Хранителi королiвського палацу |
Інші
Самі тайці, їхні життя, характер та звичаї для нас суцільна екзотика. Наприклад, якщо ми вважаємо засмагу гарною й сексуальною, то для тайців шоколадна шкіра — щось украй... неестетичне. Тому на різні відбілюючі засоби смагляві від природи жителі Таїланду витрачають величезні гроші і на пляжах сидять виключно під парасолями. Навіть купаються в одязі! А все тому, що «блідолицість» тут — своєрідний синонім досить високого соціального статусу. Якщо людина незасмагла, отже, вона не бігає цілоденно вулицями, намагаючись продати туристам усілякий дріб’язок, а працює в офісі. Читай — одержує, за місцевими мірками, непогані гроші.
На відміну від нас, тайці практично ніколи не готують удома (у багатьох квартирах навіть немає плит), а харчуються виключно в імпровізованих вуличних кафе: жаровня, де смажать-парять прямо у вас на очах, і кілька пластикових столів. Причому найчастіше такі забігайлівки займають весь тротуар і крайні столики ледь не зачіпають машини, що проїжджають повз них. Особливо дивує таке видовище в Бангкоку, де буквально за кілька сантиметрів від людей, які мирно вечеряють, — шалена магістраль. Що стосується тайської їжі, то вона у них ще та. Гостра до неможливості! Правда, звикнувши до лютого перцю, починаєш розрізняти справжній смак тамтешньої їжі й розуміти: готувати в цій країні люблять і вміють. Особливо рибу, морепродукти, птицю та овочі.
Хороші й традиційні тайські солодощі, наприклад повітряне рисове печиво. З екзотичних фруктів найбільше враження справляють схожий на їжачка рамбутан і мангостин, який скидається на часник, але при цьому має просто чарівний смак. І не дивуйтеся, якщо куплене вами в супермаркеті морозиво виявиться не зі звичним шоколадом чи родзинками, а з... кукурудзою чи бобами. Про смаки не сперечаються!
Про ставлення до матеріальних цінностей — тим більше. Так, тайці, на відміну від нас, абсолютно не страждають на речизм. Навіть у будинку дуже забезпеченої людини (котра, до речі, вдягається так само, як і бідняки, — найпростіші футболка, шорти й капці) з двох пластикових (!) стільців один може бути червоним, другий — білим.
Пересічні тайці майже ніколи не наряджаються. Більше того, їм раз плюнути піти в ресторанчик неподалік домівки у... піжамі. А чому б і ні? Адже вони — люди, що живуть у вільній країні (Таїланд ніколи не був нічиєю колонією) і вільні від усіляких забобонів. Навіть розмовляють тайці так, як їм зручно. Інколи доходить до кумедного. Приміром, відвідувачі тамтешніх ресторанів можуть збентежитися, почувши бува від офіціантів: «Kiss me, sir». Але розуміють вони при цьому зовсім інше — просто тайцям так зручніше вимовляти безневинне і цілком доречне в цій ситуації «Excuse me, sir».
Взагалі, тайська мова для середньостатистичного європейця — щось воістину інопланетне. Скажімо, слово, котре звучить приблизно як «кау», залежно від того, в якій тональності буде вимовлене, може означати або «рис», або «білий», або «новини», або «входити», або «він». У тайській мові немає слова «ні», є лише слово, яке звучить приблизно «мяу», — «не буду», «не хочу». Всіх людей європейської зовнішності тайці іменують «фарангами». Це прізвисько (на відміну від тих-таки хохлів, янкі чи москалів, абсолютно позбавлене негативного відтінку) — спотворена вимова слова «французи»: вони були першими європейцями, які побували в Таїланді.
