Ніколи не кажи «ніколи»

Батькам, які відмовилися від свого маляти відразу ж після його народження, мабуть, ніколи не зрозуміти тих, хто багато років мріє про дитину як про подароване Богом диво, витрачаючи на здійснення своєї мрії чимало часу, грошей і душевних сил.

Мовчки, потай навіть одне від одного, бездітне подружжя проводить довгим поглядом і сумною усмішкою щасливе сімейство з коляскою. Таку свою біду нерідко приховують навіть від найближчих, воліючи вислуховувати їхні безцеремонні запитання: «Ну коли ж нарешті очікувати поповнення сімейства?». Її інколи довіряють лише лікареві — з відчайдушною надією...

Проблема безплідності існує, мабуть, протягом усієї історії людства. Статистика безжалісна: за даними ВООЗ, на планеті від 60 до 80 млн. пар (кожна четверта-п’ята) страждають на безплідність. Такою нині є і кожна п’ята українська пара дітородного віку. Хоча й ці цифри, швидше за все, неточні. Адже про своє нещастя пара дізнається лише тоді, коли в неї з’являється бажання мати дітей, а це «не виходить».

Про актуальність проблеми свідчать, зокрема, й численні листи, що надходять на адресу редакції «ДТ», у яких читачі діляться своєю бідою, просять поради, запитують, чому лікарі й нині нерідко виявляються нездатними допомогти бездітному подружжю; що являють собою методики штучного запліднення, що таке жіноча та чоловіча безплідність; чи можна запланувати стать дитини й наскільки реально стати матір’ю жінці «за 40». Відповісти на ці запитання і прокоментувати деякі з листів ми попросили Сергія Денисенка, уролога, директора київської Клініки проблем планування сім’ї (лікарні холдингової компанії «Київміськбуд»), і Олександра Дарія, акушера-гінеколога цієї ж клініки.

Ольга К. пише: «Доброго дня! Я у відчаї. Буду стислою. Мій діагноз: первинна безплідність (уже 10 років, мені 35). Весь цей час мені лікували різноманітні інфекції і запалення (хламідіоз, гарднерельоз тощо), які загадковим чином мене переслідували. Я й чоловік пройшли курс лікування. Минуло вже майже два роки, але я й досі не можу завагітніти. Мені кажуть, що проблем немає, але водночас ставлять діагноз: безплідність. Я розгублена. Можливо, варто облишити всі спроби та змиритися?»

— Поширений термін «безплідність» я взагалі вважаю не зовсім коректним, — каже Сергій Денисенко. — Слово «безплідність» лякає, воно асоціюється з чимось безнадійним, нерозв’язним. Точніше говорити про ненастання вагітності. І практично будь-яку проблему з ненастанням вагітності сьогодні можна розв’язати.

Сказати однозначно, в чому полягає причина ненастання вагітності, можна далеко не завжди. Є як жіночий, так і чоловічий чинники. У 50—60% випадків малі, непомітні «неполадки» у чоловіка та жінки, сумуючись, утворюють одну велику проблему. Адже для того, щоб настала вагітність, потрібно занадто багато умов: якщо яйцеклітина доброї якості зустрінеться з хорошим сперматозоїдом, заплідниться і потрапить у порожнину матки, то можливість настання вагітності становитиме лише 25%. Це залежатиме і від приживлюваності в самій матці, і, головним чином, від потенціалу, закладеного в клітині.

На жаль, нерідко трапляється так, що декларований рівень гінекологічних послуг як у звичайній жіночій консультації, так і в приватних консультативних кабінетах насправді не дотягує до загальноприйнятих стандартів. Коли на прийом приходить подружжя з проблемою ненастання вагітності, в жіночій консультації інколи навіть не згадують про те, що непогано б не лише оглянути жінку, а й провести дослідження сперми її партнера. Якщо при цьому чоловік стверджує, що мав дітей у першому шлюбі, то це вже гарантія: його не обстежуватимуть. Хоча до останнього моменту все могло змінитися. Забезпечити найпростіше дослідження спермограми здатна будь-яка поліклініка. Пара повинна пройти це обстеження обов’язково і в першу чергу. Адже, можливо, у чоловіка проблема набагато більша, ніж у дружини. А можливо, невелика чоловіча проблема, сумуючись із жіночою, створює єдину нездоланну. Таке буває часто й густо.

— Але, на жаль, — продовжує Олександр Дарій, — нерідко в цих ситуаціях лікарі кажуть: «Ми проведемо протизапальне лікування». Призначають антибіотики, розсмоктувальні препарати. Пацієнт проходить кілька курсів, що забирає, як правило, близько півроку. Зрештою руйнує свою імунну систему, внаслідок великої кількості вжитих антибіотиків починає страждати на дисбактеріоз. А найголовніше — взагалі невідомо, чи потрібно було це робити, адже реального, базового обстеження ніхто не проводив, чи то через відсутність технологічних можливостей, чи через недостатній рівень кваліфікації спеціаліста.

