WP: Втікачі від війн в Ємені, Афганістані й Сирії тепер тікають з України

В другому найбільшому українському місті – Харкові, Ахмед знайшов стабільне, спокійне життя після того, як втік з Ємену. Але 20-річному чоловіку довелося тікати зі свого нового дому минулого тижня через наступ російської армії.

Він залишив місто незадовго до того, як бомби полетіли на українські житлові квартали.

«Це було хороше місце для життя. Воно було просто чудове, - сказав Washington Post студент інженерного факультету про Харків, куди він переїхав більше року тому, - Але я залишив все позаду», - додав він, попросивши не називати його повне ім’я через страх, що це може вплинути на його заявку про притулок в Європі.

Російське вторгнення в Україну поставило перед важким вибором деяких людей, які вже втекли раз від війни лише для того, щоб тепер зробити це знову. Вони приєдналися до більш ніж 2 мільйонів біженців з України. Це найбільша хвиля біженців в Європі з часів Другої світової війни.

Серед них і афганський аналітик даних. Вона переїхала в Київ з Кабулу, коли «Талібан» захопив столицю Афганістану. Всього за 6 місяців їй знову доводиться бігти від війни. Масума Тажік залишила столицю України лише з рюкзаком, з яким не так давно приїхала з Кабулу. В ньому трохи одягу і її комп’ютер.

А сім’я 11-річного українського хлопчика, який сам дійшов до Словаччини, маючи на лише записаний номер телефону на руці, кілька років тому тікала з Сирії, коли Росія втрутилася з жорстоку війну, влаштувавши криваві бомбардування заради порятунку режиму Башара Асада. У Facebook групи сирійців в Україні повідомлення від біженців просять допомогти їм поїхати з країни, допомогти з тимчасовим проживанням або хоча б порадою, куди можна втікти.

«Коли я вперше приїхала в Київ… я відчула, що нарешті можу комфортно дихати. А тепер відчуваю, що в житті нічого не гарантовано. Тож я живу одним днем», - сказала 23-річна Тажік.

За її словами, усунення «бар’єрів і бюрократичних процесів» спростило б життя таких, як вона, хто шукає притулок, щоб почати все з початку.

«Ніхто не заслужив на таке. Як я залишила своїх друзів в Кабулі, так я й залишаю своїх українських друзів зараз. І тривожуся за їхню безпеку, тому що вони прийняли мене в своєму домі, коли я втратила свій», - додала дівчина з Афганістану.

Ахмеду знадобилося три дні, щоб перетнути кордон Польщі. Коли він нарешті зміг поговорити з батьками в Ємені, він не хотів, щоб вони хвилювалися.

«Я переконав їх, що перебуваю в п’ятизірковому готелі», - сказав він, сміючись.

За його словами, відчуття через можливість опинитися в пастці в Україні були не такими як тоді, коли доводилося тікати від насильства в своїй країні.

«В Ємені ми були серед сімей. Ти доходиш до рівня, коли більше немає значення, будеш ти жити чи помреш. Адже ми були разом. Але тут все було зовсім інакше. Ми не знайомі тут з багатьма людьми. Ми не можемо швидко знайти вихід», - сказав Ахмед.

В Україні перебували сотні громадян Ємену, коли почалася війна. Про це свідчать дані волонтерських організацій, які допомагали їм. Ахмед каже, що хоч йому й пощастило більше, ніж іншим, втеча все одно шокує його.

«Я боюся, що якщо зможу знову десь оселитись, все розвалиться знову. Нам буде нікуди тікати», - пояснив він журналістам Washington Post в потязі до Німеччини, сподіваючись зустріти там родича й продовжити навчання.

Видання пише, що багато іноземних студентів намагаються покинути Україну. Серед них вихідці з арабських, африканських і південноазіатських країн. Мохамед, який попросив не називати його прізвище, колись був змушений тікати з дому в західній частині Ємену. Тепер він також зміг виїхати з України. Все почалося зі звуку сирени в Полтаві. Пізніше була довга поїздка в переповненому людьми вагоні потяга, 15-годинна дорога до кордону і допомога незнайомців.

«Я не відчуваю своїх ніг… тільки страх», - сказав він.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Велика Британія спростить процес в'їзду для біженців із України

Видання нагадує, що в 2015-2016 роках з історичним напливом сирійців ЄС не дуже охоче приймав біженців. Але зараз все змінилося. І блок з 27 країн готовий надати українцям тимчасовий захист на три роки в обхід системи надання притулку, яка тримала в підвішеному стані багатьох людей з Африки і Близького Сходу.

Мохамед перетнув кордон Польщі й зустрів польську сім’ю, яка запропонувала йому допомогу. Він був дуже вдячний, коли ці люди допомогли йому й другу з Іраку доїхати до Варшави, перш ніж вони переїхали в інше місце.

«По-правді вони не жаліли зусиль. Вони годували нас, дали нам нові шкарпетки», - сказав Мохамед.

Він тепло згадує Полтаву, з якої був змушений поїхати.

«Не міг собі й уявити, що там буде такий рівень руйнування. Я завів українських друзів, ми добре проводили час разом. Я досі говорю з їхніми батьками… Я був щасливий», - каже він.