Вийду заміж за іноземця.Терміново!

08 червня, 2012, 13:03 Роздрукувати Bипуск № 21, 8 червня-15 червня 2012р.
Відправити
Відправити

Часи змінюються, а наші попелюшки незмінно шукають принца — багатого заморського нареченого, який позбавить їх сірості й безгрошів’я.

Вийти заміж - не напасть, як би замужем не пропасти

Велика світла любов, але щоб із віллою на березі моря й пристойним рахунком у банку. Часи змінюються, а наші попелюшки незмінно шукають принца - багатого заморського нареченого, який позбавить їх сірості й безгрошів’я. Манить не тільки достаток, а й уява, що там їх носитимуть на руках, підноситимуть квіти й подарунки. «Раніше жінки хотіли виїхати, щоб знайти фінансову стабільність, тепер частіше звертаються, бо хочуть кохання, якого не отримують від українських чоловіків», - повідомили в шлюбному агентстві Missua. Після невеликого затишшя, викликаного кризою, у шлюбних агентств знову повно роботи - підвищився попит іноземних женихів на українських наречених. До речі, це загальносвітова тенденція, коли женихи - з більш розвинених країн, наречені - з менш розвинених. Кількість шлюбних агентств також зростає - тільки в Києві їх уже близько 70.

Женихів із-за кордону вродлива й зазвичай освічена українка приваблює сумішшю європейської зовнішності та азійської лагідності. А ще - неперебірливістю. Молода європейка нечасто погодиться на шлюб із 50-60-річним. Наші дівчата не вбачають у цьому перешкоди. Втім, вибирають не вони, вибирають їх. У західних агентствах жінки оплачують послуги нарівні з чоловіками. У наших - і платить, і «замовляє музику» сильна стать. Дівчатам же залишається присягатися «любити вірно, віддано, вічно». Тільки вічність у таких шлюбів нетривала. За статистикою, уже в перший рік дві третини їх закінчуються розлученням і супутніми проблемами.

«Кохання в пошуках чоловіка-іноземця немає ні на гріш, - коментує київський коучер Марія Ляхова. - Дівчата виходять заміж за країну. Вони готові вийти за будь-якого, аби тільки виїхати звідси, де, як вони вважають, нічого не можуть досягти. Не хочуть бачити можливостей, які, тим часом, є. А ще думають, що за кордоном вони вирішать свої проблеми. Але як практикуючий психолог можу сказати: якщо ми не вирішуємо свої проблеми в одному місці, ми їх просто переносимо в інше. Їдуть, не розуміючи, чим загрожує таке заміжжя в майбутньому, не дивляться так далеко. Їм би «вирватися», а там будь що буде: якщо розлучаться, якось прилаштуються. Навіть якщо це кохання (поодинокі випадки, адже для того, щоб любов створювалася, людину треба знати), різниця в історично сформованих підходах до життя рано чи пізно дасться взнаки. І тоді стане нестерпно тяжко від усвідомлення помилки: в чужій країні, оддалік від батьків, друзів, від рідної культури. Ми не привчаємо наших дітей до відповідальності, до аналізу своїх дій, слів, думок, не бережемо традицій. Немає такого цілеспрямованого виховання ні в родині, ні в школі. Інформації валом, як у відрі для сміття, - що витягнеш, те й твоє».

Американські сльози російських дружин

Якщо в перебудовні 1990-ті роки українки тисячами виїжджали зі студентами в Арабські Емірати (тепер більше в Туреччину, Іспанію, Італію), то російські красуні віддавали перевагу Америці (з 1991-го по 2001-й за американським щастям виїхало 150 тисяч росіянок, у наступні десять років - 75 тисяч). Деяким дівчатам вдавалося знайти свого принца й таке життя, про яке мріяли. І тут щасливі сім’ї були схожі, мали багато спільного: дівчата знали мову країни, до якої виїжджали, чітко уявляли, що їх очікує, подружжя було «відкрите» до культури одне одного і, що називається, дивилося з одного вікна. Однак більшість не вписалися в «місцевий контекст».

