ВІДНОВЛЕНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ У БЕРДЯНСЬКУ ВІДКРИЮТЬ ПАМ’ЯТНИК СВОЄМУ ЗЕМЛЯКОВІ, НАЦІОНАЛЬНОМУ ГЕРОЮ ІНДІЇ ВОЛОДИМИРУ ХАВКІНУ

Немає пророка у своїй Вітчизні. Ім’я бердянця Володимира Хавкіна в Україні практично невідоме. Хоча про нього свого часу писав А.Чехов: «Біографія цього єврея справді чудова... У Росії це найбільш невідома людина, а в Англії його давно прозвали великим філантропом...».

Володимир Хавкін народився 15 березня 1860 року в Бердянську. Закінчив гімназію, в якій, до речі, навчався легендарний лейтенант Шмідт, вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Одеського університету. Спочатку молодий студент захопився політикою, ставши активним учасником «Народної волі». Але після того, як соратники Хавкіна вбили військового прокурора генерала Стрельнікова, він повністю втратив інтерес до політики й переключився на науку.

Студент домігся таких видатних успіхів у дослідженнях, що його запросив до себе в лабораторію Ілля Мєчніков. На жаль, диплома Володимир Хавкін так і не отримав. Протестуючи проти утисків молоді та звільнення викладачів, група студентів написала на ім’я ректора колективного листа. Одним із підписантів був і Хавкін. Результатом стало виключення його та ще шістьох студентів із університету.

Але юнаку пощастило. На запрошення Мєчнікова, що вже працював у Парижі в Луї Пастера, він їде до Франції. Там Хавкін вирішив одне з головних завдань створення холерної вакцини — знайшов ту концентрацію збудників хвороби, яка не вбивала, а виробляла імунітет. Часу для випробувань на тваринах не залишалося, оскільки 1892 року Париж окупувала холера. Тоді Хавкін 18 липня, нікого не поінформувавши, увів вакцину собі. І лише потім провів експерименти на добровольцях. До слова, уряди Франції й Росії відкинули допомогу Хавкіна. По-перше, через те, що визнання епідемії може зашкодити економіці країни, а по-друге, через неблагонадійність емігранта.

Тоді Володимир вирушив до Індії, де лютувала епідемія холери. За два роки роботи він особисто щепив понад 50 тисяч чоловік, за що й здобув прізвисько «білого чарівника».

1896 року Хавкін у Бомбеї відкрив протичумну лабораторію і за три місяці створив першу в історії вакцину проти чуми. І знову перевірив її на собі особисто.

Індійський уряд заслужено оцінив діяльність лікаря Хавкіна, присвоївши йому звання головного бактеріолога країни.

У Бомбеї ім’ям Хавкіна названо один із провідних інститутів, а в Бердянську донедавна існував лише мікромузей при місцевій санепідстанції. Недавно крига скресла. З подачі та за підтримки колишнього начальника комунального господарства міста Володимира Шаповалова й ректора Бердянського державного педагогічного університету Василя Кришка місцевий скульптор Ігор Генерозов виліпив погруддя Володимира Хавкіна і створив постамент. Виникла проблема з місцем встановлення пам’ятника: чи перед будинком санепідстанції, чи перед корпусом університету, який був колись гімназією, в якій навчався Хавкін. Зрештою зійшлися на другому варіанті.

Поки що пам’ятник перебуває вдома у скульптора, але влада Бердянська планує його урочисте відкриття приурочити до дня народження свого видатного земляка.