«НотаЄнота»: розвінчуємо міфи і фейки зі школи

25 грудня, 2022, 08:30 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Бути ерудованим, розумним, кмітливим — круто, легко, цікаво

Недавно було оголошено переможців акселератора Mediengeist, створеного для посилення українських команд, які протидіють деструктивним наративам, фейкам, дезінформації у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Його співорганізатори — команди науково-популярного медіа «Куншт» і Goethe-Institut в Україні.

Перше місце та 25 тисяч євро на реалізацію власного продукту отримала фактчекінгова ініціатива «НотаЄнота», яка вчить критичного мислення дітей і дорослих через гру. З авторкою ініціативи Альоною Романюк ZN.UA розмовляло про те, як з’явився проєкт, чому команда вважає це важливим і як планує його розвивати.

Читайте також: WP: Пропаганда Росії намагається демонізувати біженців з України в Європі

Альона Романюк — журналістка, а потім піарниця. Працювала в кризових комунікаціях, згодом зайнялася соціальними проєктами. Викладає в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. У 2018 році зробила проєкт «По той бік новин», запустивши в рамках експерименту фейк, який за два дні поширили понад 200 ЗМІ по всій Україні. Після того, як хвиля поширення фейку спала, експеримент був описаний.

Наступним став проєкт «По той бік пандемії» — спростування фейків і маніпуляцій про коронавірус. А потім — «По той бік путінської брехні», де 30 фактчекерів розвінчали статтю Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». Після повномасштабного вторгнення волонтери переклали його російською та англійською мовами.

Однак восени минулого року зрозуміла, що хоче робити щось інше.

Альона Романюк
Альона Романюк

— У мене багато всіляких лекцій, тренінгів, освітніх проєктів. Проте рівень засвоєння інформації не такий, як би мені хотілося, — каже вона. — Саме тоді мені зателефонував заступник декана одного з факультетів Українського католицького університету Павло Худ. Вони організовували захід для молоді у Львові і запросили мене з лекцією. Запропонували спробувати щось інше, якусь гру типу квіз на тему фейків, пов’язаних із коронавірусом, вакцинацією тощо. Я розробила таку гру. Зареєструвалося 80 людей, прийшло — більш як 130. Ми отримали класні відгуки, і я зрозуміла, що на це є попит.

Почала робити такі ігри. Напередодні війни ми з чоловіком придумали назву «НотаЄнота».

Читайте також: Соцмережами ширяться фейкові канали ДТЕК: як не натрапити на шахраїв

— Чому «НотаЄнота»?

У попередньому проєкті в мене були сови, щось мудре, виважене. Тут мав бути символ, який асоціюється з чимось легким, грайливим і трішки хуліганистим. Що докопується до суті й не сидить на місці. Так з’явився єнот.

У мене було багато планів. На березень-квітень планувалося кілька ігор у Харкові. Я створила групи у ФБ, Інстаграмі, Телеграмі. Ми хотіли запускати чат-бот. Але 24 лютого почалася повномасштабна війна, і я повернулася до того, що добре вміла робити, — спростовувати фейки, яких з’явилася неймовірна кількість. Мені їх скидали, бо знали із фактчекінгу. Ми з командою випустили брошуру «Інформаційні вкиди російсько-української війни», де спробували систематизувати, як нас намагаються вводити в оману, як грають на емоціях тощо.

А потім я побачила оголошення від «Куншт» і Гете-інституту про акселератор і відбір ідей. Заповнила заявку. Пройшла в тридцятку. Потім мою ідею відібрали в п’ятірку — це ті люди, які отримали 5 тисяч євро на реалізацію своєї ідеї. На ці гроші я планувала і вже розробила веб-сайт. Запит на ігри є, а їздити зараз я не маю можливостей. Проте зрозуміла, що ігри можна проводити і без мене, якщо я розроблю методику, питання та віддам їх у відкритий доступ.