Про це документальна стрічка Михайла Фанштейна «Американські сльози російських дружин». У фільмі зазначається також, що коли іноземець цілеспрямовано шукає слов’янську дружину, найчастіше він не ставитиметься до неї шанобливо. Чоловіки, котрі вибирають дружин за каталогом, - це зазвичай лузери в себе на батьківщині. Вони шукають або сексуальну рабиню, або прибиральницю, або гарну іграшку, за рахунок якої хочуть самоствердитися. Трапляються й злочинці. Шлюбні агентства не надають такої інформації про своїх клієнтів - закон не зобов’язує. Після гучного вбивства 18-річної Насті Соловйової, яка, на настійну вимогу батьків, вийшла заміж за 39-річного американця, конгрес США ухвалив закон «Про регулювання міжнародного шлюбного посередництва». Зобов’язав шлюбні агентства, більшість з яких, як і в Україні, працюють через весільні сайти, реєструючи здобувачів, вимагати повну інформацію про їхнє психічне здоров’я, про попередні шлюби та причини розлучення, про несудимість. Новий закон - перша спроба взяти під контроль (на жаль, поки що тільки у США) нерегульовану шлюбну інтернет-індустрію.

Під шлюбні агентства маскуються аферисти

«В Україні в ролі шлюбних агентств, фірм з працевлаштування нерідко виступають особи, котрі заробляють на торгівлі людьми, і до нас звертаються потерпілі, - каже Катерина Черепаха, директор департаменту соціальних програм Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна». - Річ у тому, що шлюбні агентства в Україні, як і в Росії, не ліцензуються, досить зареєструватися як ПП або СПД. Перевірити, чим такі служби займаються насправді, важко.

Дівчині, яка хоче вийти заміж за іноземця, потрібно довідатися, скільки часу агентство працює в цій сфері та які в нього є успішні приклади. Уточнити, чи гарантує агентство захист персональних даних (що вони не гулятимуть в Інтернеті), а головне - адекватність клієнта. На сьогодні окремого законопроекту, який був поданий у ВР і передбачав обов’язкове ліцензування діяльності шлюбних агентств, депутати поки що не прийняли. Але торік у вересні в Україні затверджено Закон «Про протидію торгівлі людьми», і в ньому є частина, що регулює працевлаштування за кордоном та діяльність шлюбних організацій».

Катерина Черепаха попередила про особливу небезпеку самостійного знайомства в Інтернеті для пошуку потенційного чоловіка. Так, недавно в їхню правозахисну організацію звернулася постраждала, яка, списавшись через Інтернет, поїхала погостювати в нареченого-іноземця. У неї був квиток в обидва кінці, але «уважний і чарівний», як їй здалося, чоловік виявився збоченцем. Він затримав її, знущався з неї сам і запрошував товаришів. Дівчині дивом удалося вирватися.

Певні категорії жінок знаходять чоловіків-іноземців через так звані ескорт-агентства (які надають, зокрема, й секс-послуги). Цей бізнес особливо налагоджений в українок у Польщі, пише польський тижневик Wprost. Українка контактує з посередником у себе в країні. Перетинаючи польський кордон, вона вже знає, з ким має зв’язатися з протилежного боку, скільки й кому заплатити. Відпрацьовує по прибутті в місцевому агентстві ескорт-послуг гроші, потрібні на організацію заміжжя. Люди зі сфери секс-бізнесу мають широкі контакти. Нерідко власник закладу влаштовує шлюб повії з клієнтом.

