2016-й рік в іноземних ЗМІ: найцікавіші переклади на DT.UA

Новітні технології вперше вплинули на хід виборів. Людство всерйоз заговорило про можливість колонізації сусідньої планети і можливу вигоду від цього процесу. І в цей же час, війни забирали життя десятків тисяч людей, а голоси популістів знову стали гучними в політиці. Таким був 2016-й.

Впродовж року редакція сайту DT.UA намагалася відстежувати і перекладати найбільш цікаві думки, аналізи і погляди на Україну, нашу боротьбу проти агресора, а також на зміни у світі і глобальні тренди, які публікувалися на сторінках світових ЗМІ.

Під завісу року ми підібрали добірку статей, які на нашу суб'єктивну думку, були серед найцікавіших в світовій пресі впродовж останніх 12 місяців.

Das Magazin: "Я лише показав, що бомба існує"

Більшість людей хоч раз чули термін "Big Data". Він означає, що будь-яка наша активність в Інтернеті чи офлайн лишає за собою цифровий слід: дані про покупки в мережі, запити в пошукових системах, лайки в соціальних мережах чи просто інформація про траєкторію прогулянки зі смартфоном в кишені. До цього часу найочевиднішим прикладом застосуванням аналізу Big Data була реклама. Банери пропонують користувачам Інтернету ті товари, які вони шукали раніше в "пошуковику". Але після Brexit і перемоги Дональда Трампа на виборах стало зрозуміло, що цей метод може бути застосований і в цілком політичних цілях.

Швейцарське видання Das Magazin провело розслідування, в ході якого виявило, що команда Дональда Трампа скористалася революційним методом визначення особистих вподобань кожного виборця на основі активності в соціальних мережах, таких як Facebook. Його розробив польський психолог і експерт психометрії Міхал Козінський, який стверджує, що на основі 68 "лайків" у соціальній мережі можна визначити колір шкіри людини з вірогідністю 95%, його сексуальну орієнтацію з вірогідністю 88%, а головне - яку з політичних партій вона підтримує.

Stratfor: "Граючи у війну в Україні"

Експерти розвідувально-аналітичного центру Stratfor провели низку симуляцій, щоб оцінити, які варіанти дій має Росія у її війні проти України. Вони дійшли висновку, що всього можливих сценаріїв шість. Але жоден з нихне принесе Москві ніякої політичної вигоди.

"Дивна гра. Єдиний виграшний хід у ній - це не грати", - цитували аналітики Stratfor фільм Джона Бедема від 1983 року під назвою "Військові ігри", за сюжетом якого суперкомп'ютер симулює можливу ядерну війну між СРСР і США.

The Economist: "Міжпланетні поселення: одного світу не достатньо"

В 2016 році, виступаючи перед Міжнародним конгресом астронавтики в Мексиці, Ілон Маск описав свої далекоглядні плани, намагаючись переконати усіх присутніх, що Марс – це таке місце, куди люди можуть просто поїхати, якщо захочуть. Своєю метою він називав можливість людей купити квиток на сусідню планету за 200 тисяч доларів вже через 10 років, що приблизно дорівнює середній вартості будинку в США сьогодні.

Видання The Economist спробувало ґрунтовно оцінити ці амбіції винахідника, зважаючи на досвід програми "Апполон" і на причини, які впродовж історії спонукали людей полишати свій дім і ставати колоністами хоча б в межах Землі.

"Адвокати космічної колонізації нагадують про завоювання Полінезії чи переселення європейців у Новий світ. Але історики кажуть, що така міграція сталася тому, що її учасники не мали вибору або були мотивовані великою нагородою. Крім того, земля, яку вони захопили, не була ворожою для самого людського існування. Тяжко уявити, як життя у герметичній камері на Марсі може бути кращим, ніж на Землі", - писало видання.

The Guardian: "Це найнебезпечніші часи для нашої планети"

Британська газета опублікувала роздуми відомого астрофізика Стівена Гокінга, який вважає, що наша планета "переживає найстрашніші часи". Вчений звертає увагу на результати референдуму про вихід Великобританії з ЄС і президентських виборів в США, які, на його думку, були зумовлені невдоволенням громадян тим, що еліти "відсторонилися від них". Він підкреслює, що занепокоєння, викликане економічними наслідками глобалізації та прискоренням технологічних змін, абсолютно зрозуміле, оскільки вже зараз роботизація виробництва і розвиток штучного інтелекту скорочують кількість робочих місць.

"Інтернет і інші платформи дозволяють невеликим групам людей отримувати величезний прибуток при прийомі на роботу дуже малого числа людей. Це неминуче, це прогрес, але це також руйнує суспільство", - пише вчений.

The Economist: "Ліга націоналістів"

Розслідувати коріння націоналізму майже те саме, що запитати людей, чому вони люблять свої родини і бояться чужинців. Вчені вважають, що нації будуються на основі мови, історії, культури, території і на політиці. Кращим питанням було б чому громадянських націоналізм поступається місцем агресивному етнічному?

В багатих країнах песимізм відіграє важливу роль. А сповільнення економічного зростання зменшує і підтримку глобалізації. Нерівність також шкодить. У освічених людей справи йдуть добре, але робітничий клас часто страждає. Трамп зміг схилити на свій бік білих роботяг в США. А одним з головним аргументів для Brexit і посилення популярності Ле Пен стало переконання, що "колись було краще".

Країни, що швидко розвиваються, глобалізація популярна. Але у людей все одно є невдоволення через різні явища, які охоплюють від забруднення екології до жадібності чиновників. Для неонаціоналістів, такий як президенти Росії і Єгипту, націоналізм став інструментом для генерації ентузіазму і відвернення від себе звинувачень за помилки.

Бомбардування міста Алеппо силами військової авіації Росії і режиму Башара Асада стало однією з найбільш драматичних подій 2016 року. Німецьке видання Die Welt писало, що розхвалена "міжнародна спільнота" не наважилася зупинити злочин і мовчки спостерігала за тим, наскільки беззахисними виявилися сирійці в місті перед Росією і режимом президента Сирії.

"Це не лише моральне банкротство людської цивілізації. Світовий порядок в цілому драматично змінився. Росія і Іран своїми діями продемонстрували, що міжнародне право і світові інститути можна легко замінити правом сили, якщо його застосовувати достатньо безжально", - йдеться в статті.

Washington Post: "Чому провальний переворот в СРСР може навчити нас про популізм 21-го століття"

Професор Колумбійського університету Стівен Сестанович спробував провести паралень між популізмом в часи СРСР і нинішнім.

Він писав, що перед Серпневим путчем 1991 року у Вашингтоні і Москві вважали Бориса Єльцина грубим демагогом, на відміну від поміркованого і націленого на розвиток Михайла Горбачова. Єльцин таки був демагогом, але це клеймо не врахувало його реальні досягнення. Він став лідером опозиції, яка організувала загальнодержавний опір проти перевороту. Після розвалу СРСР у грудні 1991 року і впродовж всіх 8 років свого президентства він постійно звертався до антикомуністичної риторики. Але з часом це приносило йому все менше вигоди. Демагог, який прийшов до влади, повинен показати, що він може добитися результату. А Єльцин не зміг.

"В 1991 році популістське повалення радянського комунізму мало чим відрізняється від популістського повалення режиму Януковича в Україні. Обидва процеси були національним повстанням проти корумпованої і недемократичної системи. Обидва дали новим лідерам мандат на проведення докорінних змін", - йшлося в статті.

Попри деякий справжній прогрес, новий уряд України робить ту ж помилку, що і Єльцин – надто мало реформ відбувається. Надто часто західні уряди вибачали "відкати назад".