Відмовитися від соціальної ізоляції буде важче, ніж здається — The Guardian

Коли більша частина світу буде повністю вакцинована, всі карантинні обмеження скасують і пандемія коронавірусу нарешті дійде до кінця, люди зможуть вільно покидати свої домівки і відновлювати втрачені під час локдаунів соціальні контакти. Однак зробити це буде важче, ніж здається на перший погляд, пише The Guardian.

Мозок може бути не готовим знову зануритися у колишнє соціальне життя. Заходи соціального дистанціювання стали важливим методом для уповільнення розповсюдження вірусу у всьому світі. Але довгий час «ізоляції» вплинув на психічне здоров’я людей.

Для прикладу, в ході національного опитування восени минулого року 36% дорослих в США, включаючи 61% молодих людей, повідомили, що відчували «самотність» під час пандемії. Такі статистичні дані вказують на те, що люди хочуть відновити соціальне життя.

Але водночас ідея повноцінного «повернення до людей» лякає багатьох. Майже половина американців повідомила, що відчуває занепокоєння щодо повернення до активної соціальної взаємодії.

То як же люди можуть страждати від самотності, але водночас боятися повернення до соціально активного життя?

Мозок людей зазвичай легко адаптується до будь-яких умов. Попри те, що наразі не можна точно розповісти про те, що пережив мозок людей за останній рік, неврологи впевнені, що соціальна ізоляція та ресоціалізація впливають на стан мозку.

Людям потрібна соціалізація

Люди відчувають стійку потребу у спілкуванні. Від комах до приматів підтримка соціальних мереж є критично важливою для виживання в тваринному світі. Соціальні групи забезпечують перспективу безпеки.

Але соціальний гомеостаз - правильний баланс соціальних зв’язків, повинен зберігатися. Маленькі соціальні мережі не можуть забезпечити усіх переваг, тоді як великі посилюють конкуренцію за ресурси. Через це людський мозок розробив спеціалізовану схему для оцінки соціальних стосунків та внесення «правильних налаштувань» - своєрідну систему «соціального термостата».

Соціальний гомеостаз охоплює багато областей мозку, а в центрі знаходиться мезокортиколімбічна система - або «система винагород». Ця система спонукає вас їсти шоколад, коли ви хочете чогось солодкого, для прикладу.

І подібно до цих мотивацій, нещодавнє дослідження показало, що зменшення соціальної взаємодії викликає соціальну тягу, подібно по почуття голоду. Якщо люди прагнуть соціальних зв’язків, що трапляється з мозком, коли людина «голодує соціально»?

Мозок у соціальній ізоляції

Вчені не можуть навмисно загнати людей у повну ізоляцію і «заглянути всередину» їхнього мозку. Дослідники покладаються на лабораторних тварин, щоб дізнатись більше про соціальні тенденції. Оскільки соціальні зв’язки є надзвичайно важливими для тваринного світу, ці самі тенденції зустрічаються у різних біологічних видів.

Одним з яскравих наслідків соціальної ізоляції є підвищена тривожність і стрес. Багато досліджень показують, що вилучення тварин із їхнього «кола друзів» викликає у них поведінку, подібну до тривоги, і підвищує виділення кортизолу (основний гормон стресу). Дослідження стану людей також підтверджують це, оскільки люди з невеликими соціальними колами мають вищий рівень кортизолу та інші симптоми, пов’язані з тривогою.

Еволюційно цей ефект має сенс - тварини, які втрачають захист своєї групи, повинні проявляти підвищену пильність, щоб самостійно захищати себе. І це трапляється не лише в дикій природі. Одне дослідження показало, що «самотні» люди серйозніше ставляться до соціальних загроз, таких як відмова або відторгнення.

Інша важлива зона мозку для соціального гомеостазу - це гіпокамп, центр навчання та пам'яті. Успішні соціальні кола вимагають від людей вивчення соціальної поведінки - наприклад, безкорисливості та співпраці, а також вміння відрізняти друзів від ворогів. Але мозок зберігає величезну кількість інформації, тому він часто змушений «видаляти» неважливі моменти. Якщо ця «неважлива» інформація не використовується, вона просто втрачається.

Кілька досліджень показують, що навіть тимчасова ізоляція у зрілому віці погіршує як соціальну пам'ять (впізнавання знайомого обличчя), так і робочу пам'ять (наприклад, згадування рецепта під час приготування їжі).

Самотні люди можуть бути забудькуватими. У дорослих з невеликими соціальними колами частіше може спостерігатися втрата пам’яті та зниження когнітивних функцій.

Соціальний гомеостаз все ще має вирішальне значення для виживання. Але на щастя, мозок легко може пристосуватися і до відновлення соціального життя.

Соціальне відновлення

Попри те, що лише кілька досліджень розглядали наслідки тривоги та стресу, пов'язаних із ізоляцією, вони припускають, що ресоціалізація (відновлення соціального життя) компенсує всі втрати.

Наприклад, в одному дослідженні було виявлено, що раніше ізольовані ігрунки карликові спочатку мали вищий рівень стресу та більший рівень кортизолу при ресоціалізації, але їхні «соціальні навички» швидко відновлювалися. Цікаво те, що колись ізольовані тварини навіть витрачали більше часу на догляд за новими «приятелями».

Соціальна пам’ять та когнітивні функції також здатні пристосовуватися до нових умов. Дослідження повідомляють, що, хоча тварини не можуть впізнати знайомого друга відразу після короткочасної ізоляції, вони швидко відновлюють пам’ять після ресоціалізації.

Тому людям не варто боятися відновлювати соціальні контакти. Нещодавнє дослідження у Шотландії, проведене під час пандемії, показало, що тамтешні жителі мали відчутний спад когнітивних здібностей протягом періоду найжорсткіших локдаунів, але все швидко змінилося, коли карантинні обмеження стали м’якшими.

На жаль, подібні дослідження все ще дають мало інформації. Дані таких досліджень ілюструють екстремальні сценарії, оскільки люди не були в повній ізоляції за останній рік. На відміну від мишей, застряглих у клітках, багато людей не дотримувалися карантинних обмежень.

Тож страх повернення до соціально активного життя з часом може зникнути, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У ПАР зафіксували новий штам коронавірусу. Він більш мутований, ніж "Дельта"

Будь-який травматичний досвід - наприклад, розрив стосунків, загроза здоров’ю, втрата близьких чи навіть фінансова криза, може дестабілізувати соціальні контакти. Люди інстинктивно шукають тих, хто забезпечує комфорт і підтримку, і рефлекторно віддаляються від токсичного оточення.

У розпал пандемії коронавірусу ризик інфікування хворобою змусив людей бути більш обачними щодо того, кого вони «допускають у своє коло». Для багатьох процес «звуження кола друзів» був моментом «просвітлення» і навіть визволення. COVID-19 дав привід розірвати небажані стосунки, одночасно даючи людям час і простір для зміцнення зв’язків з тими, про кого вони справді піклуються. NYT розповідає, як зберегти дружбу під час пандемії.