Однак тут є інша проблема. Моя мама — вчителька. І я дуже добре розумію, що вчителі завалені роботою — і паперовою, і з дітьми, і з батьками. Вони не встигають шукати й розбиратися, як працюють пропаганда і дезінформація.

Я хотіла б, щоби вчитель заходив на сайт, обирав питання, які йому подобаються, і додавав у презентацію. Щоб підготувати повноцінну гру на годину, він мав би витратити дві, максимум три години. Бо є фото, відео, можна дати прослухати учням аудіоповідомлення, є пояснення з акцентами, на які потрібно звернути увагу. Практично 60–70% усіх наших завдань мають лінки — де можна дізнатися більше, прочитати спростування або переглянути якісь додаткові матеріали. Тепер це все треба донести до вчителів.

Читайте також: Пропаганда: нові старі методи роботи окупантів

— Яким є механізм гри?

— Це командна гра. Найменше в неї грало шестеро людей, а найбільше — понад 130. Побудована за раундами, щось схоже на мікс «Брейн-рингу» та «Що? Де? Коли?». Раунди можна підбирати під себе. Я рекомендую не більше п’яти: учасники починають стомлюватися, і потрібно робити перерву.

Наприклад, є раунд «Правда чи фейк?», досить легкий. Учасники бачать на екрані заголовки або якісь вирізки чи скріншоти з видань, і їм треба вгадати, чи правдива ця інформація. Учасники радяться між собою і записують відповідь на бланку.

Раунд закінчується, аркушики збирає асистент або ведучий і передає членам журі для підрахунку правильних балів. У школах зазвичай — директору або завучам.

У цей момент на екрані з’являються правильні відповіді. Але дуже важливо пояснювати, чому це так, як і на що потрібно звертати увагу, аби розпізнати фейк.

Наприклад, я в першому раунді завжди даю запитання з астрології: «Овни мають більше шансів запустити успішний стартап в умовах війни, ніж Стрільці. Правда чи фейк?». Не так важливо, яку відповідь дали діти. Важливіше, що потім скаже вчитель. Це фейк, тому що астрологія — псевдонаука. За зірками ми не можемо передбачити майбутнє, минуле тощо. Всі пояснення є на сайті.

Другий раунд — «ЄнотПолоскун» — трохи складніший. Наприклад, у користувачів Viber напередодні повномасштабного вторгнення з’явився вгорі напис stay save. Його поява свідчить, що обліковий запис зламано, а вороги мають доступ до всіх повідомлень, — правда чи фейк?

Насправді меседж компанії означає «залишайтесь у безпеці». Однак люди, які не знають англійської, повірять у зазначений фейк. Це підводить до того, чому важливо вчити англійську мову. Таких запитань на основі конкретних фейків досить багато. Можна обрати складніші або легші.

Є раунд «Ребуси», в якому пояснюється, приміром, що таке «джинса», «фішинг», «вішинг» тощо. Є раунд «Слово не єнот» — на афоризмах і приказках, націлений більше на вміння доповнювати. Наприклад, запитання: «Що, на думку одного з найвідоміших пропагандистів Йозефа Геббельса, є найгіршим ворогом пропаганди?». Правильна відповідь — інтелектуалізм. Ми говоримо про те, як важливо розвивати ерудицію. Тому що на тимчасово окупованих територіях людей позбавили українських джерел інформації і повністю помістили у викривлений світ «руського міра», врятувати від якого їх може тільки одне — критичне сприйняття. Потрібно розуміти, як що працює, і вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки. Тобто критичне мислення — це навичка, яку можна і треба розвивати. Для цього потрібно читати, аналізувати, грати в такі ігри й так далі.

Читайте також: Лабіринти свідомості

— Як побудований процес фактчекінгу?

— Фактчекінг буває дуже різний. У нас це волонтерська ініціатива від людей, які люблять перевіряти інформацію. Особливо ту, яка несеться з усіх усюд. Переважна більшість опублікованого на «НотаЄнота» — те, що нам надсилають на перевірку.