...І навіть кішки в Таїланді не такі, як у нас! Точніше, все начебто аналогічне, за винятком хвоста. Він у місцевих муркотиків обов’язково закінчується вигадливою закарлюкою. Я вам більше скажу: якщо кошеня народжується «браковане», зі звичайним, не закрученим хвостиком, його обов’язково хитрим чином зламають, щоб був «правильним». Нічого не вдієш — екстер’єр вимагає жертв!
Духи існують. Доведено тайцями
Главою тайської сім’ї вважається жінка. Обов’язком кожної — регулярно посилати батькам гроші на подяку за те, що її виховали. Тайський же чоловік, за традицією, зобов’язаний бодай один тиждень прожити в монастирі як чернець. У монастир інколи йдуть і жінки. Причому, як і чоловіки, до світського життя вони можуть повернутися коли забажають.
Ченців у Таїланді дуже шанують. Жінкам до них у жодному разі не можна торкатися, інакше ченцю доведеться довго відмолювати «скверну». У громадському транспорті людям духовного сану зобов’язані поступатися місцем. Особливо це правило стосується тих-таки представниць прекрасної статі. У будь-якому пристойному маркеті можна побачити спеціальні набори, де у відро запаковано все, що потрібно ченцям для життя: від в’єтнамок, оранжевого вбрання, мила, зубної щітки і до різної їжі. Такі набори набули великої популярності: їх масово скуповують миряни, за чий рахунок і існують тайські монастирі та їхні мешканці.
Всі тайці — буддисти. Після смерті їх не ховають, а спалюють, прах розвіюють за вітром. Втім, що означає «після смерті»? Тайців із дитинства вчать: смерть — така ж природна частина життя, як народження, дорослішання, старість. Це — перехід, а не кінець. Тому немає нічого дивного в тому, що, скажімо, вранці тайська родина ховає когось зі своїх членів, а ввечері від душі веселиться на весіллі. А ще тайці ніколи нікуди не поспішають. Та й справді, куди поспішати, якщо попереду — ціла вічність?..
Характерно, що тайський чоловік, який хоче одружитися, зобов’язаний отримати благословення від усієї своєї рідні. Родини ж у Таїланді великі, чисельні й дуже патріархальні: якщо, приміром, старенька-престаренька бабуся, котра жодного разу у вічі не бачила потенційної нареченої, буде проти шлюбу — нічого не вдієш. Якщо ж «добро» на весілля отримано, йдуть до ченця, який вираховує максимально сприятливу дату одруження. Сама святкова церемонія триває, щонайдовше, з 18.00 по 21.00. Чи треба казати, що при цьому ніхто не напивається?..
Абсолютно всі тайці (і ченці не виняток) вірять у духів. Тому практично біля будь-якого будинку можна побачити невеличкі витончені будиночки, призначені для проживання ефемерних істот. Коли будинок зносять або продають, зносять і будиночок для духів. Новий же господар обов’язково будує для них нову оселю, куди просить переселитися всіх духів, які живуть на цьому місці. Потім щодня приносить у їхній будиночок їжу, ставить свічки і прикрашає гірляндами з квітів.
Оскільки духів у Таїланді шанують, вони, вкупі з привидами, є далеко не другорядними героями всіх місцевих телесеріалів. Серіали ж тайці люблять прямо до нестями! Кожна серія «мила» триває, щонайменше, дві години, у кожній герої обов’язково довго розповідають, а потім обговорюють свої сни... Нещодавно багато галасу зчинила історія, безпосередньо пов’язана з одним із популярних серіалів. Картина була про кохання бідного таксиста (туристи їх називають «тук-тушники»: від слова «тук-тук», яким іменують тайські таксомотори, що видають такий характерний звук) і багатої дівчини. Наприкінці 98-ї серії, що завершувала драматичну історію, герої покінчили життя самогубством, зв’язавши себе разом мотузками і кинувшись униз із мосту, який з’єднує острів Пхукет із континентом. Рівно через тиждень після завершення серіалу у такий самий спосіб звели порахунки з життям дві тайські лесбійки...
