Павла Латушка звільнили з посади генерального директора Національного академічного театру імені Янки Купали через те, що він публічно підтримав протести проти фальсифікації виборів в Білорусі, повідомляє TUT.BY.
У Міністерстві культури Білорусі уточнили, що Латушко звільнений за рішенням прем'єр-міністра відповідно до ст. 259 Трудового кодексу з формулюванням «розірвання трудового договору з керівником організації за рішенням власника майна організації або уповноваженого ним органу».
За словами Латушка, про звільнення йому повідомив особисто міністр культури Юрій Бондар, пославшись на прем'єра Романа Головченка. Крім того, міністр порадив звільненому директору театру утриматися від виразу громадянської позиції.
Протягом декількох днів Латушко зробив кілька публічних заяв і записав ряд відеозвернень. 13 серпня колектив Купалівського театру вимагав зупинити міліцейське насильство, провести перерахунок голос у присутності незалежних спостерігачів і висловив готовність страйкувати.
Наступного дня Латушка викликали до Міністерства культури на «серйозну розмову». На думку директора театру, його не звільнили тоді ж виключно через те, що під стінами відомства зібрався багаточисельний мітинг на його підтримку.
14 серпня Латушко виступив на мітингу на майдані Незалежності, а 16 серпня - підписав колективне звернення діячів культури. Вони закликали до негайної відставки всіх відповідальних за злочини проти громадян, а також звернулися до армії з проханням захистити суверенітет Білорусі.
17 серпня над Купалівським театром вивісили національний біло-червоно-білий прапор.
Після оприлюднення інформації про звільнення Латушка до театру прийшли кілька сотень людей, щоб підтримати його. Трупа театру висловила готовність звільнитися слідом за керівником.
Латушко заявив, що не вважає себе опозиціонером, бо поділяє думку більшості.
«Я не опозиціонер. Тому що нас - більшість », - підкреслив він.
Латушко - кадровий дипломат. Він займав пост міністра культури, а також був послом Білорусі у Франції, Іспанії та Польщі, а Купалівський театр очолив у березні 2019 року.
16 августа в Минске состоялась самая массовая акция протеста в Беларуси за годы независимости. Не менее 200 тысяч человек собрались возле стелы «Минск – город-герой» на проспекте Победителей. Затем протестующие отправились к Дому Правительства, где в первой половине дня выступал Лукашенко. На провластный митинг свозили бюджетников со всей страны автобусами.
На митинге оппозиции Мария Колесникова озвучила требования: отставка Лукашенко, освобождение всех политзаключенных и привлечение к ответственности силовиков, которые избивали, пытали и убивали граждан.
9 августа в Беларуси состоялись выборы президента страны, Александр Лукашенко, который правит страной с 1994 года, участвовал в них уже в шестой раз.
14 августа ЦИК объявила Лукашенко победителем. Согласно официальным данным, он получил 80%, а Светлана Тихановская - 10% голосов избирателей.
Глава ЦИК Беларуси Лидия Ермошина, не дожидаясь завершения подсчета голосов, фактически объявила Александра Лукашенко победителем выборов и призвала остальных кандидатов «признать свое поражение, поздравить победителя и не волновать народ».
После этого по всей Беларуси возобновились акции протеста, во время которых произошли кровавые столкновения с силовиками. Из разных городов страны поступали сообщения о фальсификациях.
ОМОН применил против митингующих водометы, светошумовые гранаты и резиновые пули. Тысячи людей были задержаны и избиты силовиками, как минимум пять протестующих погибли. Десятки бесследно исчезли.
Евросоюз, США, НАТО и Совет Европы констатировали, что выборы в Беларуси не были ни прозрачными, ни демократическими, и призвали официальный Минск уважать права и свободы граждан.
ЕС отказался признавать результаты выборов и анонсировал санкции против чиновников режима Лукашенко.
Александра Лукашенко поздравили с победой только лидеры РФ, Китая, Молдовы и Армении.
Падет ли режим Лукашенко в результате уличных протестов, читайте в статье Владимира Кравченко «Беларусь требует перемен» для ZN.UA.