Низка економічних потрясінь за останні три роки призвела до того, що ще 165 мільйонів людей у світі опинилися за межею бідності, а країни, що розвиваються, загрузли в боргах і не можуть забезпечити громадянам адекватний рівень освіти, медицини та інших соціальних послуг, йдеться у звіті Програми розвитку ООН (ПРООН), повідомляє WP.
Деякі з найбідніших країн світу з 2020 року брали значні позики, щоб впоратися з пандемією, різким зростанням цін на продукти харчування та паливо, спричиненим війною РФ проти України, найшвидшою інфляцією за останні чотири десятиліття та підвищенням відсоткових ставок.
Зараз десятки урядів - більшість із них в Африці та на Близькому Сході, витрачають на виплату боргів більш ніж удвічі більше своїх доходів, ніж на соціальні програми. Близько 3,3 мільярда людей живуть у країнах, які витрачають на виплату відсотків банкам або офіційним кредиторам більше, ніж виділяють на освіту або турботу про своїх громадян.
"Це означає, що уряд не може більше платити своїм вчителям; уряд не може більше наймати лікарів і медсестер у лікарні; уряд не може забезпечити ліками сільські медичні центри. І ось до чого це призводить: нижчий рівень охорони здоров'я, освіти, відсутність систем соціального захисту, здатних забезпечити тимчасове полегшення для життя людей, які не з власної вини опинилися в ситуації, коли вони буквально не можуть більше прогодувати свою сім'ю", - сказав представник ПРООН Ахім Штайнер.
Уряди країн, що розвиваються, потерпають від постійних економічних викликів, і їхні фінансові ресурси вичерпуються. Не маючи змоги фінансувати необхідні соціальні та економічні програми, вони ризикують дійти до хаосу.
"Бідність і нездатність держави допомогти, бути постачальником послуг починає поляризувати суспільства. Політична поляризація, радикалізація, втрата політичної стабільності - країна, яка більше не здатна імпортувати паливо, забезпечувати медикаменти чи навіть основні продукти харчування, стає нестабільним суспільством”, - додав Штайнер.
Представники ПРООН закликали світових лідерів домовитися про офіційну паузу у виплаті боргів, коли вони зберуться на вересневому саміті G20 у Нью-Делі. За даними ООН, для того, щоб вивести 165 мільйонів людей із бідності, потрібно близько 14 мільярдів доларів США, що становить частку одного відсотка світової економіки.
Світові лідери досі мало що зробили для полегшення боргового тягаря країн, що розвиваються, попри багаторічні дебати і неодноразові попередження з боку ПРООН та інших організацій, що борються з бідністю. Лише чотири країни звернулися за допомогою в межах програми до 2020 року, розробленої G20 під назвою "Спільні рамки"; лише два уряди досягли домовленості зі своїми кредиторами про полегшення тягаря необхідних виплат.
За даними ООН, однією з проблем буде залучення світових банків та інших приватних кредиторів, які володіють 63 відсотками зовнішнього боргу країн, що розвиваються, до підтримки допомоги.
Потреба в підтримці є гострою. За даними ПРООН, понад два десятки країн, що розвиваються, витрачають понад 20% своїх доходів на виплату боргів, що є найвищим показником з 2000 року, коли була започаткована остання масштабна ініціатива з полегшення боргового тягаря.
Зростання боргового тягаря загрожує занурити десятки країн у бідність.
Наприклад, Ліван витрачає на виплату відсотків у понад три рази більше, ніж на освіту, і удвічі більше, ніж на охорону здоров'я. Бразилія витрачає більше на виплату відсотків боргів, ніж на охорону здоров'я свого 214-мільйонного населення, згідно з даними ООН.
Попри значне кредитування у відповідь на пандемію, борговий тягар у Сполучених Штатах набагато нижчий. З 2019 по 2021 рік уряд США витратив на охорону здоров'я в п'ять разів більше, ніж на виплату відсотків, а на освіту - у два з половиною рази більше.
У Німеччині, де державний борг менший, ніж у США, уряд виділяє у десять разів більше на охорону здоров'я чи освіту, ніж на виплату відсотків.
Зростання бідності, яке відбувалося паралельно зі збільшенням боргового тягаря, фіксується в основному в державах, які ООН називає "країнами з доходами нижче середнього", таких як Єгипет, Гондурас, Індія та В'єтнам, де річний дохід на особу коливається від 1 136 до 4 465 доларів США.
У глобальному масштабі стрімкі економічні виклики останніх трьох років підштовхнули до бідності кількість людей, яка відповідає сукупному населенню дев'яти найбільших штатів США: Каліфорнії, Техасу, Флориди, Нью-Йорку, Пенсильванії, Іллінойсу, Огайо, Джорджії та Північної Кароліни.
У своєму останньому звіті ПРООН визначила бідність як життя менш ніж на $3,65 на день, яких ледь вистачає на чашку кави в американській кав'ярні Starbucks. Нещодавнє економічне погіршення звело нанівець успіхи в боротьбі з бідністю, досягнуті до пандемії, повернувши загальну кількість людей, які живуть менш ніж на 3,65 долара США на день, до рівня 2018 року - близько 1,6 мільярда осіб.
Раніше повідомлялося, у своїй новій похмурій доповіді ООН попередила, що при збереженні нинішніх темпів глобального прогресу 575 млн людей, як і раніше, житимуть в умовах крайньої бідності, 84 млн дітей не ходитимуть до школи у 2030 році, а для досягнення рівності між чоловіками та жінками потрібно 286 років.
Лише 15% зі 140 конкретних завдань у контексті 17 широкомасштабних цілей ООН, прийнятих світовими лідерами у 2015 році для покращення життя понад 7 млрд людей, будуть досягнуті до кінця десятиліття.