Поляк у ціні

Однак популярнішим способом емігрувати за кордон останніми роками став фіктивний шлюб. Це альтернатива шлюбу з розрахунку: один отримує гроші, інший - посвідку на проживання. Відтоді, як Польща ввійшла до складу Європейського Союзу, ціна за фіктивний шлюб із громадянами цієї країни зросла з п’яти до 20 тис. злотих, а сама Польща стала європейським центром з укладення шлюбних союзів за гроші й транзитною державою для тих, що емігрує в країни ЄС. Щорічно тут оформляється близько дев’яти тисяч шлюбів з іноземцями. Кожен четвертий шлюб може бути фіктивним, зазначає польське видання Emigrant.

Цікаво, що першими до можливості легалізуватися в цій країні, уклавши фіктивний шлюб, додумалися в’єтнамці. Після швидкого заміжжя і швидкого розлучення за першопрохідниками підтягувалася вся рідня й закладався сімейний бізнес. Інакше в українців - вони шукають роботу. Кількість українсько-польських фіктивних шлюбів різко зросла після 1 липня 2003 року, коли Польща, відповідно до розпоряджень ЄС, запровадила візи для громадян України. Тоді-то й розквітнув ринок шлюбів за гроші. Найдорожчі (4 тис. євро) - женихи з великих міст, бо тільки в таких агломератах, як Варшава, Познань чи Краків, українці можуть реально працевлаштуватися. Женихи з безробітних регіонів удвічі дешевші, але саме в найбідніших східних прикордонних районах легше знайти кандидата. Хоча шукати особливо не треба. Сайтів знайомств - сотні, оголошень типу «одружуся з українкою, дам можливість жити в Польщі з пропискою та документами резидента ЄС» - тисячі. Процедура, зазначають, проста: гроші, шлюб, а коли іноземець отримує громадянство - розлучення.

На практиці все не так просто. Закон Польщі «Про іноземців…» (стаття 55 пункт 1) не тільки дає чиновникам право перевіряти стосунки молодят, а й зобов’язує. «Отримання громадянства - довгий і тернистий шлях, - ділиться зі мною Марина, колишня киянка, а тепер жителька Воломіна (під Варшавою). - Після реєстрації заяви в канцелярії президента маєш право на тимчасове перебування в країні протягом року. Потім продовжують на рік-два, залежно від висновку інспектора, і тільки після трьох років можеш подавати на громадянство, отримання якого, буває, затягується до десяти років. Сама цю процедуру проходжу, знайомі також, при тому що в мене заміжжя нормальне, не за гроші». Інформацію підтвердили в київському консульському відділенні посольства Польщі: отримання громадянства можливе мінімум через три роки й шість місяців після укладання шлюбу з громадянином Польщі або шість місяців після отримання статусу довгострокового резидента ЄС (інформацію можна знайти й на сайті консульства). Проте бізнес фіктивних шлюбів поки що квітне, в ньому беруть участь навіть злочинні угруповання. Одне з них викрили торік у Варшаві. Учасників посадили за ґрати на п’ять років.

Полювання на іммігрантів

Очікується, що в Європейському Союзі приписи щодо іноземців стануть суворішими. Влада багатьох європейських країн, які борються з економічною кризою, зростанням безробіття та соціальним незадоволенням, зробила імміграцію гарячою політичною темою, резюме якої: закриття кордонів та полювання на тих, хто незаконно перебуває на європейській території. Зокрема, прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон заявив, що іммігранти - це непомірний тягар для держави, минулого місяця він закликав громадян бути пильними, доносити на підозрілих іммігрантів. Мішенню стануть і шлюби з іноземцями. За даними березневого звіту міністерства внутрішніх справ Великобританії, за останній рік кількість шлюбів громадян країни з іноземцями зросла на 60 відсотків. Викриті факти фіктивних шлюбів широко коментуються в пресі, влаштовуються показові судові процеси над організаторами шлюбів за гроші. Звучать вимоги, щоб юридична лазівка у вигляді фіктивних шлюбів, яка ще недавно була відносно дешевим і простим способом отримати візу й громадянство, була закрита.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК