Ескалація конфлікту з Україною може стати найбільшою помилкою Путіна — Bloomberg

Починаючи від стягування російських військ до кордону з Україною і закінчуючи ув’язненням свого ключового критика, Кремль, для якого репресії – цілком звична справа, робить ризикований крок, який може дати зворотний результат, пише Bloomberg.

У політиці, як і в спорті, деякі помилки можна виправити або подолати. Але, при цьому, не всі політичні лідери можуть виправити свої невдачі. Наслідки прорахунків ризикують стати неконтрольованими та непередбачуваними, особливо на тлі «старіння політичного режиму».

Цілком імовірно, що політичні прорахунки російського президента Володимира Путіна можуть позбавити його влади.

Після більш ніж двох десятиліть під його наглядом Росія вступила в темну та репресивну фазу. Відносне підвищення популярності після анексії Криму в 2014 році тепер не грає особливої ролі, а зусилля, спрямовані на розширення президентського терміну Путіна, засновані на нетерпимості до будь-якого виду інакомислення. Нещодавні рішення Путіна дедалі частіше вказують на його страх, він стає все більш ізольованим, захищаючи себе від дисидентів.

Це момент, коли автократичні режими йдуть на неприпустимо великі ризики або беруть на себе занадто багато конфліктів. У дослідженні переходів до демократії, починаючи з 1800 року, політолог Даніель Трейсман виявив, що більш ніж у двох третинах випадків, чинні автократичні лідери не обирали зміни самостійно – вони просто допускали помилки, які змушували суспільство йти проти режиму.

Для Кремля масштабне скупчення військ на кордоні з Україною, яке натякає на війну, або ув'язнення головного критика системи – можуть виявитись саме такими прорахунками. Затяжний конфлікт принесе серйозні наслідки. Це занадто велика проблема, навіть для президента, який хоче триматися при владі довше, ніж Йосип Сталін.

Звичайно, має значення контекст. Арешт опозиційного лідера Олексія Навального в січні спричинив досить масштабні вуличні протести не тому, що Навальний настільки популярний громадський діяч, а тому, що ставлення Кремля до нього і фільм про «палац Путіна» різко посилили невдоволення зниженням рівня життя та корупцією. Звичайні росіяни сильно постраждали від ослаблення рубля та зростання цін, а реальні доходи домогосподарств впали. Російська влада не надто активно підтримувала населення під час пандемії.

Звісно, будь-які помилкові кроки не обов’язково означають кінець режиму. Російська політична та економічна еліта добре укорінилася, і всеохопний народний бунт малоймовірний. Грамотне управління макроекономікою означало мінімальну стабільність, хоча і без інновацій та значного зростання. Росія більш-менш витримала потрясіння 2020 року. Можливо, Путін вкотре зможе уникнути руйнівних наслідків своїх ризикованих провокацій. Але все може скластися зовсім інакше.

Для прикладу можна поглянути на ситуацію навколо Навального. Кремль заперечує будь-яку причетність до отруєння, але рішення про винесення вироку після повернення опозиціонера до Росії може виявитись грубою помилкою в довгостроковій перспективі.

Однак росіяни неоднозначно ставляться до опозиціонера, опитування показало, що приблизно половина росіян вважає його вирок виправданим. Але протести після ув’язнення Навального були не так «присвячені» опозиціонеру, як стали демонстрацією громадського невдоволення урядом.  

Зараз союзники Навального мають більше простору для маневрів, і вони планують ще більше національних протестів, як тільки 500 тисяч людей погодяться взяти участь у демонстраціях. Станом на четвер було зареєстровано понад 430 тисяч «добровольців». Голодування Навального, як прояв непокори, може ще більше «надихнути» протестувальників. Уряд, який постійно зображав Навального як злочинця, тепер розуміє, що все більша кількість росіян починає позитивно ставитися до опозиціонера.

Режим досить успішно контролював інакодумців раніше, але це стало набагато складніше в епоху соціальних мереж, де щоденні новини про стрімке погіршення стану здоров'я Навального неабияк впливають на громадськість.

Посилення напруженості на сході України ризикує спровокувати ще більш серйозні міжнародні наслідки, від яких внутрішня підтримка не врятує Путіна. Сутички в Донбасі почастішали, і минулого місяця в Криму відбулися військові навчання.

Москва і Київ звинувачують один одного в ескалації, але риторика Кремля стає все більш агресивною. Міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив, що Росія розміщує війська в регіоні у відповідь на «загрози» з боку НАТО.

Незрозуміло, якою є реальна мотивація: перевірити рішучість президента США Джо Байдена чи ЄС? Надіслати попередження українському уряду чи просто відвернути увагу від внутрішньополітичних проблем Кремля?

Але такі дії свідчать, що Москва готова діяти поодинці, навіть якщо це ще більше наблизить Київ до Заходу. Ескалація з боку Росії розділяє думки аналітиків, частина яких стверджує, що Москва просто показово брязкає зброєю і вимагає міжнародної поваги, тоді як інша частина не виключає реальну підготовку до війни.

«Ви не брязкаєте шаблями, бо вам подобається звук. Ви брязкаєте ними, коли існує прихована можливість реального використання», - каже Найджел Гулд-Девіс з Міжнародного інституту стратегічних досліджень.

Висновки професора Каліфорнійського університету Деніеля Трейсмана свідчать про те, що «сплячі фактори» спричинені помилками автократів - чи то Фолклендська війна, яка потопила Леопольдо Гальтьєрі в Аргентині, чи плебісцит, який допоміг перемогти чилійського диктатора Аугусто Піночета. Проблема полягає в тому, що зараз важко визначити ключові помилки, які можуть в майбутньому повалити режим. Поки що закостеніла система Кремля може продовжувати свою діяльність, підкріплена різними засобами репресій, але це не означає, що режим буде існувати вічно, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Відповідь Росії на санкції США буде рішучою — радник Путіна

Україна та партнери стурбовані перекиданням російських військ і збільшенням їх кількості біля кордонів з нашою державою, зокрема з боку тимчасово окупованого Криму; Росія пояснює маневри "проведенням планових навчань".

Речник президента Росії Дмітрій Пєсков у відповідь на питання заявив, що Росія "переміщує війська на своїй території та на свій розсуд, тому це нікого не повинно турбувати". Потім Пєсков сказав, що при силовому сценарії на сході України може повторитися трагедія Сребрениці, де підтримувані Росією сербські формування влаштували боснійським мусульманам геноцид. Ця трагедія стала найбільшим масовим вбивством в Європі з часів Другої світової.

Перед цим МЗС Росії пригрозило Україні "незворотними наслідками" вступу в НАТО. Так речник МЗС РФ Марія Захарова заявила про те, що вступ України в НАТО призвів би до масштабної ескалації на сході країни.

Після того як напередодні президент РФ Володимир Путін поговорив телефоном з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель про нарощування російських військ біля кордонів України, заступник голови адміністрації президента Росії Дмитро Козак почав погрожувати Україні "початком кінця" якщо почнуться бойові дії в Донецькій та Луганській областях, частина яких окупують підконтрольні Кремлю угруповання "ДНР" і "ЛНР".

Під час розмови  Меркель закликала Путіна до деескалації на сході України. Пресслужба Кремля змовчала про це, подаючи свій пресреліз про телефонну розмову Меркель з Путіним. Кремль традиційно переклав відповідальність за окупацію частини Донецької та Луганської областей на Україну. З аналогічною заявою напередодні виступило російське МЗС. Кремль знову закликав Київ до "налагодження прямого діалогу з Донецьком і Луганськом" й "правового оформлення особливого статусу Донбасу".

Детальніше про те, як Київ хоче домогтися від НАТО виконання рішення Бухарестського саміту та чи вдасться Україні отримати хоча б План дій щодо членства, читайте в статті Володимира Кравченка "Обіцяного тринадцять (?) років чекають".