Панорама Луцька на старовиннiй iконi

20 травня, 2005, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 19, 20 травня-27 травня 2005р.
Відправити
Відправити

У Волинському краєзнавчому музеї є старовинна ікона, на якій зображений святий з дитям на руках на тлі древнього міста Луцька...

Ікона середини ХVІІІ ст. з панорамою тогочасного Луцька.
Ікона середини ХVІІІ ст. з панорамою тогочасного Луцька.
Ікона середини ХVІІІ ст. з панорамою тогочасного Луцька.

У Волинському краєзнавчому музеї є старовинна ікона, на якій зображений святий з дитям на руках на тлі древнього міста Луцька. Вперше на унікальність цієї ікони звернув увагу дослідник волинської старовини Збігнєв Ревський. У невеликому повідомленні «Віднайдення невідомого виду старого Луцька», опублікованому у журналі «Земля Волинська» № 8-9 за 1938 рік, який виходив польською мовою, він писав: «У колишньому монастирі бернардинів у Дубні вдалося мені розпізнати на тлі образу, на якому зображений святий Ігнатій, вид міста Луцька з І-ої половини ХVІІІ століття. Цей краєвид вносить новий матеріал до іконографії замку Любарта та луцьких костелів...» Наприкінці автор зауважує, що цінна з історичного погляду ікона придбана для Волинського музею в Луцьку.

Панорама міста на іконі — найдавніше відоме дослідникам зображення древнього Луцька. Адже інші давні види, акварелі польського художника Казимира Войняковського, на яких змальовано замок Любарта та вулиці старого міста, датуються 1797 роком. А за допомогою цього художнього полотна можемо поглянути на старе місто років на 50—70 раніше. Яким же воно було тоді?..

У ті часи посеред замку стояла церква

З гори чи з крутого берега Глушця, на якому стоїть святий з дитям, відкривається мальовничий круговид міста із високими храмами, з адміністративними та житловими будинками. У лівому кутку полотна видно вежі та мури князівського замку, посеред якого виглядають куполи старовинної церкви Івана Богослова, побудованої на замковому подвір’ї ще у ХІІ столітті. Протягом багатьох віків вона була головним православним кафедральним храмом. У давнину також використовувалася для зберігання цінних документів, судових книг. У її підземеллях ховали князів і видатних церковних діячів. Вчені вважають, що тут був похований і князь Любарт.

На високому пагорбі над тринадцятиметровими мурами замку високо здіймається веретеноподібна маківка центрального купола храму. Це єдине зображення, що допомагає уявити, якою була колишня головна православна святиня нашого міста. Видно також дах північного притвору та хрест над апсидою. Дослідники архітектури Луцька Богдан Колосок та Ростислав Метельницький («Луцьк: архітектурно-історичний нарис», К., 1999) вважають, що ця прибудова до храму була зведена приблизно у 1715 році, коли єпископ Йосип Виговський відновлював церкву після пожежі. А в 1776 році за ініціативою єпископа Сильвестра Рудницького стару церкву розібрали, щоб на її мурах побудувати нову. Проте задум не вдався. Отже, можна стверджувати, що в період між цими двома датами і була написана ікона з панорамою Луцька.

Замок уже не виконував оборонних функцій

Добре видно на живописному полотні і Верхній замок, який побудований у ХІV—ХV століттях, з його вежами, що стрімко здіймаються вгору, цегляними мурами та високим дерев’яним мостом перед воротами.

Зберігся тогочасний опис замку у люстрації Луцького староства 1765 року. Опублікований він у книзі «Старожитна Польща з погляду історичного, географічного і статистичного, описана Міхалом Балінським і Тимотеушом Ліпінським», яка вийшла 1845 року у Варшаві. Люстратори стверджують, що «замок за давністю часу спустошений», збереглось місце, де колись був князівський палац. Перед в’їздом є дерев’яний міст. У В’їзній вежі на двох поверхах зберігаються актові книги воєводства, в іншій вежі на першому поверсі розташована скарбниця, під нею підвал для утримання ув’язнених. На другому поверсі — в’язниця для шляхти. На третьому — кімната для зберігання міських книг. Дах поганий, під час дощів протікає. В центрі замку мурований кафедральний храм, у якому зберігаються земські акти. З лівої сторони дерев’яний будинок, в якому канцелярія і кімната для засідань міського суду. Будинок потребує ремонту. У замку відсутня зброя. У передмісті, відзначають люстратори, дуже багато шляхетських дворів.

