У кожної пташки свої замашки

Чи буде майбутнє чадо «ранньою пташкою» чи «опівнічником» залежить, виявляється, й від часу народження. Близько 60 відсотків «жайворонків» і тільки 17 відсотків «сов» з’являються на світ у весняно-літній період. А от восени й узимку більше народжується «сов». Учені продовжують знаходити нові й нові докази існування наших індивідуальних внутрішньодобових біоритмів і фактори впливу на них, що визначають наші працездатність та енергію.

Люди як птахи

Ідею про існування в людини своїх біологічних ритмів (спаду та підйому енергії незалежно від навколишнього середовища) вперше сформулював 1936 року Натаніел Клейтман, американський нейрофізіолог російського походження, який вважається піонером наукового вивчення сну. А на те, що в одних людей пік активності припадає на ранкові години, в інших - на вечірні, звернув увагу 1939 року німецький лікар Генріх Ламперт. Він і назвав їх «пташиними іменами», відповідно «жайворонками» і «совами». Потім відкрили «дятлів», людей, здатних ефективно «довбати» будь-якої пори дня. Їх іще називають «голубами», або «денними птахами». У нормі день «голуба» триває із сьомої ранку до 23 вечора. Але ці «пернаті» легко адаптуються як до режиму «жайворонка», так і «сови» і відповідно змінюють свій життєвий графік. Їхня працездатність має два «горби»: 10-12 година ранку і 16-18 вечора.

Ліворуч-праворуч розподілись!

«Жайворонки» прокидаються разом із жайворонками, і відразу готові працювати. Пік їхньої найвищої активності - 8-10 година ранку. Доведено, що в людей із ранковою активністю більше розвинена ліва півкуля, вони здебільшого «логіки» й прихильники життя «за розкладом». Відмітні характеристики: пунктуальні, надійні, завбачливі й педантичні. На жаль, від «правильності» їхнього життя залежить їхня працездатність, самопочуття й настрій. «Жайворонки» тяжко переживають незаплановані події.

Люди із хронотипом «сова» - правопівкульники, тобто люди творчі. Типова «сова» не прокинеться раніше ніж о десятій, якщо її до цього не примусять обставини. Час до обіду - «передмова» до ефективної вечірньої роботи. Однак ранкова пасивність із лишком компенсується вечірньою енергійністю й активністю. Спати «сови» не вкладаються раніше ніж о дванадцятій, не дотримуються чітких графіків і розкладів, працюють, що називається, за натхненням. Відсутність працездатності й настрою змінюється бурхливим підйомом, і тоді «сови» можуть обігнати неспішного «жайворонка». «Нічний птах» легше за «ранкового» реагує на несподіванки, невизначеність і зміни.

Кілька років тому американські вчені виявили ген, який мають тільки «сови». Це й є причиною пізнього пробудження людини - ген hPer2, відповідальний за роботу ритму сну - неспання. Одна з його мутацій призводить до рідкісного спадкового захворювання, яке полягає в тому, що біологічний годинник людей із такою недугою «поспішає» майже на чотири години.

Кому «Бог дає»

Для крайніх «жайворонків» і яскраво виражених «сов» важливо дотримуватися свого розпорядку дня. Однак для «жайворонків» правильний режим усе-таки важливіший. До речі, відомий народний вислів «хто рано встає, тому Бог дає» не зовсім відповідає істині. «Жайворонки» вразливіші за «сов», особливо якщо перебувають поза своїм життєвим графіком: вони частіше за «сов» страждають на різні хвороби, більше схильні до нервових розладів.

Показовий експеримент нещодавно провели бельгійські вчені. Двом контрольним групам «жайворонків» і «сов» протягом двох тижнів двічі на день пропонували вирішувати задачі, що вимагають напруженої зорової уваги, а потім з допомогою магнітно-резонансної томографії в них обстежили ділянки мозку, які відповідають за концентрацію. Перше завдання давали через 1,5 години після пробудження, друге - через 10,5 години. Виявилося, що після пробудження обидві групи показували однаково добрі результати. А от після десяти з половиною годин мозок «жайворонків» втрачав активність, вони почувалися більш стомленими й повільніше думали. «Сови» ж показували результати ліпші за свої ранкові на шість відсотків. На думку дослідників, ці цифри показують, що потреба в сні дає про себе знати більшою мірою в людей ранкового хронотипу, ніж вечірнього.

Учені Центру неврології університету Альберти (Канада), провели подібні але ширші дослідження, дані яких було опубліковано в Journal of Biological Rhythms: «Хоча це не новина, але наші дослідження ще раз і переконливо довели, що людський мозок має вищу збудливість у випадку «жайворонків» - вранці, а у випадку «сов» - увечері, і важливо розумно використовувати саме свій час». Надалі вчені планують дослідження, які допомогли б відповістити на запитання, чи може людина змінити «звички» свого хронотипу. Це могло б розв’язати проблеми людей, змушених працювати в різні зміни.