Книжок жителі Таїланду майже не читають. Зате їм подобається ходити в кіно — на бойовики. Люблять тайці й караоке, при цьому дуже непогано співають.
Не вкради!
Дуже шанують і люблять тайці свого короля Раму IX, шістдесятиріччя вступу на престол якого пишно святкувалося цього тижня. Король Таїланду народився у США, навчався у Швейцарії і став зовсім не класичним монархом, як собі можна уявити. Наприклад, одне з великих захоплень Рами — джазова музика. Отож, зійшовши на престол, він створив джаз-бенд, який щоп’ятниці у прямому ефірі одного з радіоканалів виконував музичні заявки слухачів. Туристів же розчулюють численні портрети Рами, на яких він зображений із... краплинкою поту на носі. Тайці пояснюють: це означає, що король до сьомого поту трудиться на благо рідної держави.
У Таїланді практично не крадуть. Можливо, причина того — по-азіатському жорстока розправа за самовільне привласнення чужого: злодієві відрубують руку. Не менш круто в цій країні борються і з наркотиками. 2001 року у державі оголосили справжню війну наркодилерам — поліцейські, впіймавши продавця дурману на гарячому, отримали право розстрілювати його без суду і слідства. За ці роки було вбито близько 2500 наркоторговців.
До поліції в Таїланді особливе ставлення. Правоохоронці мають право не робити попереджувального пострілу. Якщо вам наказано зупинитися, а ви не зробили цього, нарікайте на себе: поліцейський стрілятиме на ураження. Тайці реально бояться поліції, але водночас упевнені в її справедливості, бо підставлянням тут не займаються. Єдиний виняток стосується все тих-таки наркоторговців. Якщо ти продаєш наркотики, тебе рано чи пізно обов’язково підставлять.
Працюючі тайці мають усього п’ять днів відпустки на рік. Декретна відпустка вагітних жінок триває тиждень до пологів і щонайбільше півтора — після. Середня зарплата по країні — близько 200 у.о. на місяць, у столичному Бангкоку — близько 500 у.о. Працівники сільського господарства одержують приблизно 80 у.о. У багатьох селах панують справжні злидні, тому практично всім тайцям, які заробляють хоча б 300 у.о., цілком по кишені утримувати хатню працівницю родом із села. До речі, може, чули і про останню московську моду? Тамтешні товстосуми ледь не масово «виписують додому» тайських панянок. Кажуть, усі задоволені: і нувориші, і їхні дружини. Мовляв, дівчата і скромні, і невибагливі, і роботящі. До того ж уміють робити смертельно втомленому за день годувальникові сім’ї такий чудо-масаж... Дружини потім у повному захваті!
Славиться Таїланд і своїм рисом (між іншим, саме тайці «одомашнили» дикий рис). Разом із В’єтнамом, країна є одним із найбільших у світі експортерів цієї культури, причому тайський рис вважається якіснішим. Таїланд посідає перше місце у світі за видобутком рубінів та сапфірів і друге, після Італії, за експортом ювелірних прикрас. Тайське каміння котирується дуже високо: вартість одного рубіна може сягати 200 тис. доларів за один карат — удвічі-тричі дорожче, ніж ціна карата найчистішої води діаманту!
Про ЦЕ
Війна і хіть — ось дві сили, які дали надзвичайно потужний поштовх розвитку тайської туріндустрії. «Першою ластівкою» стала нині всесвітньо відома Паттайя. До 60-х років минулого століття це було нічим не примітне село. «Розворушила» його американська військова база, що виросла поруч: солдати почали їздити відпочивати на паттайські пляжі. А що, окрім моря-сонця, потрібно бравому вояку для повноцінного відпочинку? Звісно, бари й дівчата, яких у стислі терміни з’явилася незліченна кількість. До речі, чи відома вам історія походження дводоларової купюри? Виявляється, банкноту цього номіналу було спеціально випущено для розрахунку американських солдатів із тайськими дівчатами — саме стільки в ті часи коштували їхні послуги. Тоді ж з’явилася й чисельна армія тайських гідів, які володіли англійською мовою і пропонували різні екскурсії для американських вояків.
