Видання Dziennik Gazeta Prawna про біженців з України: Давайте не проґавимо ще одну кризу

На момент написання цього тексту польський кордон уже перетнули понад 1,4 мільйона біженців з України, пише Dziennik Gazeta Prawna. У Польщі очікують, що до вихідних це число, ймовірно, наблизиться до 2 мільйонів. Навіть якщо частина цих людей поїде далі до інших західноєвропейських країн, це буде не більше 20-30 відсотків. Це, у свою чергу, означає, що потрібно враховувати необхідність прийому понад мільйон українських громадян.

Польський парламент працює над спеціальним актом щодо запровадження нових механізмів підтримки біженців та осіб, які їх приймають, але це не вирішить усіх проблем. Тому разом із групою експертів, які представляють, зокрема, Центр суспільної політики Краківського економічного університету, Польська економічна Асоціація працюють над програмою державної підтримки біженців. Головним завданням стратегії, що готується, яку називають «Ініціатива нової солідарності», є реалізація двох основних і рівних цілей:

• всебічна підтримка людей, які рятуються від війни;
• справедливий розподіл витрат на допомогу у польському суспільстві – таким чином, щоб малозабезпеченим полякам не довелося сплачувати надто високі податки.

Інакше найближчим часом очікується спалах соціального невдоволення.

Незабаром це не закінчиться

Початковий етап братнього захоплення, коли поляки пропонували допомогу своїм сестрам та братам з України в дусі солідарності, може незабаром закінчитися. Так само, як згасне ейфорія людей, яким вдалося втекти від війни. Принаймні, так кажуть нам соціальна психологія та дослідники, які займаються військовою міграцією, - початкова фаза ентузіазму не триває вічно, і рано чи пізно ми вступимо у фазу кризи. Саме тому за кілька тижнів (а може, й раніше) відбудеться зміна соціальних емоцій – як з боку поляків, так і з боку українців. Отже, як політичне співтовариство, ми маємо заздалегідь підготуватися до цього та розробити методи переходу від фази кризи до фази стабілізації та нормалізації.

Через масштаб невизначеності будь-яка стратегія, що розробляється сьогодні, має враховувати хоча б кілька сценаріїв. На наш погляд, можна виділити чотири основні варіанти:

1. затяжна «маневрено-партизанська» війна;
2. окупація російськими військами України на східній стороні Дніпра та швидке припинення бойових дій;
3. припинення вогню та дипломатична безвихідь;
4. швидке закінчення війни за рахунок виведення російських військ, з відносно невеликою шкодою.

Звичайно, всім нам хотілося б, щоб здійснився останній сценарій, але, на жаль, він не найімовірніший. Однак потрібно бути готовим до будь-якого варіанта розвитку подій. У разі першого сценарію слід очікувати на планомірний, тривалий приплив ще сотень тисяч біженців. Другий сценарій – разова, але велика хвиля біженців з-за Дніпра. Третє – це стан усунення, який, з одного боку, уповільнить темпи еміграції, а з іншого – заблокує можливість повернення для тих, хто вже прибув до Польщі. Тільки четвертий сценарій дає надію на відносно швидке повернення значної частини біженців, хоч і не відразу. Не можна виключати і того, що Росія спробує швидко зламати український опір авіаударами та артилерійським вогнем, а потім війна закінчиться політичними поступками Києва (ймовірно, під сильним тиском Заходу, який захоче уникнути солідарної відповідальності за різанину цивільних осіб).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WP: Втікачі від війн в Ємені, Афганістані й Сирії тепер тікають з України

Багато українців ще не скоро повернуться на батьківщину

Але навіть за такого розкладу треба думати, що багато українців ще не скоро повернуться на батьківщину. З урахуванням цих сценаріїв наша стратегія ділить виклики та відповідні дії на три етапи: коротка – криза (до кінця серпня), середня – стабілізація (вересень 2022 р. – грудень 2023 р.) та тривала – нормалізація (з 2024 р.).

У будь-якому разі треба виходити з того, що найближчими місяцями нам доведеться мати справу з мільйоном, а то й більше, біженців з України. Ми також хотіли б охолодити прогнози деяких експертів, які висловлюють надію на те, що приплив такої кількості людей зі Сходу є шансом вирішити наші демографічні проблеми та проблеми ринку праці. Можливо, так воно і буде, але сьогодні про це рано говорити. І найголовніше, ми повинні тримати пальці схрещеними, щоб наші гості могли повернутись додому якнайшвидше. Польщі потрібна сильна та стабільна Україна, і її неможливо буде відновити без заповзятливих громадян.