Життя за чужим графіком

- Здатність людини підлаштовуватися колосальна, - каже з цього приводу керівник київського Центру психіатрії та практичної психології Євген Воронков. - Внутрішній людський годинниковий механізм пластичний, і це доводить поведінка організму людини при зміні часових поясів. Але пристосування до змін вимагає певного часу. Наприклад, наші спортсмени виїжджають на змагання в Америку або Європу не менше ніж за тиждень, інакше, не перебудувавшись, поступаються ефективністю. Мозок сам виробляє біоритми, які дозволяють людині пристосуватися до зовнішнього світу й підтримувати гармонію з навколишнім середовищем. Дуже важливим фактором є сонячне світло. Електричне освітлення дало нам змогу стати незалежними від світлового дня, але наш мозок потребує природного освітлення, особливо його шишкоподібна залоза. Використання штучного освітлення порушує природний добовий ритм організму, людина страждає від нестачі темряви. Наслідками цього стають безсоння, депресія, дратівливість, тривога.

Для кращої якості життя дуже важливо дотримуватися саме свого хронотипу. Хронобіологічні феномени вивчено досить глибоко. З урахуванням різних показників біоритмів - хвилинних, годинних, тижневих, річних тощо - можна обчислювати оптимальні графіки життєдіяльності людини. Такі графіки мають величезний попит на Заході. У нас поки що такі обчислення ще недостатньо затребувані. Хронобіологія має широке практичне застосування в тих сферах, де треба згладити перехід людей через часові пояси, у космонавтиці, наприклад. Правильний розподіл робіт значно підвищує продуктивність, особливо в інтелектуальній діяльності.

Різний поріг активності в різних людей у різний час доби мали б ураховувати в ергономіці - науці, яка вивчає трудові процеси з метою створити оптимальні умови праці, вважає Євген Воронков. Але у світі, «заточеному під жайворонка», де всі громадські заклади та установи починають працювати переважно рано-вранці, «сови» змушені дбати про себе самостійно. Вишукуючи можливість поспати, вони вибирають місце в компаніях із гнучким графіком роботи, на підприємствах із вечірньою та нічною змінами, працюють нічними офіціантами, сторожами, у творчих колективах. Однак чимало людей змушені жити не у своєму розпорядку дня й тільки за зручних обставин вони повертаються у власний графік (як не згадати ранкові трамваї та маршрутки з людьми, які досипають по дорозі на роботу!).

В останні роки не тільки на Заході, а й в Україні окремі фірми, компанії та установи почали надавати співробітникам можливість вибирати початок-закінчення робочого дня (на годину-дві пізніше за традиційні) відповідно до свого хронотипу. Такі організації керуються насамперед здатністю людей генерувати ідеї. Адже в «зручний», «свій» час людина почуватиметься краще, буде активнішою і, як результат, ефективніше працюватиме. Є й інші позитиви такого підходу - передусім розвантаження транспорту в години пік.

На селі - «жайворонок», у місті - «сова»

Є думка, що «жайворонка» або «сову» можна в собі виховати, і розподіл на хронотип - це скоріше з галузі психології, а не фізіології, категорії звичок і дисципліни. Як доказ наводять ту обставину, що люди, які мешкають ближче до природи, лягають спати й прокидаються раніше за жителів великих міст, де розповсюджені вечірні розваги. Наше життя залежить не тільки від біологічних ритмів, а й соціальних, від певного громадського розпорядку: години роботи магазинів, фірм, установ. Тому в містах, де вирує нічне життя, є клуби, дискотеки й інші спокуси, за способом життя більше «сов». У селах і малих містах після настання темряви життя зазвичай завмирає, оскільки вранці треба вставати «з півнями», - тож тут більше «жайворонків».

Помічено й іншу - вікову закономірність. Хронотип у людини проявляється в шість-сім років. Половина підлітків і молоді - «сови», лягають пізно й прокидаються не раніше ніж о десятій годині ранку, якщо дозволяють обставини - наприклад не треба поспішати на навчання. За даними російських дослідників, серед тих, кому за 30, «сов» уже тільки 20 відсотків. Після 50-ти мало хто дотримуються «совиного» графіка.

На наші біологічні ритми впливає кількість повноцінного сну. Вчені дійшли висновку, що людство протягом останніх десятиліть хронічно недосипає і що поріг людської витривалості не нескінченний. Для повноцінного відновлення сил потрібно в середньому вісім годин сну. Сім годин - норма для зайнятих фізичною працею, дев’ять - для представників гіперконтактних професій, які мають більші нервово-психологічні навантаження.

Але є ще одна проблема, створена людством на порожньому місці, - стрибки в часі двічі на рік. Година - нібито й небагато, але в біоритмічному значенні, кажуть учені, значення це величезне. Вони зазначають, що бажання «поставити» сонце в зеніті о 12.00 - це умовність, користь економічна - умоглядна, а от шкода для здоров’я - реальна.