Війна дала імпульс і розвитку тайської ювелірної промисловості: ті ж таки солдати, які поверталися додому, хотіли привезти із собою гарний сувенір для мами, сестрички чи коханої. А що може бути краще від витонченої (і недорогої) каблучки чи сережок із рубіном або сапфіром?..
Примітно, що в державі, яка прославилася на всю планету як країна секс-туризму, проституція заборонена законом. Тому всі тутешні розважальні заклади іменуються не інакше як караоке-бари, дискотеки та масажні салони. А «відмасажувати» туриста, принаймні у Паттайї, готові чи не щокроку. Особливо якщо той потрапив у район знаменитої місцевої вулиці червоних ліхтарів — Walking Street. Ось він — справжній рай для чоловіків! Причому як традиційної орієнтації, так і не зовсім: то тут, то там наштовхуєшся на трансвеститів. Причому інколи настільки гарненьких та жіночних, що можна ненароком помилитися і сприйняти їх за справжнісіньких дівчат.
А ось секс-туристкам у Таїланді ловити особливо нічого: фактично вся «полунична» індустрія працює на представників сильної половини людства. Проте не слід засмучуватися. Красенів серед тайців — раз-два, і край. Та й ті дислокуються переважно в одному з Boys Town, орієнтованих передусім на тих-таки чоловіків... Одне слово, хлопчикам — ліворуч, себто в Таїланд, ну а дівчаткам — пряма дорога на значно привітніше в цьому плані турецьке узбережжя...
Цікаво, що гіди, які працюють у Таїланді, іменують жінок, котрі розважають іноземних чоловіків, не інакше як... помічницями з туризму. Оскільки з ними турист має можливість дуже істотно заощадити: таєчка, що супроводжує його, завжди підкаже, де значно дешевше попоїсти, і проїзд у міському транспорті з нею коштуватиме, як мінімум, утричі менше, і житло допоможе винайняти за зовсім невеликі гроші. Ще один явний козир тайських дам — їхній неймовірно моложавий вигляд: ніколи не подумаєш, що панянці, котрій, скажімо, вже добре за тридцять, — більше 20—22 років. Ось вони, переваги дуже вологого клімату та відсутності різких перепадів температур протягом року! Плюс «маленький собачка — завжди щеня» — усі тайки невеличкого зросту й мініатюрні.
До речі, чимало «помічниць» — заміжні і їхні чоловіки знають, чим благовірні заробляють на життя. Але скандалів дружинам із цього приводу не влаштовують: у Таїланді на обговорення деяких тем накладено табу.
Яка дівчинка!..
Чи все ж таки хлопчик?..
...Серед них є ТАКІ красуні, що мимоволі починаєш відчувати жорстокий комплекс неповноцінності. І зовсім відмовляєшся повірити, що ці шикарні пещені млосні дівиці насправді — хлопці, актори знаменитого шоу трансвеститів «Тіффані».
Безумовно, у «Тіффані» трудиться транселіта Таїланду — найпривабливіші й найартистичніші «дівчата». Менш вродливих «панянок» можна побачити в шоу трохи простіших, чимало трансвеститів працюють у місцевих крамницях, кафе і барах. Взагалі, трансвеститів у Таїланді — греблю гати. Вони давним-давно перестали бути дивовижею (їхні шоу існують тут із XIX століття), до них звикли, вважають їх невід’ємною частиною життя, ніхто з тайців анітрохи не здивується, побачивши, як перебігає дорогу яскраво нафарбована висока «дівчинка». До речі, іронія долі: за статистикою, тайські трансвестити істотно вищі від середньостатистичних місцевих чоловіків.
