ХЛІБНИЙ ШОК

Коли влада починає демонструвати запопадливість, заявляючи про відсутність підстав для зростання цін, це як мінімум насторожує й наповнює серце недобрими передчуттями. На жаль, у подібних випадках найнебажаніші прогнози, як правило, справджуються. Чи значить це, що нам треба готуватися до подорожчання хліба?

Під кінець березня дана проблема викликала настільки ж пильний, як і бурхливий інтерес. Утім, це в жодному разі не означає, що раніше вона залишалася без уваги. Протягом минулого року Запорізька обладміністрація періодично ініціювала зниження вартості хліба і, як свідчать статистичні дані, небезуспішно. Попри те, що пекарі поставилися до наміру, м’яко кажучи, без ентузіазму, усе-таки в середньому за рік хліб в області подешевшав на 4%.

Із погляду влади, ціна могла б знизитися ще більше. Принаймні на початку листопада голова облдержадміністрації Євген Карташов, посилаючись на пристойний врожай зернових — близько 1,9 млн. тонн (зокрема приблизно 1,1 млн. тонн пшениці), який практично увосьмеро перевищував потреби області, запропонував пекарям учергове здешевити всі сорти хліба. Проте того разу пекарі не сприйняли рекомендацій. Але сторони начебто домовилися, що як мінімум до нового врожаю ціна хліба залишиться стабільною.

Аж до середини березня умов домовленості, у принципі, дотримувалися. Хоча ціни на зерно поступово зростали. Якщо в жовтні тонну пшениці третього класу ще можна було купити за 380, то до весни за неї вже просили майже 700 грн. І раптом, практично відразу, ціна на зерно стрімко рвонула вгору, до того ж воно стало дефіцитом.

Однозначно пояснити те, що сталося, фахівці не в змозі. Одні посилаються на надмірну ретельність експертів, інші — на злодійство, треті гадають, що винні банальні приписки, які спотворили справжні результати торішнього зернового валу... Як кожна окремо, так і всі разом узяті, ці версії цілком можуть підтвердитися. Однак зовсім не зайве звернути увагу на примітний часовий збіг.

Початок хлібного ажіотажу в країні дивовижним чином збігся з робочою нарадою в Президента, на якій було проаналізовано наявний у країні зерновий запас. Висновок, як відомо, невтішний: усупереч недавнім переможним рапортам про рекордний торішній врожай, в Україні виявилися ознаки хлібного дефіциту. Ця звістка як детонатор, що викликав ланцюгову реакцію на регіональному рівні. В областях оперативно заходилися інвентаризувати засіки. Результати, ясна річ, отримали далекі від оптимістичних, і місцева влада заповзято вдалася до заборон на продаж зерна за межі підвідомчих територій. Цього виявилося цілком досить для того, аби український зерновий ринок був дестабілізований панікою.

Напрошується закономірне запитання: а що, до київської наради про реальну кількість зерна ніхто не мав уявлення? Відповідь — як у колись популярній російській пісні: «И не то чтобы да, и не то чтобы нет».

«Сьогодні сільгосппродукцією торгує хто завгодно, крім самих селян. Поки керівники ностальгічно зітхають про держзамовлення, «меткі хлопчики» не ловлять гав. Районні агроторговельні доми не діють, а великі споживачі воліють (і вони абсолютно праві) мати справу з кількома постачальниками, котрі пропонують великі партії товару. Яке господарство може запропонувати 10—15 тис. тонн зерна? У області таких немає. А продавцеві 500—600 тонн умови диктують покупці. Гіркий досвід 2001 року нас нічого не навчив, ми знову повторили ті самі помилки». Так оцінив ситуацію на ринку зерна голова Запорізької обладміністрації Є.Карташов на лютневій нараді з питань стратегії розвитку регіонального аграрного сектора. І вона, зокрема, безпосередньо стосувалася роботи товарної біржі «Гілея», яка скоротила торік обсяги купівлі-продажу зерна більш як на третину. Кажуть, не останню роль у цьому відіграла позиція ДАК «Хліб України» й операторів Держкомрезерву, які вирішили закуповувати зерно поза біржовим ринком.