Аналізуючи цей опис, історик-дослідник Петро Троневич у книзі «Луцький замок» вказує: «... Можна зробити деякі узагальнення щодо Луцького гроду станом на 1765 рік. Замок, з відповідними спорудами на своїй території, продовжував бути резиденцією світської і духовної влади, а, значить, зберігав функцію державної, адміністративно-судової, політичної і релігійної установи. Можливість виконання ним оборонної функції в цей час, через спустошеність його фортифікацій та відсутність зброї, була проблематичною...».

У найдавнішому житловому будинку
і сьогодні кілька квартир лучан

Та на іконі ми бачимо і частину мурів Окольного замку, і чимало храмів, розташованих на його території, яка вже тоді сприймалася як звичайне місто. Біля самого замку — дах і вікна високого будинку. Цей найдавніший житловий будинок міста зберігся донині. Споруджений він у 1545—46 роках. Відомості про його будівництво є в люстрації Луцького замку, зробленій за дорученням польського короля Сигізмунда Августа у 1545 році. В описі вказується, що дім зводить князь-єпископ. А єпископом у той час на луцькій кафедрі був Юрій Фальчевський. Детально описано, які матеріали завезено на будівництво. Стіни будинку були муровані і товсті, отже він мав і оборонне значення, це підкреслювали і люстратори, вказуючи, що після завершення він буде «немала окраса і оборона всьому Замку». Будинок примикав до мурів Окольного замку, а далі за ним йшли дерев’яні оборонні споруди і рови. Отже, він повинен був контролювати підступи до Воротньої вежі й охороняти рів та міст біля входу до Верхнього замку.

Пізніше будинок належав князям Острозьким, Гулевичам. Цікавий і той факт, що, як доводить Богдан Колосок у книзі «Кафедральні споруди Луцька» (2002 р.), у травні-червні 1617 року в цьому будинку зупинявся старший син польського короля Сигізмунда ІІІ Вази королевич Владислав, який завітав у Луцьк, готуючи військо до походу на Москву. Взагалі ж можна лише пофантазувати, скільки людей мешкало у ньому і скільки відомих історичних осіб побувало тут протягом п’яти неповних століть.

Кафедральний костел Святої Трійці знищила пожежа

Далі бачимо костел Святої Трійці. Цей храм стояв на території нинішнього двору колишнього монастиря ширіток. Будівництво мурованого костелу завершене у 1545 році. Він був розписаний всередині фресками. На одній з чотирьох веж встановили годинник із дзвонами. Єпископ Фальчевський — член великої князівської ради і друг королівської сім’ї — особистим коштом вимурував також костельний дім та інші будівлі. У них розмістився духовний орган правління єпископії — капітул, суд, дієцезіальна канцелярія, кафедральний архів, латинська школа для підготовки канцеляристів та церковнослужителів. Тут був притулок — шпиталь Святого Духа для збіднілої шляхти, престарілих та інвалідів. Між будівлями розміщувався невеликий цвинтар. Після пожежі 1724-го костел відбудовувався у наступні роки. Але пожежа 1781-го остаточно знищила його. І на цьому місці пізніше збудували монастир ширіток, частина будівель якого збереглася до нашого часу.

Костел Петра та Павла
і нині діючий

1787 року кафедру переносять до костелу святих Петра і Павла. Цю споруду із дзвіницею перед входом на передньому плані також бачимо на старовинній іконі. Перед нею ще декілька будинків, що стоять на березі Глушця.