Також варто зазначити, що люди, які приїжджають до Польщі, є дуже різноманітною групою, і запропоновані рішення повинні враховувати це. Серед біженців є багаті та бідні. Є члени сімей українців, які вже працюють у Польщі, і люди, які досі не мали жодних зв'язків із нашою країною. Інше становище у родичів та друзів економічних мігрантів, які роками працюють і живуть на Віслі, та становище тих, хто, наприклад, працює на будівництві та проживає в робочих гуртожитках. Крім того, є родичі та друзі українських студентів, які живуть у гуртожитках чи на вокзалах. Ми не можемо також забувати про українських пенсіонерів та біженців, які не мають українського громадянства, яким сьогодні теж потрібна наша допомога.

Ці різні групи мають одну спільну рису: вони не говорять польською. Якщо хтось думає, що поляк та українець без проблем уживуться, бо наші мови близькі одна одній, то він помиляється. Це спостереження призводить до цінної підказки: давайте заохочувати літніх поляків за допомогою біженців, оскільки вони пам'ятають російську мову, що буде корисним (особливо для контактів з українськими пенсіонерами, які майже не розмовляють англійською).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Російськи окупанти стягують сили під Маріуполь

Національне переселення

Насамперед необхідно твердо заявити, що сьогодні ми маємо справу з гуманітарною кризою. І ми не зможемо впоратися з нею без повноцінної участі держави. Похвали та слова найвищої подяки заслуговують люди, які прийняли біженців у свої сім'ї, але по-перше – це короткострокове рішення, а по-друге – за таких масштабів не обійтися навіть без тимчасових таборів. Це не обов'язково мають бути табори, схожі на ті, що ми знаємо з фотографій з Близького Сходу.

Швидше це будуть школи, спортивні зали, стадіони чи парафіяльні будинки. Протягом місяця ми не знайдемо вільних квартир для більш ніж мільйона біженців, хоча в нас уже давно мала бути готова база вільних квартир. Місцева влада давно мала збирати інформацію про місця, де можуть розміститися українці на строк до кількох тижнів. На жаль, досі немає центральної бази даних. Муніципалітети збирають цю інформацію, але переважно неузгодженим чином. Нам також необхідно якнайшвидше розпочати внутрішнє переселення, навіть у межах провінцій.

Не дивно, що біженці вважають за краще їхати до найбільших міст — там більше шансів знайти роботу. Однак там і більший дефіцит житла. Розміщення, як і раніше, можливе в провінції. Але на жаль, досі багато воєвод не вживають активних дій, щоб скористатися цим, і без співпраці уряду та його адміністрації на місцях з місцевими органами влади ми не можемо впоратися з таким базовим завданням, як забезпечення наших гостей з дахом над головою.

До речі, варто задуматися про наших пенсіонерів, які потребують догляду. Деякі з них можуть розмістити біженців, які могли б допомагати їм у побуті. Українські жінки, які рятуються від війни, могли б зіграти у цьому процесі величезну роль. Це дозволило б зруйнувати згубну думку про однобічне «заступництво» біженцям.

Необхідно подумати про те, як створити простір для наших гостей, щоб мали шанс приєднатися до життя суспільства, яке їх прийняло, і таким чином дати їм відчуття, що вони тут потрібні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ізраїль та Україна спростовують заяви про те, що прем’єр Беннет радив Зеленському прийняти умови Росії

Громадяни не замінять державу

Друга проблема – це питання харчування. Це правда, що в короткостроковій перспективі на ринку не повинно бути браку їжі, але потрібно серйозно подумати, як оптимально забезпечити нею наших гостей. Грошові перекази орендодавцям, які має намір запровадити уряд, — не найкраще рішення. Незалежно від чесності польських господарів, краще надавати пільги безпосередньо біженцям. Таке рішення посилить їхню суб'єктність - вони самі вирішать, як користуватися підтримкою. Варто подумати про допомогу у вигляді ваучерів, які можна використовувати в комуні, де вони живуть. Причина проста – таким чином можна буде уникнути звинувачень у тому, що польська держава дає українцям безкоштовні «благи» (такі голоси вже звучать у публічному просторі). Так чи інакше, будь-яка допомога, надана «в товарі», у короткостроковій перспективі викликає напруженість між українцями та поляками. Лише у середньостроковій перспективі, якщо військова ситуація не дозволить біженцям повернутися до країни, варто запровадити фінансові трансферти у ширших масштабах.