Словом, виходить, що про стан і кон’юнктуру дуже недосконалого вітчизняного зернового ринку були вельми мізерні й суперечливі дані. Його моніторинг проводився лише від випадку до випадку, та й то — без особливої ретельності. Напевно, далася взнаки ейфорія двох останніх врожайних років, мовляв, зерна в нас — хоч завались. Тому ніхто не чекав неприємних сюрпризів, відповідно до яких із березня запроваджено обов’язкове декларування зерна суб’єктами його збереження. А вийшло з точністю до навпаки.

Всупереч запевненню влади про наявні в області 56 тис. тонн зерна, які з надлишком покривають регіональні потреби до нового врожаю, запорізькі пекарі заявили: подорожчання хліба неминуче. Їхні аргументи зводилися до істотного подорожчання зерна, що спричинило різке зниження рентабельності підприємств. У найкращому разі, її рівень нині не перевищує 5%.

— Можливо, заявлений обсяг зерна в області справді є, — говорить президент асоціації «Запорізький коровай» Юрій Чекальський. — Але яке це зерно: продовольче чи фуражне? Про це не кажуть, оскільки востаннє більш-менш об’єктивний зерновий баланс в області складали 1998 році. А нас сьогодні намагаються подати основними винуватцями того, що сталося. Мовляв, треба було завчасно запастися зерном, і тоді проблема не виникла б. Але, даруйте, наше основне завдання — виробляти якісний хліб. А для цього необхідно реконструювати виробництво, що вимагає чималих грошей. Лише на установку однієї нормальної печі необхідно приблизно 1,5 млн. доларів. А в нас останнім часом газ подорожчав на 30 грн., електроенергія — на 2 коп., залізничні перевезення — на 28 %, вода — на 80... У сформованих умовах запасатися зерном на тривалий термін — недозволена розкіш. І якщо вже на те пішло, то чому обласна влада не подбала про створення регіонального фонду? Адже можна було закупити пшеницю восени по 350 грн. за тонну, а до весни продавали б її вдвічі дорожче. І на ринку ажіотажу не виникло б, і прибуток одержали б. На мою думку, це явний недогляд у роботі заступника голови облдержадміністрації з питань АПК. І якщо він нормальна людина, йому слід подати у відставку, як це робиться в цивілізованих країнах.

Ця заява Ю.Чекальського по місцевому телебаченню, зрозуміло, не викликала захоплення в обладміністрації. Більше того, на думку Є.Карташова, саме президент асоціації, котра, до слова, має статус громадської організації, несе персональну відповідальність перед запоріжцями за ситуацію, яка виникла на хлібному ринку. Крім того, глава області підписав розпорядження «Про стабілізацію цінової ситуації на ринку хліба». Суть його зводиться до необхідності проведення нарад із керівниками підприємств торгівлі з питання «недопущення безпідставного підвищення ціни на хліб і обмеження торгової надбавки до 14% оптової ціни виробників з урахуванням транспортних витрат». Для проведення щоденних перевірок із дотримання цих рекомендацій наказано створити спеціальні комісії, які зобов’язані інформувати Головне управління економіки ОДА. У разі виявлення порушень їм належить «надавати додаткову інформацію окремо». Напевно, для наступних оргвисновків, ефективність яких, чесно кажучи, вельми сумнівна.

Утім, про це стане відомо найближчим часом. А поки що, за словами Ю.Чекальського, підприємства, об’єднані під торговою маркою «Хлібодар» (найпотужнішого виробника хліба в області), мають запас зерна для безперебійної роботи від сили до середини квітня. Закуплене в Казахстані зерно надійде лише наприкінці місяця. І якщо двотижневий розрив, що утворився, не буде заповнено поставками пшениці за прийнятною ціною, хліб у Запоріжжя неминуче подорожчає.

Коли ж не подорожчає в квітні, то, не виключено, що подібна перспектива чекає городян у недалекому майбутньому. Адже, за оцінками експертів, в області загинуло від 50 до 70% озимих. Такі катаклізми траплялися й раніше, правда, у менших обсягах. А особливість нинішнього року в тому, що оптимальні терміни весняної сівби через непогоду упущено. Яровому клину всерйоз загрожує літній «запал», що істотно знизить врожайність. А це означає: на швидкий порятунок від наслідків хлібного шоку розраховувати не доводиться.