му пункті документа — супергарантії того, що заставоутримувач, тобто «Укрпартнер», ні в якому разі не стоятиме осторонь під час розподілу короваю-2004. Навіть якщо комета, боронь Боже, упаде на поля під Ганно-Леонтовичевим, усе одно заставодавець гроші поверне.

Утім, це восени, поки укладався договір, комета не видавалася страшною. А влітку, як збіжжя практично вже достигло, її загрозливий хвіст з’явився на видноколі. В середині липня Устинівський суд, демонструючи зразок небаченої оперативності, виносить рішення про стягнення зі СТОВ «Хлібороб» 850 тис. гривень на користь одного громадянина, а оскільки в касі СТОВ давно гуляє вітер, накладає арешт на всі посіви озимини.

«Знову дірка від бублика!» — зрозуміли в «Укрпартнері» і буквально наступного дня привезли в Устинівку виконавчий напис. А це значить, що служителі Феміди мають діяти негайно, невідкладно. І 15 липня держвиконавець Устинівського райуправління юстиції відкриває виконавче провадження і продукує акт опису й арешту майна — в нашому випадку посівів пшениці на десяти конкретних полях.

Справедливість торжествує? На кілька годин, точніше, на одну ніч. Бо вже 16 липня начальник райуправління юстиції Оксана Рябовол призупиняє виконання згаданого напису. Підстава: того ж таки 16 липня Н.Харламова та ПП «Харламов» подали скаргу на дії держвиконавця.

До прізвища Харламових я ще повернуся нижче, а зараз продовжу про юристів. Отже, Оксана Рябовол доводить, що зобов’язана зупинити виконання напису до рішення суду. Голова ж Устинівського суду Іван Годованець твердо заявив мені, що в цій ситуації Рябовол не зобов’язана, а має право (як бачимо, тут істотна різниця). Тепер Рябовол, як вона написала у своїй постанові, чекає «розгляду питання по суті», а в суді — ніякої впевненості, що справа за скаргою Харламової взагалі буде розглядатися, бо ждуть від Харламової документів про підставу для скарги. Чекатимуть, сказав Іван Годованець, до 19 серпня (скаргу, нагадаю, подано 16 липня).

Чекає управління юстиції, чекає суд. Фактично чекають, поки останню загінку на 735-гектарній площі пройдуть комбайни... Харламова. Так-так, того самого, чия дружина написала скаргу. Без особливого ризику прогнозую: тільки-но Харламов, точніше, ті, хто стоять за ним, змолотять останній лантух житниці, котра перебуває в заставі в «Укрпартнера», оперативний Устинівський суд скаже: та немає в тій скарзі нічого…

Зазначу, що, певно, для солідності до битви за житницю підключили і податківців. На старті жнив на поля завітав керівник Кіровоградської податкової міліції Віктор Озерний. «Ніхто вас до урожаю не підпустить», — грізно заявив він миколаївцям. Під таким натиском ті змушені були відправити назад техніку і людей: охоронців, механізаторів, обслугу.

У листі «Укрпартнера» прокуророві Кіровоградської області Олегу Левицькому позиція місцевої влади окреслена скромно і конкретно: «Ми неодноразово зверталися з проханням про допомогу до посадовців області — начальника Устинівського відділу виконавчої служби О.С.Рябовол, голови Устинівського суду І.А.Годованця, начальника обласного управління юстиції П.А.Михалковича, але у всіх інстанціях одержували формальну відмову».

І в Устинівці, і в Кіровограді мені не раз довелося вислуховувати, хто із держслужбовців чи просто впливових людей закріплений за тим чи іншим районом, господарством. Оскільки таке шефство документально не оформлюється, обійдуся без конкретних імен, але в тому, що подіями в «Хліборобі» маніпулюють із-за куліс, переконаний.

Прикметно, що для маніпуляцій безпомилково знаходять людей. Років три-чотири тому в обласній газеті я вже писав про діяльність Віталія Слободянюка в Березнегуватському районі. Наобіцявши в селі Сергіївці сім мішків гречаної вовни, він узяв у користування землю і врешті-решт залишив селян ні з чим, а сам зник (до речі, саме там він уперше увійшов у контакт із «Укрпартнером», результат — несплачені борги). Знову на сільгосподарській арені Слободянюк з’явився в Устинівському районі сусідньої області. Скориставшись старим прийомом обіцянок, він стає керівником сільгосппідприємства. І знову — розвал, борги. На старті кіровоградських звитяг Слободянюк налагодив тісну співпрацю з керуючим Долинським відділенням Ощадбанку Володимиром Букашкіним. Але вже наприкінці минулого року Слободянюк напише об’ємну заяву Юрію Данильченку (нині Данильченко — прокурор Миколаївщини), закінчивши її таким от реченням: «Так як я тривожусь за своє життя і життя своїх близьких, прошу вжити заходів по забезпеченню особистої безпеки моєї і членів моєї сім’ї, передбачених діючим законодавством України». Із заяви зрозуміло, що джерело тривоги — буцімто Букашкін.

Власне, про заяву я згадав лише у зв’язку зі згаданим вище Харламовим, який у ці дні докошує поля, віддані в заставу «Укрпартнеру». Цитую: «Неодноразово Букашкін В.Л. вимагав передати землі, які СТОВ «Хлібороб» орендує, для подальшого використання певному Харламову, який, зі слів Букашкіна, є його знайомим фермером і обслуговується в Долинському відділенні Ощадбанку… 04.11.2003 р. мені стало відомо, що на територію бази, розташованої в селі Ганно-Леонтовичеве, приїздив Харламов у супроводі Букашкіна В.Л. та працівників охоронної фірми. Без нашого відома і згоди почалося збирання соняшника, який належав нашому підприємству, на площі 190 га. Приміщення бази, в яких зберігалися товарно-матеріальні цінності СТОВ «Хлібороб», зернопродукти, документи бухобліку, відкрили, а місцезнаходження цінностей та документів —невідоме. На територію бази охорона нас не пустила».

Те, що коїться у «Хліборобі» і довкола нього, ніби жодним чином не стосується місцевих властей. Заступник голови Устинівської райдержадміністрації Іван Корінь утримався навіть від короткого коментаря: там, знаєте, суди-пересуди, хай третя влада своє слово каже. Про урожайність полів у Ганно-Леонтовичевому чільний аграрій району нічого не знає. Вони, мовляв, нам не звітують та й взагалі там жнива патронує державна виконавча служба…

Так, виконавча служба патронує. Схоже, в Устинівці, усунувши від збирання урожаю заставоутримувача, вирішили, що головну проблему розв’язано. Бо чим пояснити те, що начальник відділу ДВС Оксана Рябовол не знає навіть приблизно, скільки вже намолочено зерна, не може пояснити, чому збіжжя завозиться не на елеватор, а на тік однієї з відомих в області фірм. Правда, урожайність Рябовол назвала без вагань: низька, десь центнерів двадцять. Та його вологість — 25%.

Гадаю, пані Оксана повелась би обережніше з таким приниженням гідності житниці, якби знала, що є документи Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, підготовлені під час жнив. Там на основі акта обстеження посівів від 27 липня розрахований майбутній урожай: 49 центнерів з гектара. А вологість — 12,5%.

Ну ніяк устинівська житниця не йде до нашої спільної житниці…