У ПОЛЬЩІ НАЗРІЛА НЕОБХІДНІСТЬ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ БУДИНКІВ РОЗПУСТИ

Кожен другий дорослий громадянин Польщі вважає, що в країні потрібно легалізувати будинки розпусти, майже сорок процентів вважають, що ні, а ще десятеро зі ста не знають, що з цим робити. Про це говорять результати опитування громадської думки, проведені нещодавно Інститутом досліджень суспільства та ринку Pentor на замовлення авторитетного тижневика «Впрост».

Провести публічну дискусію на цю тему запропонував ще кілька місяців тому речник громадянських прав професор Анджей Цоль. Він також звернувся до міністра юстиції з пропозицією впорядкувати простір, який все більше освоює так званий секс-бізнес. Йшлося перш за все про те, щоб розташувати будинки розпусти, які приховуються під вивісками «агенцій спілкування», «салонів масажу», «клубів go-go» тощо, в якомусь одному місці, подалі від шкіл, дитсадків, держустанов.

За даними, які наводить «Впрост», у Польщі сьогодні діють чотирнадцять тисяч «агенцій спілкування» і «салонів масажу», в яких працює близько 500 тисяч повій. За приблизними підрахунками, 70% іх них — польки, 15% — українки і ще 15% — представниці інших народів (як сусідніх, так і досить екзотичних, наприклад, нігерійки чи індуски).

Понад тисячу інтернет-сторінок пропонують оглянути фотографії дівчат на замовлення, ознайомитися з розцінками чи дізнатися про кількість вільних кімнат в закладах. Найбільшим скупченням таких закладів є або великі міста, або невеличкі населені пункти вздовж міжнародних трас в прикордонній смузі як на заході, так і на сході. Кілька польських телеканалів присвятили цій проблематиці ряд програм на основі спільних рейдів з представниками поліції чи прикордонниками. Рейди відбувалися переважно по придорожніх кемпінгах чи «агенціях», які «обслуговують» дівчата з України, Росії чи Білорусі, що перебувають у Польщі в більшості випадків нелегально. Судячи з цих програм, східнослов‘янські повії особливо полюбляють польсько-німецьке пограниччя, а не східні регіони Польщі — хоч вони і ближче розташовані до рідних країв, але там «немає німців», як заявила одна із путан польському прикордонникові.

Польські повії працюють в основному у великих містах чи курортних зонах, де «агенції» та «салони» розташовуються в самому центрі — там, де вирує життя і перебуває основна клієнтура. У Варшаві основне скупчення борделів припадає на район вулиць Івана Павла ІІ та Єрусалимських Алей, що додатково може дратувати добрих католиків. У центрі міста в околицях бізнес-центрів чи готелів важко знайти будинок, у якому б не містився заклад «інтимних послуг». Ні для кого не є таємницею, що ці заклади, окрім свого прямого призначення, служать злочинним групам для відмивання брудних грошей та збуту наркотиків. Вже кілька разів через польську пресу пройшла інформація, що «дах» «агенціям спілкування» забезпечують чинні чи колишні співробітники поліції.

Таким чином прихильники легалізації будинків розпусти як аргумент висувають необхідність взяти державою під контроль ці притони, в результаті чого можна ефективніше боротися з відмиванням брудних грошей та нелегальним секс-заробітчанством. А також, на взірець деяких європейських міст, легальні борделі можна було б згромадити в якомусь одному районі — подалі від шкільних маршрутів чи від очей католицької церкви.

Однак не тільки це. На думку багатьох відомих політиків і журналістів, ветеранів польського спорту і акторів, які на сторінках журналу «Впрост» висловилися за легалізацію будинків розпусти, вона не лише допоможе взяти під контроль і впорядкувати секс-бізнес, а й принесе бюджетові цілком відчутні внески від нового виду податків. Поки що більшість із цих грошей потрапляє до кишень злочинних груп. Проблема в тому, що офіційний податок «агенції спілкування» (згідно з загальними правилами оподаткування агенцій) платять тільки від проданих за час «спілкування» продуктів чи напоїв, а сам «процес» залишається неоподаткованим. Натомість саме «процес» і дає власникам закладів інтимних послуг найбільші прибутки, про що свідчить усереднений цінник, складений журналом. Приміром, послуги повії за годину в середній варшавській «агенції» оцінюються від 20 до 50 доларів. У борделі коло західного кордону — від 25 до 90 доларів. Година із повією типу «люкс» в її квартирі — від 125 до 175 доларів. А ціла ніч з «подругою», яка працює моделлю чи брала участь у конкурсах краси, — від 1000 баксів і вище.

Спеціалісти оцінюють, що річний обіг «агенцій» і «салонів» виносить близько 5 мільярдів доларів. «Це майже стільки, скільки ми виділяємо з бюджету на освіту», — пише «Впрост».

Суспільна підтримка ідеї легалізації будинків розпусти, згідно з вищезгаданим опитуванням, має досить чіткий поділ за статевою ознакою. За легалізацію виступають 63% чоловіків і 38,4% жінок, проти — відповідно 39,5% і 48,5%. Однак серед жінок майже вдвічі більше нерішучих у цьому питанні (13,1%), ніж серед чоловіків (7,1%).

Публічна дискусія у Польщі насправді щойно почалася і на її результати доведеться чекати, мабуть, ще довго. Але, як заявила депутат Сейму Марта Фоглер, одна з небагатьох жінок, які публічно висловились за легалізацію: «Якщо найдавніша професія у світі існує до сьогоднішнього дня, то це означає, що вона потрібна».