Міжнародні та українські громадські організації звернулися до Зеленського через можливу зупинку реформи інтернатів

Міжнародні та українські громадські організації, які багато років працюють в інтересах дітей, висловили стурбованість через проект розпорядження уряду “Про внесення змін до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017─2026 роки”. Документ передбачає виключення з Нацстратегії заклади спеціальної загальної середньої освіти, заклади спеціалізованої освіти, ліцеїв із цілодобовим перебуванням дитини. Також документ пропонує відкласти припинення влаштування дітей до будинків дитини до 2026 року. Реалізація проекту розпорядження практично припинить реформу деінституціалізації. У зв’язку з цим, члени 60 організацій звернулися із відкритим листом до президента України Володимира Зеленського, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та спікера парламенту Дмитра Разумкова.

“Затверджена 2017 року Національна стратегія та плани дій з її реалізації стали значними кроками на шляху цивілізаційного розвитку нашої держави й поступу в дотриманні прав дитини та міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна, ратифікувавши, зокрема, Конвенції ООН про права дитини та про права осіб з інвалідністю. Затвердження вищезгаданого проєкту розпорядження практично припинить реформу і знівелює зусилля широкого кола зацікавлених сторін, які розробляли та впроваджують Національну стратегію, але найгірше – призведе до загублення сотень тисяч доль дітей і їхніх сімей”, - йдеться у зверненні.

Зокрема, вказано, що інституційний догляд особливо шкідливий для здоров’я та розвитку дітей до трьох років. Адже за даними досліджень у цей період для розвитку дитини критично важливою є саме індивідуальна турбота. Водночас результати досліджень свідчать, що 65,4% дітей мають затримку розвитку внаслідок депривації, спричиненої перебування у відповідних закладах.

Крім того, у зверненні йдеться про те, що інтернати та цілодобове перебування в них, згідно з міжнародними стандартами, не відповідають найкращим інтересам дитини. А всі заклади, де дитина перебуває цілодобово є закладами інституційного характеру.

“Вони мають бути реформованими, незалежно від того, які послуги (освітні, соціальні, реабілітаційні тощо) вони надають. За оцінками міжнародних експертів, такі заклади є середовищем, сприятливим для розвитку жорстокого поводження з дітьми”, - зазначили підписанти листа. 

Також члени організацій звернули увагу на те, що інтернатна система ніяк не вирішує проблеми родин, які є основною причиною потрапляння дітей у заклади інституційного характеру. Вказано, що інтернати лише погіршують ситуацію, адже діти в подібних закладах не мають індивідуального піклування, доступу до якісної освіти та нормального розвитку. 

“Останні заяви й дії влади в Україні схиляють нас до висновку про згортання реформи інклюзивного навчання. Зокрема, про це свідчить факт, що 2019 року витрати на утримання спеціальних та санаторних шкіл-інтернатів становили 6,3 млрд грн, водночас субвенція з державного бюджету на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами склала 0,5 млрд грн”, - йдеться у зверненні.

Зазначається, що в Україні 163 тис. дітей, які мають інвалідність, а десятки тисяч маленьких українців мають особливі освітні потреби. Однак повністю спеціальними послугами такі діти не забезпечені.Підписанти пояснили, що саме це і призводить до порушення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами,а не реформа деінституціалізації. Остання ж навпаки має на меті розвиток  послуг у громадах для дітей і сімей відповідно до їхніх потреб.

“Турбота держави про безпеку дітей і нібито захист від неблагополуччя вдома шляхом влаштування їх в інтернатні заклади  виявилися профанацією. Адже в березні 2020 року понад 40 тисяч дітей повернули з інтернатів до їхніх біологічних сімей без попереднього оцінювання спроможності цих сімей надавати належний догляд і виховання. Більше того, діти зі спеціальних закладів освіти, як і решта дітей з особливими освітніми потребами, за одиночними винятками, не були охоплені дистанційним навчанням”, - йдеться у зверненні.

