ЗАБУТІ КУРГАНИ

У Дніпропетровській області під охороною держави 1991 року було понад сім тисяч пам’яток археології, більшість яких — кургани. Солонянський район фахівці взагалі охрестили долиною скіфських царів, оскільки там містилося близько п’ятисот курганів і чотири історико-археологічні пам’ятки національного значення, включно з кромлехом Ш тисячоліття до н.е.

Примітно, що переважна більшість курганів височіла на колгоспних полях і, хоч як це сумно, десятиріччями розорювалась. Це констатував ще дванадцять років тому виконком Дніпропетровської обласної ради народних депутатів своїм рішення № 63/1 від 4 березня 1991 року.

Важливий по суті документ зобов’язував міськ-, райвиконкоми разом із землекористувачами, землевласниками та відділами культури визначити протягом року площі земельних ділянок, відкоригувати карти та позначити на них пам’ятки археології. Щоб виготовити й установити охоронні знаки, облвиконком виділив кошти на придбання 60 тонн алюмінію. До того ж, на відливку знаків Дніпропетровському ремонтно-реставраційному комбінатові з фондів області було виділено 40 тонн дизпалива, а історичному музею, напевно, для доставки та встановлення знаків, — 20 тонн бензину. Останнім пунктом свого рішення обласна влада зобов’язала місцеві виконкоми актувати випадки руйнування пам’яток історії та культури, притягати винних до відповідальності. Забігаючи наперед, повідомлю — таких немає.

Гладко було на папері. У третьому тисячолітті нашої ери Дніпропетровська обласна прокуратура провела моніторинг виконання законодавства зі збереження історико-культурних пам’яток Дніпропетровщини й жахнулася. В Апостолівському та Магдалинівському районах розорано 90 відсотків курганів. Це притому, що досліджено в області не більше 40 відсотків скіфських могил.

Досі в жодному районі області не визначено точної кількості скіфських поховань. Приблизно відома загальна площа — 500 га і, приміром, те, що в Солонянському районі нині вціліло 320 курганів. Понад двісті, за даними обласної прокуратури, розорано за останні кілька років.

Зате більш конкретні відомості про заподіяні матеріальні збитки. За попередньою оцінкою директора Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідії Голубчик, збитки, яких, за встановленими фактами знищення історико-культурних пам’яток, завдано лише в Солонянському районі, становлять 85 млн. гривень! Точнішу цифру дали б вимірювальні роботи, фотозйомки та інші дослідження, на які... немає грошей.

А винних усе одно немає! Райдержадміністрація спільно з районним відділом земельних ресурсів із 1999 року проводить принаймні «паперові» заходи щодо обліку та контролю вищезгаданих історичних пам’яток. Майже на кожній колегії порушуються й заносяться до протоколу питання охорони та заходи для їх вирішення.

Торік голова Солонянської райадміністрації своїм розпорядженням зобов’язав усіх голів сільрад укласти договори на охорону пам’яток історії та культури з усіма фізичними і юридичними особами, які користуються земельними ділянками. Передбачено установку охоронних знаків і ретельний контроль за розпаюванням земельних наділів зі скіфськими могилами.

Не менш ретельно відстежує стан курганів та інших пам’яток історії Солонянський відділ культури. Його працівник Ганна Матвійчук, утім, не виключає, що деякі кургани під час розпаювання було розорано. Крім того, як стверджує начальник відділу культури Валентина Моїсєєнко, попри всілякі вказівки, розпорядження тощо, в її відомство під час розпаювання земель ніхто не звертався.

Після грізного «ату» прокуратури стали коїтися дивовижні речі. Відділ культури Солонянської адміністрації документально підтверджує, що паспортизацію всіх історико-культурних пам’яток завершено ще торік. А начальник Солонянського райвідділу земельних ресурсів Володимир Скулинець у своєму листі на ім’я в.о. голови Солонянської райдержадміністрації В.Дубовика розпливчасто пояснює: «До нинішнього часу матеріалів інвентаризації з нанесенням на планово-картографічний матеріал у райвідділі немає». У розмові з кореспондентом «ДТ» Володимир Андрійович підтвердив відсутність геодезичної прив’язки курганів та охоронних знаків там, де вони розорані. Крім того, не відоме точне місце курганів у державній системі координат. І взагалі, немає геодезичної прив’язки, а місцезнаходження кургану визначається приблизно так: «На південний захід три кілометри». Після тривалих пошуків комісія знаходить курган... опитуючи місцевих жителів.

А ще, за твердженням Володимира Скулинця, вищезгаданий центр вимагає гроші на проведення інвентаризації з власників земельних паїв із курганами.

За великим рахунком, порушена прокуратурою проблема полягає у невиконанні, якщо не сказати більше, того ж таки рішення облвиконкому дванадцятирічної давнини. Кореспондент «ДТ» так і не зміг відшукати жодного алюмінієвого охоронного знака. Лише дерев’яні. Вкрали? Але в Солонянському та інших райвідділах міліції немає жодної, навіть закритої, кримінальної справи за фактами крадіжок. До речі, тонна алюмінію у злитках коштувала й коштує чималі гроші.

А тим часом Володимир Скулинець не схильний драматизувати ситуацію:

— Проблема передачі курганів у приватну власність ( ст.54 п.1 Земельного кодексу України-2001) існує, але не в такому вигляді, у якому її подають. Сьогодні для селянина ті 10—20 соток кургану в земельному паї нічого не вирішують. Кургани розорювали десятиріччями, навіть кістки вирили...