Римо-католицький храм почав будуватися на початку ХVІІ століття після приходу у Луцьк єзуїтів. 1609 року вони отримали дозвіл у польського короля Сигізмунда ІІІ Вази на закупівлю земельних ділянок під будівництво костелу і колегіуму. У розробці проекту брав участь талановитий італійський архітектор Якуб (Джакобо) Бріано, з участю якого 16 липня 1616 року був закладений перший камінь будівлі. Завершено будівництво 1639 чи 1640 року. Костел було освячено на честь святих Петра і Павла. У 1720 році після пожежі величний католицький храм був докорінно перебудований. Костел зберігся і нині є діючим.

Дзвіниця перед костелом за припущеннями дослідників побудована у 1724 році і також збереглася до наших часів.

Можливо, ікона писалася для монастиря тринітаріїв

З правого боку на іконі зображено монастир та костел тринітаріїв. Побудовані вони були на місці занедбаної Свято-Михайлівської церкви, яку передали тринітаріям 1717 року після їх прибуття у Луцьк за умови, що храм відремонтують і збережуть посвяту архангелові Михаїлу. Тринітарії спорудили величний бароковий комплекс із кляштору і костелу. Новозбудований храм був освячений на честь архангела Михаїла та апостола Павла 11 листопада 1729 року. Костел замикала будівля кляштору (монастиря) з внутрішнім квадратним двором, що добре видно на іконі. Збереглися перекази, що костел і монастир були дуже гарно розписані. Живописні полотна вівтаря, фрескові розписи склепінь належали пензлю відомого католицького художника-монаха Йозефа Прехтля.

Дослідники припускають, що й ікона святого Ігнатія написана саме для цього костелу після закінчення його будівництва і з нагоди освячення у 1729 році. На це і вказує Збігнєв Ревський, зауважуючи: «Художник насправді не був добрим перспективістом, ані рисувальником. Зрештою, вид Луцька для нього не був основним зацікавленням і порівняно найвдаліше подано давній костел і монастир оо. тринітаріїв. Цей останній факт говорить про можливість походження цієї ікони з монастиря тринітаріїв у Луцьку...».

Можна зробити ще одне припущення, що автором ікони із панорамою Луцька є уже згадуваний художник Йозеф Прехтль.

Численні ремонти, які проводилися протягом восьми десятиліть, призвели до того, що костел і монастир втратили свій бароковий вигляд. А під час наполеонівської війни 1812 року у монастирі знаходився військовий шпиталь, після чого обитель монахів занепала і була зліквідована. Після цього, можливо, й ікона потрапила з Луцька в Дубно.

У 1869 році за розпорядженням російських властей костел Михайла і Павла розбирають, а в монастирському будинку проводять ремонт, понижують дах, центральний фасад переробляють у стилі класицизму і розміщують тут окружний суд. Нині в колишньому монастирі розміщено військовий госпіталь.

Ми оглянули майже всі будівлі, розміщені на іконі. А тепер давайте спробуємо встановити місце, звідки малювалася панорама древнього Луцька. Мабуть, горбок, з якого відкривається вигляд на острів із замком, будинками та храмами з одного боку, і на костел тринітаріїв з іншого боку, був десь на березі Глушця, неподалік теперішнього центрального ринку чи на його території. Щоб уточнити, поглянемо на план міста ХVІІІ століття. Але тепер тут рівнина! Напевно, пагорб змили з плином часу річкові води під час повеней, можливо, його зруйнували під час прокладання дороги, а скоріше всього художник обрав це місце уявно і домалював на ньому високий пагорб. На жаль, ми вже не зможемо встановити цих деталей. Але завдяки невідомому іконописцю можемо побачити, яким було наше місто у далекому минулому, 250—280 років тому. Незвичний і загадковий древній Луцьк. Над храмами і будинками високе голубе небо, вкрите білими хмарами. А між ними витають ангели, які розсипають мешканцям свої щедроти у вигляді пелюсток квітів. Мабуть, художник писав цю ікону з твердою вірою у щасливе майбутнє старовинного волинського міста.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК