КВІР приховував від керівництва Ірану причину аварії українського "Боїнга" – NYT

Іранські військові три дні приховували від вищого керівництва країни, включно з президентом Хасаном Роухані, інформацію про причетність до аварії літака "Міжнародних авіаліній України", пише The New York Times.

У своєму матеріалі "Анатомія брехні: як Іран приховував аварію авіалайнера", журналісти відновили хронологію перших днів після авіакатастрофи.

Рішення приховувати інформацію командування Корпусу вартових Ісламської революції ухвалило за кілька хвилин після атаки; коли військові зрозуміли, що збили не американську ракету, а пасажирський літак.

Першим високопоставленим офіцером, який дізнався про збиття "Боїнга", став командувач ВКС Амір-Алі Хаджизаде. Він повідомив про це командувачу ППО Абдулрахіму Мусаві, начальнику Генштабу ЗС Ірану Мохаммаду Багері і командувачу КВІР Хоссейну Саламі.

Хаджизаде порадив бригадним генералам не повідомляти командирам підрозділів протиповітряної оборони про те, що сталося, з міркувань "національної безпеки Ірану".

Військовослужбовці підрозділу, що випустив ракети по українському "Боїнгу", були ізольовані й отримали наказ ні з ким не розмовляти.

Бригадні генерали КВІР створили секретний слідчий комітет, який почав власне розслідування авіакатастрофи. Експерти з кібербезпеки навіть вивчали версію про злом системи ППО Ірану Ізраїлем або Сполученими Штатами.

Але ближче до вечора 8 січня група переконалася в тому, причиною збиття літака є людська помилка. Тоді ж про причетність військових до катастрофи рейсу PS752 доповіли аятолі Алі Хаменеї, який також є верховним головнокомандувачем КВІР.

Тим не менш, цю інформацію продовжували приховувати від президента Роухані, інших високопосадовців і суспільства.

Командування КВІР дискутувало, чи не зберігати відомості про причини катастрофи "Боїнга" в таємниці аж до декодування "чорних скриньок" літака. Цей довготривалий процес допоміг би Ірану виграти час на нейтралізацію негативних політичних наслідків авіакатастрофи.

У цей час Хасан Роухані кілька разів намагався додзвонитися до командування Корпусу вартових Ісламської революції, але йому не відповідали.

"Уряд дзвонив безпосередньо збройним силам, питаючи, що сталося, але відповідь на всі питання була одна: жодної ракети запущено не було", - розповів речник уряду Ірану Алі Рабії.

Вдень 10 січня Роухані повідомили, що український літак збили іранські військові. Після чого той поставиви вимогу: визнати відповідальність Ірану за аварію рейсу PS752, пригрозивши піти у відставку, якщо це не буде зроблено.

Уранці 8 січня в Ірані зазнав аварії Boeing 737 "Міжнародних авіаліній України", що летів з Тегерана до Києва. Літак був збитий двома ракетами класу "земля - повітря" ЗРК "Тор-М1" російського виробництва. Зенітно-ракетний комплекс належить КВІР.

В авіакатастрофі загинуло 11 громадян України – двоє пасажирів і дев'ятеро членів екіпажу. Окрім українців на борту літака перебували громадяни Ірану, Канади, Німеччини, Великої Британії, Швеції і Афганістану: загалом 176 осіб.

Спершу Іран заперечив причетність до катастрофи, відразу заявивши про технічну несправність літака. Однак 11 січня командувач аерокосмічними силами Корпусу вартових Ісламської революції Амір Алі Хаджизаде взяв на себе всю відповідальність за катастрофу. Згідно з офіційною версією, цивільний борт збили помилково.

Перед цим про те, що Boeing був атакований ППО Ірану, заявляли президент США Дональд Трамп, канадський і британський прем'єр-міністри Джастін Трюдо і Борис Джонсон, генсек НАТО Єнс Столтенберг. У Тегерані цю версію відкидали, звинувачуючи США у "психологічній війні".

Влада України на заяви західних партнерів реагувала стримано, і президент Володимир Зеленський закликав дочекатися завершення розслідування і утриматися від спекуляцій. Але після зізнання Тегерана секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що справжня причина авіакатастрофи була відома йому ще до цих заяв. Тим не менш, у РНБО стверджували, що розглядають сім версій.

19 січня тіла загиблих в авіакатастрофі українців доставили до Києва.

Докладніше про катастрофу і ситуацію на Близькому Сході читайте в матеріалі Сергія Немирича "Жвавий жах 2020".