Говорячи про трансів, гіди зазвичай розповідають туристам зворушливі історії про хлопчиків, котрі з настанням пубертатного періоду раптом відчули себе дівчатками. І про дуже толерантних батьків, які коли й не заохочують, то, як мінімум, не перешкоджають такого роду самовизначенню і подальшій самореалізації своїх синів. Адже, за переконанням тайців, люди з самого початку були чотирьох, а не двох статей: чоловіки, жінки, чоловіки, схожі на жінок, і жінки, схожі на чоловіків. Тож який сенс опиратися тому, що визначено у горішніх сферах?..
Дійсність же інколи значно жорстокіша й непривабливіша. У Таїланді вже не одне десятиріччя діє потужна й нелюдська «фабрика краси». Тамтешніми бідними селами регулярно їздять агенти, які видивляються хлопчиків років шести-семи — субтильних, із приємними рисами обличчя. Оскільки родини в тайських селах великі й багатодітні, симпатичного хлопчика без особливих церемоній просто продають: на ці гроші сім’я може проіснувати рік, а то й два.
Відібраних хлоп’ят поміщають у свого роду закриті пансіони. І починають із ними «працювати». Насамперед здебільшого абсолютно нормальних (!) хлопчиків починають психологічно «ламати», навіюючи, як добре бути дівчатками. Потім підсаджують на гормональні препарати, приймати які вони змушені до кінця своїх днів. У підлітковому віці хлопців починають перекроювати пластичні хірурги: роблять їм максимально жіночні й привабливі риси обличчя, виймають ребра (щоб талія була тоншою), коректують зуби. Якщо з допомогою гормонотерапії не вдається домогтися потрібного розміру грудей, вкачують силікон... У результаті й отримують «ідеальних жінок», чиє нежіноче походження видає лише розмір ноги — її чоловічому розміру жоден хірург поки що не може дати раду.
Найвродливіших трансвеститів продають у Західну Європу — або в тамтешні елітні борделі, або просто багатим чоловікам, які беруть їх до себе в дім у ролі співмешканки. Чи все ж таки співмешканця?.. Адже далеко не всі тайські ladyboys — транссексуали, тобто люди, прооперовані на зміну статі. Тому немає нічого дивного в тому, що чимало трансів дуже навіть задивляються на симпатичних європейок. Природа — вона, знаєте, звикла брати своє...
Живуть тайські трансвестити в середньому до 35—40 років. Основна причина смертності — захворювання, що передаються статевим шляхом.
Виїзд із крокодилами заборонено!
Одне слово, Таїланд свій «титул» країни секс-туризму виправдовує. Але смію вас запевнити: окрім «полунички», ця держава може запропонувати своїм гостям надзвичайно широку й багату культурно-історичну програму. Саме сюди їдуть і найбільш просунуті дайвери, і любителі екзотичної природи, і шанувальники гольфу, і адепти високоякісного «пляжного» відпочинку, і бажаючі оздоровитися та омолодитися у знаменитих тайських SPA-готелях.
Що стосується місцевих готелів, то вони, на відміну від турецького all inclusive, що його так люблять численні наші співвітчизники, здебільшого працюють за системою ВР, яка передбачає лише сніданок (шведський стіл). Немає в тайських готелях й аніматорів: узагалі, на території готелю ви фактично не знайдете розваг — лише басейн, ресторани, крамниці, фітнес- і SPA-центри.
У кожній готельній «SPAшці» до послуг пожильців знаменитий традиційний тайський масаж. Але, напевно, є сенс «поласувати» ним у місті: коштуватиме мінімум удвічі дешевше при такому ж рівні комфорту. Наприклад, ми ознайомилися з цим древнім мистецтвом оздоровлення у престижному паттайському спеціалізованому центрі Health Land. Двогодинне задоволення коштувало 450 бат (за один долар у тайських обмінках дають приблизно 37 бат). Не менш якісний масаж, але зроблений у простішій обстановці розкиданих по всьому місту масажних кабінетів, коштує 300 бат. І не переплутайте традиційний масаж із боді-масажем. Останній масажистка виконує своїм тілом — це, за словами тих, хто спробував, дуже еротична процедура і розрахована, радше, на, знову-таки, чоловіків.
Тайська віза коштує близько 30 у.о. Заплатити — 500 бат (тобто трохи менше 15 у.о.) — доведеться і виїжджаючи з країни. Майте на увазі: якщо у туриста не виявиться цієї злощасної суми, його на три місяці відправлять на... примусові роботи зі збирання рису.
У Таїланді ходить виключно національна валюта — бат. Примітно, що обмінний курс залежить від номіналу купюри: на 100-доларові і 50-доларові банкноти — найвищий, на десятки-двадцятки — десь на пункт нижчий, одинички-п’ятірки — ще мінус один пункт.
Увага: навіть не намагайтеся вивезти з країни опудало крокодила! В аеропорту вас моментально заарештують, і, в кращому разі, відбудетеся 3000 у.о. штрафу. У гіршому — двома роками в’язниці.
Заведено вважати, що з квітня по жовтень у Таїланді — так званий низький сезон. Насправді ж їхати в цю дивовижну країну можна (і потрібно!) у будь-яку пору року. Більше того: квітнево-вересневий період має цілий ряд незаперечних переваг, стверджують працівники міжнародного туроператора TEZ TOUR, чиї тури набули найбільшої популярності серед громадян країн СНД, які бажають відвідати Таїланд.
По-перше, тайська природа дружелюбна й гостинна весь рік. По-друге, у «низький» сезон ціни на все, починаючи від самих турів і послуг, значно нижчі, ніж у «навколоноворічний» період. По-третє, саме в «низький» час у тайських шопінг-молах починаються розпродажі, де буквально за копійки можна накупити купу якісних модних речей. По-четверте, скрізь — у готелях, на пляжах, у ресторанах тощо — людей менше, відповідно — більше уваги вам. І цілком можливо, що, купуючи, приміром, день занурення з аквалангом, ви можете виявитися на кораблі єдиним дайвером. Річ абсолютно немислима у «високий» сезон, коли такого роду кораблі беруть на борт одночасно до 50—60 чоловік.
Де ростуть ананаси?
На жаль, «за бортом» цієї статті довелося залишити дуже і дуже багато цікавинок. Просто все «закадрове» — з розряду емоцій, які просто зашкалюють, і фантастично-казкових вражень, сама спроба викласти які на папері — справа абсолютно невдячна. І взагалі — безнадійна. Ну, уявіть відчуття людини, котра потрапила в атракціон «Підводний світ»: ви перебуваєте у скляному коридорі, і прямо над вашою головою пропливають величезні скати й гігантські зловісні акули... Які підібрати слова, щоб описати пережите в той момент?.. А як передати замилування й захоплення відвідувачів Нонг Нуч — велетенського тропічного саду з неймовірно гарними садово-парковими композиціями?.. Драйв пінної вечірки, яка щосуботи проходить у паттайському Hard Rock Hotel?.. Відчуття й думки, що народжуються в музеї Ват Ян біля величних і містичних трьохсотрічних картин, написаних дивовижними фарбами, виготовленими з перетертих у порошок сапфірів, рубінів, топазів, коралів і перлів?.. Спокій і умиротворення всесвітньо відомого бангкокського Храму Смарагдового Будди?..
Зате мого лексичного запасу з горою вистачить для розповідей про речі хай і значно більш приземлені, але теж вельми цікаві. Наприклад, про те, де ростуть ананаси. Так, звісно, у Таїланді в тому числі. Ось тільки «базуються» ці смачні плоди не на пальмах, а на низеньких кущах. От і вір після цього дитячим книжкам...