Те саме стосується використання державних та соціальних послуг, якість та доступність яких у нашій країні невисока. У цій ситуації пропозиція їх біженцям викличе суперечки та виправдану протидію з боку поляків, які багатомісячно стоять у чергах на прийом до лікарів-фахівців або у черзі на житло. Останніми днями його пропонували українським біженцям.

Ігнорування цього питання призведе до величезної соціальної напруги, яка зруйнує внутрішній порядок. Вони стосуватимуться і багатих, які сьогодні не згодні фінансувати громадські послуги за рахунок вищих податків. І за нинішніх макроекономічних умов ми не можемо покрити величезні витрати на утримання сотень тисяч біженців. І за нинішніх макроекономічних умов ми не можемо покрити величезні витрати на утримання сотень тисяч біженців із боргами. На відміну від 2020 року, це спричинить двозначну інфляцію.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

СБУ: Росія долучає до війни навіть новобранців та "альтернативників"

Інтеграція українських біженців

У короткостроковій перспективі також необхідно забезпечити якнайшвидшу інтеграцію українських біженців. Ми не знаємо, як довго триватиме війна і чи скоро люди повернуться до своєї країни. Однак ми маємо бути готові до будь-якого сценарію. Тому держава має підтримувати муніципалітети фінансово, щоб вони могли координувати такі заходи, як заняття для дітей та дорослих, мовні курси чи допомога у працевлаштуванні.

Державні гарантії зайнятості мають бути реалізовані на місцевому рівні (наприклад, муніципалітетами) у поєднанні з розширенням спектра соціальних послуг, що пропонуються кооперативами. Це дозволить нам відкоркувати постачання найбільш необхідних послуг вже зараз. Ми також повинні розуміти, що лише невелика частина біженців зможе влаштуватися на роботу у Польщі.

Не зваблюватимемося ілюзіями, що всі українські діти зможуть продовжити освіту в польських школах. З цим завданням малюки якось впораються на етапі дошкільної освіти (1-3 класи). З дітьми дошкільного віку та підлітками буде набагато більша проблема. Тому в короткостроковій перспективі ми маємо насамперед виявити українських вчителів та покласти на них завдання відтворення українських шкіл/класів у нашій країні чи принаймні проведення освітніх занять. Якщо це неможливо (а у багатьох містах так і буде), потрібно розглянути можливість включення пенсіонерів-педагогів, які знають основи російської мови.

Краще робити це через «напівтабірну» діяльність, ніж «кидати» дітей, часто з військовою травмою та батьками на фронті, до класів, де навчаються лише поляки, з якими вони не можуть спілкуватися.

Нарешті, у короткостроковій перспективі слід посилити Національну інспекцію праці та створити спеціальні інструменти для запобігання можливим порушенням прав працівників - чи то громадянам України, чи Польщі. Настільки великий приплив потенційних працівників може посилити переговорні позиції підприємців, і, на жаль, - як показує досвід останніх років - вони не завжди використовують його відповідно до людської порядності і навіть закону.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Велика Британія спростить процес в'їзду для біженців із України

Трохи краща країна

Тому масштаб завдань та необхідних дій у короткостроковій перспективі величезний. І це лише початок. З початком нового навчального року ми вступимо до стадії стабілізації. Тоді найбільшим викликом стане ефективна адаптація системи освіти для прийому сотень тисяч українських дітей та допомога в адаптації великої кількості українських студентів у польських вишах.

Включення українських дітей до польської шкільної системи також звільнить трудові ресурси. Проте слід розуміти, що цього замало всім. Тому держава має створювати нові робочі місця у сфері соціальних послуг, особливо у сфері догляду, де маємо величезний дефіцит. Необхідно визначити посади, що не потребують вільного володіння польською мовою, та зменшити вимоги до процесу прийому на роботу.

Пандемія мало чому навчила нас як країну. Давайте не дозволимо пропустити ще одну кризу. Хоча це буде дорого нам усім коштувати, це можливість його подолати.