Перевірки на наявність інфекцій узагалі стали притчею во язицех. Коли не можуть знайти пояснення, чому не настає вагітність, нерідко знаходять лазівку — інфекцію. Сьогодні це одне з найпоширеніших пояснень причин ненастання вагітності в поліклініці. І починається лікування. Аж до того, що пацієнтів інколи лякають, мовляв, інфекційне захворювання може призвести чи не до генетичних аномалій. В Україні «шкідливому впливу» інфекцій відводиться занадто велика роль. На жаль, діагнози інколи бувають помилкові.

І ще один момент. Гормональні дослідження не мають такої широкої практики, яка повинна бути в кожній жіночій консультації. У постановці правильного діагнозу велика роль приділяється УЗД. Однак сьогодні в Україні далеко не кожен акушер-гінеколог володіє цим інструментом. З іншого боку, проводиться безліч непотрібних досліджень. Вони «з’їдають» гроші пацієнта, які могли б піти на інші цілі. Наприклад, коли пацієнтка звернулася в одну з київських клінік із приводу молочниці, їй було призначено курс лікування вартістю 11 тисяч гривень. Туди входило навіть лікування п’явками (!?).

— Тому дуже важливо, — продовжує Сергій Денисенко, — щоб пацієнти розуміли, для чого вони звертаються в лікувальний заклад і яка мета виконання кожного запропонованого їм дослідження або маніпуляції. До нас звертаються пацієнти, котрі вже витратили багато часу, сил і коштів на тривалі обстеження та лікування. Працювати з такими пацієнтами непросто, доводиться бути не тільки лікарем, а й психологом. Ми намагаємося зробити все можливе, щоб налаштувати пацієнтів на оптимістичний лад, — адже від цього теж залежить результат лікування.

Однак навіть незважаючи на те, що багато українських лікарів безпричинно захоплюються гіпердіагностикою, слід усе-таки пам’ятати: якщо вагітність не настає протягом року — це підстава для стурбованості. Насамперед потрібно провести обстеження і виявити причини, з яких вагітність не настає. І, звісно ж, краще відразу звертатися до спеціалізованого закладу. Таких в Україні близько 15—20; їхній рівень, на жаль, дуже різниться.

Обстеження, яке проводиться для з’ясування причин ненастання вагітності, має надати повну інформацію про роботу та стан кількох ключових органів. Це оцінка стану еякуляту в чоловіка, а також яєчників із яйцеклітинами, матки, де приживляються ембріони, та маткових труб у жінки. Порушення або збій на одному або кількох із цих етапів призводить до безплідності. І тільки виявлення цих причин може засвідчити, чи можлива ще природна вагітність, чи ж потрібне застосування якоїсь із методик допоміжної репродукції.

Програми, що передують штучному заплідненню, показані пацієнтам, у котрих немає грубої патології і вагітність можлива в природних умовах. Це так звані методики контрольованого зачаття, коли з допомогою спеціальних медикаментів впливають на яєчники й інтенсифікують настання вагітності.

Найпоширенішою допоміжною репродуктивною технологією в Україні є запліднення у пробірці — IVF (або ЕКО). Під час цієї процедури яйцеклітини «заливають» спермою, а ембріони, що утворилися у результаті, переносять у матку. IVF показана, коли існує виключно механічна проблема, скажімо, відсутні маткові труби.

Ефективнішою вважається методика ICSI — внутрішньоцитоплазматична ін’єкція сперми. Це універсальний засіб штучного запліднення, під час якого «добірний» сперматозоїд вміщується безпосередньо в яйцеклітину, запліднюючи її фактично у 100% випадків. Така методика є єдиним можливим рішенням у більшості випадків ненастання вагітності.

На жаль, сьогодні далеко не кожна бездітна пара може дозволити собі лікування методом штучного запліднення. Курс лікування разом із медикаментами у київських клініках коштує від 3 тис. дол. Зміна цієї суми навіть у межах однієї клініки багато в чому залежить від добору препаратів та їх дозування. Слід також зазначити, що набір послуг, який об’єднується однією назвою, у кожній клініці різний. Скажімо, в деяких у загальну вартість не входять медикаменти, наркоз, аналізи, контрольне обстеження тощо, що в результаті формує зовсім іншу вартість лікування, аніж та, яка була відома на початку.

(У наступній статті ми докладніше поговоримо про жіночу безплідність.)