Воєнкори Великої Вітчизняної

Всю війну воєнні кореспонденти пройшли поруч із героями своїх нарисів, брали участь у бойових операціях, висаджувалися з десантом у тилу ворога. Письменник Борис Полєвой на початку Великої Вітчизняної воював у партизанському загоні, був розвідником. З листопада 1941-го до кінця війни він — спецкор «Правды». Брав участь у бойових операціях на Західному і Калінінському фронтах, в Україні, у Карпатах, у звільненні Чехословаччини; був кореспондентом «Правды» на Нюрнберзькому процесі. Нариси та репортажі Б.Полєвого, а також його фронтові щоденники і спогади лягли в основу книг «Від Бєлгорода до Карпат», «У великому наступі», «В кінці кінців. Нюрнберзькі щоденники». Полєвой після війни редагував журнал «Юність».

Майже всі спецкори нагороджені орденами, чимало з них неодноразово. Воєнкорам Сергію Борзенку, Мусі Джалілю, Якову Чапічеву присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Муса Джаліль народився 15 лютого 1906 р. у селі Мустафіно, нині Оренбурзький області. 1931 року закінчив літературний факультет МДУ. Був редактором татарських дитячих журналів, відповідальним секретарем Спілки письменників Татарської АРСР... На фронті з 1941 року: політрук, співробітник редакції газети «Отвага» 2-ї ударної армії Волховського фронту. Навесні 1942 р. був тяжко поранений у бою, потрапив у полон. За участь у підготовці повстання військовополонених переведений у в’язницю Моабіт. Продовжував писати вірші, звернені до далекої Батьківщини, товаришам по боротьбі. 25 серпня 1944 р. страчений у військовій в’язниці в Берліні.

Після загибелі М.Джаліля його тюремні записні книжки (більш як 100 віршів), збережені товаришами по ув’язненню, були повернуті на батьківщину і склали цикл віршів «Моабітський зошит». Посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу (1956).

Яків Чапічев народився 1909 року у Новоросійську. Працював кочегаром локомотивного депо станції Джанкой у Криму. У війні брав участь із червня 1941 р. як кореспондент армійської газети «В бой за Родину». Дізнавшись, що сім’я знищена гітлерівцями, домігся переведення у фронтову частину. Заступник командира батальйону з політчастини 243-го стрілецького полку (1-й Український фронт) майор Чапічев відзначився у вуличних боях у місті Бреслау (Вроцлав, Польща). 9 березня 1945 р. із групою розвідників вибив гранатами гітлерівців, які засіли в будинку, знищивши більшість їх. Загинув у цьому бою. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 27 червня 1945 р. посмертно. Похований у Вроцлаві; у Джанкої Якову Чапічеву встановлено пам’ятник.

Сергій Борзенко народився 19 липня 1909 р. у Харкові в сім’ї службовця. 1934 року закінчив електротехнічний інститут. Працював співробітником заводської багатотиражки, обласної газети.

Під час війни — кореспондент газети 18-ї армії «Знамя Родины». Майор Борзенко в ніч на 1 листопада 1943 р. із десантним загоном 318-ї стрілецької дивізії висадився під Керчю і вступив у бій із супротивником; на захопленому плацдармі брав участь у відбиванні десятків атак ворога. Замінив загиблого командира. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 17 листопада 1943 р.

Надалі C.Борзенко став кореспондентом газети 1-го Українського фронту; із 1944 р. — спецкор «Правды». Після війни працював в армійській пресі. Відлуння воєнних років знайшло відбиток у книгах «Плацдарм», «П’ятдесят вогненних рядків», «Додержування законів Батьківщини»... Помер 19 лютого 1972 р. Похований у Москві. Його ім’я носять вулиці в Керчі, Харкові, площа в Краматорську.