НЕ КЛЕЙ ДУРНЯ, АТЛЕТИКО!

Як співається в стародавній російський пісні, «кончен путь, устала грудь». Ми приїхали до вельми сумного результату виступу українських легкоатлетів на Олімпійських іграх, результату, якого ніколи не було ані в радянські часи, ані в змішаній команді СНД, ані в самостійній збірній в Атланті. Не можу навіть уявити, щоб Україна в легкій атлетиці опинилася, як нині в Сіднеї, на 38-му місці — це не відповідає рівню розвитку цього виду спорту в країні, не може бути виправдане ані фінансовими труднощами, ані дуже незначними в цьому виді спорту суддівськими помилками.

— Однозначно на запитання про причини такого виступу вельми складно відповісти, пояснити невдачі в метанні молота, у стрибках з жердиною, де ми розраховували на найвищі результати, — сказав відразу після завершення Олімпіади в Сіднеї в останньому телевізійному репортажі головний тренер наших атлетів Валерій Александров. — По-перше, через брак коштів ми не змогли провести в жовтні минулого року тренувальний збір для апробації тут, у Сіднеї. Ми мали дані про температуру, розу вітрів, про тимчасову й функціональну акліматизацію, але зіткнулися з проблемами індивідуальної акліматизації тільки безпосередньо тут, і для трьох провідних, скажемо так, атлетів світу — Піскунова, Скварука й особливо Балахонової ця проблема стала винятково гострою. Цілком інші реакції, цілком інші функціональні можливості, дали про себе знати давні травми, розлади психіки — і це спровокувало зриви, зриви, зриви. Ну й наша помилка в тому, що з самого початку, мало не з минулого року, тренерська рада поставила саме цим атлетам завдання завоювати медалі найвищої проби. Саме з цією метою вони приїхали сюди й виборювали. До внутрішнього навантаження додалося функціональне, що в поєднанні із зовнішнім тиском і призвело до зривів.

Водночас атлети, котрі їхали просто з завданням показати результати, просто реалізувати свої можливості, виступали досить вдало. Особливо це стосується молоді в цьому ешелоні, що мав обстрілюватися саме тут. Добрий десяток спортсменів, вік котрих не перевищує 25—26 років (оптимальний вік у легкій атлетиці для розквіту через чотири роки в 28—29 років), не підвели. Ці хлопці зможуть виступати надалі. Гадаю, що на наступній Олімпіаді зможуть продовжити на більш високому рівні свої виступи й Бєлоног, і Скварук, і Балахонова, і Горлань, прийде і нове покоління. Отож цілком песимістичних ноток у мене немає.

На жаль, як ми знаємо, в останній день поза призовим місцем виявилися чемпіонка світу з стрибків у висоту Інга Бабакова та її молода напарниця Віта Паламар. Звісно ж, на високу оцінку заслуговують наші стрибуни в довжину, котрі реально могли претендувати лише на третє місце й тільки за виняткових обставин. І такі обставини трапилися. Не знаю, чи треба радіти тринадцятим місцям, але справді не викликає захоплення те, що чемпіонка світу Жанна Пінтусевич на другій своїй Олімпіаді, як і на першій, виходить у фінали на двох дистанціях і демонструє там повну безпомічність, та ще й не допомагає естафетній команді. Що на третій своїй Олімпіаді Олена Шеховцева посідає дванадцяте місце в стрибках у довжину, що Інеса Кравець, збираючись спочатку брати участь у двох видах стрибків, у результаті не виступає взагалі. За всіх стрибунів і стрибунок віддувається Олена Говорова, яка нібито зірок з неба не хапала, але зуміла в жахливих умовах зливи, холоду й вітру під час змагань у потрійному стрибку зробити шість вдалих спроб і завоювати бронзову медаль для своєї команди, і, звісно ж, для себе.

Разом: дві бронзові медалі на 57 заявлених на Олімпіаду легкоатлетів, коефіцієнт корисної дії нижче «паровозних» чотирьох відсотків майже вчетверо...

Сіднейська олімпіада, як ніяка інша, показала, що приймання тих або інших стимуляторів є обов’язковим чинником в досягненні високих результатів у сучасному спорті. І не соромитимемося того, що неймовірна й нечувана антидопінгова кампанія в Сіднеї, дискваліфікація чемпіонів світу в штовханні ядра Багача — перед Іграми — і Хантера — під час змагань, рекордсменки світу в метанні молота Мелінте налякала, насамперед, представників цих видів, як у чоловіків, так і в жінок. Неважко припустити, що кожен метальник, крім тривалої програми застосування анаболіків, має про запас «фірмову» речовину миттєвої дії, яка або не заборонена, що навряд, або легко виводиться з організму. Застосовувати її в умовах жорсткого контролю було б божевіллям, що цілком перевернуло результати змагань у цих видах. Налякані й позбавлені звичних медикаментів бійці розгубилися, мов діти. До речі, до кінця Ігор з’явилися чутки про дискваліфікацію таємничого фіна Арсі Харью, який виринув з небуття й виграв штовхання ядра при дванадцятому світовому рейтингу до змагань. Взагалі мила звичка медичної комісії МОК повідомляти результати допінг-контролю через кілька місяців після взяття проб ще обіцяє нам безліч дивовижних подій до кінця року.