Як перевіряємо? Це залежить від самого формату. Наприклад, мені надіслали повідомлення з Viber: «Буде напад з боку Білорусі, два-три дні — масштабний ракетний обстріл…». За три дні скріншот цього повідомлення я отримала разів десять. Причому з посиланнями на різні джерела — від ССО, ЗСУ, нашої розвідки до «нам священник у церкві сказав». Це називається «плітки», неперевірена інформація, в якої немає першоджерела і фактажу. Одна з прикмет таких вкидань: часова ознака «сьогодні», «завтра», а не чітка дата. Такі вкидання тривалі й можуть поширюватися місяцями, але щоразу з новим відправником.

Так, ми не можемо на 100% упевнено сказати, що атаки чи обстрілу не буде. Але абсолютно точно: таке повідомлення виглядає як інформаційне вкидання з боку РФ. Чому? Немає джерела, немає чіткої інформації. Мета — нагнітати паніку і змусити нас боятися. Чи є щось таке, чого ми з вами ще не пережили? Ми живемо в умовах війни. Ракета в будь-який час може прилетіти в будь-яке місце в Україні. Жодної нової інформації повідомлення не містить. Ми маємо зберігати спокій і розуміти: якщо лунає повітряна тривога, то треба ховатися за двома стінами або йти в укриття.

Кожен конкретний кейс зараз потребує індивідуального підходу. Є загальний алгоритм — знайти першоджерело, де інформація з’явилася вперше. Фактично перевірити, чи є відповіді на запитання «Що? Де? Коли?», — це журналістська робота. Просто ці матеріали не завжди є предметом новинної журналістики, а реагувати треба швидко. Ймовірно, тому з’явилися фактчекери.

Я дуже радію, що люди пишуть і скидають мені ці всі речі. Коли люди починають ставити запитання, це означає, що в них починає з’являтися критичне мислення, вони починають думати, і обманути їх буде значно складніше.

Читайте також: Інтервенції в мізки, або Руйнування здорового глузду

— Як плануєте далі розвивати свій проєкт?

— У нас була мета до середини грудня розробити 200 питань і зробити сайт. До кінця грудня я сподіваюся протестувати всі питання. Ще хочемо розробити щонайменше 500 питань. Але вже не тільки про фейки. Я хочу залучити науковців, блогерів і популяризаторів науки. Наприклад, Артема Албула з «Клятого раціоналіста», який розвінчує міфи на Ютубі.

Хочу розділити питання на раунди, щоб це були міфи і фейки з хімії, фізики, біології, медицини — з різних наук. Наприклад, у підручнику з хімії для 9-го класу було написано, що содою можна лікувати рак. Тобто діти отримують низку міфів у школі і потім будуть вірити у всіляку нісенітницю. Я сподіваюся, коли розробимо питання про міфи, то вчителі з профільних предметів будуть організовувати ігри і таким чином показувати, що не всьому написаному в підручниках слід вірити.

Окремо ми плануємо провести щонайменше 100 ігор. Але я хочу навчити вчителів, зібрати їх, провести низку вебінарів. Також розробити наліпки для учнів. Це дуже заходить дітям. Хочу замовити єнотів в ілюстратора. Так само — дипломи. Викласти на сайт, щоб учителі могли їх роздрукувати й дати дітям.

І ще моя велика мрія — аби по всій країні були інтелектуальні клуби «НотаЄнота». Щоб показати: бути ерудованим, розумним, кмітливим — це круто, легко, цікаво. І у форматі гри можна отримувати нові знання та нові навички. Тому я й хочу навчити вчителів — щоб це пішло в кожну школу, в кожне маленьке містечко, в село. Стало одним із об’єднавчих аспектів. «Ти граєш у «НотаЄнота? Я граю!».

Related video

Більше статей Алли Котляр читайте за посиланням. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК
}