Блокування Інтернету стало новою зброєю репресивних режимів — The Economist

26 вересня жителі штату Раджастан на північному заході Індії виявили, що їхні мобільні телефони більше не можуть підключатися до Інтернету. Протягом кількох годин такі додатки, як WhatsApp, Facebook та Google Maps, були заблоковані. Подібні «технічні проблеми» не були випадковістю, пише The Economist.

Місцеві чиновники пояснили, що вони наказали Інтернет-провайдерам закрити доступ до мережі на іспиті на посади вчителів у державній шкільній системі.

Але блокування торкнулося мільйонів людей. У Джайпурі, столиці Раджастану, приблизно 80 тисяч магазинів та підприємств були змушені зачинитися.

Це не перший випадок, коли уряд Індії блокує громадянам доступ до мережі. Правозахисна група Access Now підрахувала, що державні та місцеві органи влади в країні майже 500 разів блокували роботу мобільних телефонів з 2016 року.

І хоча Індія є одним із найбільших «порушників» у випадку блокування мережі, це не єдина країна, яка проводила подібну «політику».

За даними Access Now, 66 країн світу у тій чи іншій формі впроваджували блокування Інтернету з 2016 року. Тільки в 2019 році було зафіксовано 213 подібних інцидентів.

Блокування Інтернету в останні роки стали більш складними. Влада навчилася використовувати спеціальні платформи, такі як WhatsApp або Twitter, щоб запобігти політичній мобілізації.

Репресивні режими також можуть попросити постачальників Інтернет-послуг припинити або навмисно уповільнити мережевий трафік.

Блокування можуть торкнутися окремих міст або цілих країн, вони можуть тривати кілька годин або ж затягуватися на місяці.

В ефіопському регіоні Тигрей, де відбувалися сутички між армією та повстанськими силами, блокування Інтернету тривало понад 300 днів.

Мотиви таких блокувань, як правило, політичні. Індія наказала обмежити доступ до Інтернету, щоб придушити місцеві протести та припинити громадянські заворушення, особливо в долині Кашміру.

Цього року Уганда та Демократична Республіка Конго запровадили відключення електроенергії напередодні виборів.

Влада зазвичай виправдовує свої дії тим, що вона захищає громадськість від мови ворожнечі або дезінформації, але правозахисні групи стверджують, що така політика пригнічує свободу слова та допомагає приховати порушення прав людини.

Крім того, такі блокування дуже збиткові в економічному плані.

Дослідження Інституту Брукінгса виявило, що блокування доступу до Інтернету коштувало країнам 2,4 мільярда доларів втраченого ВВП у 2016 році. Деякі аналітики вважають це порушенням прав людини.

У 2016 році Організація Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію, яка проголосила доступ до Інтернету одним із прав людини, та засудила «заходи щодо навмисного запобігання або порушення доступу до розповсюдження інформації в Інтернеті».

Резолюція була ухвалена без голосування, але низка країн підтримали поправки щодо її послаблення. Серед них були Китай, Росія та Індія.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Росії встановили "суверенний інтернет". Китайський сценарій стартував – "Нова газета"

Інтернет стає все менш вільним. У щорічному звіті Freedom House «Свобода в мережі» було встановлено, що в 2021 році права користувачів Інтернету стають все більш обмеженими вже 11-й рік поспіль. Така загроза може здатися недостатньо значною, але вона переплетена з глобальним слабшанням демократичних тенденцій. Проблема свободи в Інтернеті досить суперечлива: відсутність регулювання розширює зловживання потужних технологічних компаній, але занадто агресивний контроль веде до авторитаризму, пише The Washington Post.