Це є свідченням порушення прав дитини на освіту та права на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку. Вказано, що від держави діти не отримали належної підтримки. В основному її надавали лише громадські організації та волонтери. 

Так, підписанти відкритого листа закликали:

• за жодних обставин не затверджувати розпорядження “Про внесення змін до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017─2026 роки”;
• забезпечити широке професійне обговорення стану виконання Національної стратегії станом на 01 січня 2021 року;
• вжити невідкладних заходів для припинення влаштування немовлят та дітей раннього віку до закладів інституційного догляду і виховання та визначити це завдання першочерговим;
• переглянути механізми фінансування системи інституційного догляду та переспрямувати кошти на створення ефективних систем підтримки сімей із дітьми на рівні ОТГ. Насамперед кошти мають піти на оплату праці фахівців із соціальної роботи та розвиток послуг;
• виділити сферу захисту дітей в окремий напрямок державної політики. Зокрема, створити окремий орган центральної влади, забезпечити професійними кадрами структурні підрозділи в центрі та на місцях, розробити стандарти захисту дітей, здійснити розподіл відповідальності та повноважень між рівнями влади, гармонізувати законодавство із стандартами Євросоюзу;
• забезпечити виконання Нацстратегії та плану заходів усіма відповідальними міністерствами. Безпосередньо забезпечити лідерство та координацію в даній реформі, передати інтернатні заклади в управління національного органу із захисту дітей;
• забезпечити доступ до якісних соціальних, медичних і освітніх послуг у громадах для всіх дітей, включно з тими, які мають особливі освітні потреби. Це можна зробити через створення інклюзивних і спеціальних класів та підвезення до закладу освіти й у зворотному напрямку дітей, які проживають у віддалених населених пунктах;
• створити експертну групу при Кабміні із залученням представників неурядового сектору, міжнародних організацій для підтримки впровадження Нацстратегії, ґрунтуючись на успішному міжнародному та вітчизняному досвіді.

“На сьогодні система захисту дітей в Україні під загрозою повного руйнування, оскільки на місцях вже почалися процеси скорочення фахівців, які мають необхідні знання та досвід роботи, а служби у справах дітей в територіальних громадах або ще не створені, або не мають відповідних компетенцій. Ми вважаємо, що зміни політичних еліт чи зміни урядів не мають негативно впливати на забезпечення прав дитини і  виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері  прав людини”, - підсумували підписанти.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Новорічне диво: яка допомога дійсно потрібна дітям з інтернатів та вразливих сімей

Як повідомлялося, відповідний проект розпорядження розробили з ініціативи Міністерства соціальної політики. Документ вже розіслали в регіони на погодження. За словами директорки регіонального офісу МБО “Надія і житло для дітей” Галини Постолюк, у разі реалізації розпорядження число закладів інституційного догляду та дітей у них  не потрібно буде скорочувати. Вона пояснила, що з часу ухвалення Стратегії цього й так ніхто не робив, а тепер це й не вимагатиметься.

Нагадаємо, за даними дослідження благодійної організації “Надія і житло для дітей”, більше половини дітей, котрі потрапляють до українських будинків дитини цілком здоровими, без індивідуальної турботи й піклування починають відставати в розвитку. Дослідження також виявило, що 68% дітей  мали невідповідне їхнім потребам і стану здоров’я харчування. У більшості випадків діагноз "білково-енергетична недостатність" не був встановлений і необхідну корекцію харчування дитині не проводили. Відтак, 58,6% дітей мають затримку росту, 20,2% - низьку масу тіла.

У 2014 році Світовий банк в рамках проекту "Модернізація соціальних послуг" надав Україні позику на 300 млн доларів. Одним із компонентів проекту стала деінституціалізація (ДІ). Загалом, кошти мали піти на підтримку уразливих верств населення, але їх переважно ”проїли”, майже не змінивши перспектив соціальної системи країни. В Україні так і не створили основу, на яку має нарощуватися вся система соціальної підтримки населення. Детальніше читайте у статті Алли Котляр “Вічний кредит”.