30 травня в Києві було представлено другого національного спонсора Євро-2012 - ВАТ «Укртелеком». Директори УЄФА, які відвідали цього тижня Україну, залишилися задоволені перебігом підготовки. Отож за рік до старту Євро-2012 уже зрозуміло, що турнір залишається в Україні. Що фінал відбудеться в Києві. Що всі основні вимоги УЄФА до стадіонів, аеропортів, готелів і тренувальних баз буде виконано. Але диявол, як відомо, криється в дрібницях. І якщо не звернути на них уваги сьогодні, вони можуть стати тією самою ложкою дьогтю, яка запросто зіпсує все свято. Про ризики, загрози та способи розв’язання проблем розповідає директор турніру Євро-2012 в Україні Маркіян ЛУБКІВСЬКИЙ.
- Маркіяне, 8 червня починається відлік останнього року підготовки. Пройдімося по чотирьох містах, які його приймають. Отже, Львів.
- Тут цілий клубок відкритих питань, який може розв’язатися одномоментно або затягтися ще тугіше. Центральна тема, на якій нині сфокусовано всю увагу, - це, природно, Львівський стадіон. Передусім ідеться про завершення будівництва. На жаль, дуже багато часу було змарновано. Згідно з початковим планом стадіон мав бути збудований уже давно. У цьому зв’язку ситуація ще недавно залишалася критичною. Але треба віддати належне будівельникам, новому уряду і нацагентству, завдяки яким темпи значно прискорилися.
Нині треба не тільки завершити будівництво самого стадіону, а й упорядкувати прилеглу територію, створити дорожню інфраструктуру. Міська влада повинна чітко розуміти, що саме, крім стадіону, буде на цій території. Це те, про що нині веде мову УЄФА. Тобто не просто провести турнір і забути. А щоб потім і територія, і стадіон продовжували розвиватися. Важливо мати бачення розвитку цього мікрорайону.
- А міська влада це розуміє?
- Мені складно відповісти на це запитання. Поки що місто виношує плани.
- Так, але залишився рік…
- Я маю на увазі перспективу розвитку. А сьогодні ми говоримо про завдання-мінімум - добудувати стадіон і облаштувати прилеглу територію. Друге питання в цьому клубку - як управляти стадіоном. Слава Богу, управлінська команда, нехай і з істотним запізненням, але з’явилася. А на час турніру управління відбуватиметься спільно з УЄФА. Але що буде після турніру - незрозуміло. Неясно, хто на цьому стадіоні гратиме. «Карпати» гратимуть чи ні? А якщо «Карпати» гратимуть на цьому стадіоні, то хто гратиме на стадіоні «Україна»? Поки що відповіді на це запитання ми не отримали.
- Тобто ви побоюєтеся, що після Євро-2012 львівський стадіон може виявитися такою собі валізою без ручки?
- Така загроза існує. Адже стадіон - це дуже серйозний і дуже витратний у своєму утриманні об’єкт. У перспективі він повинен іще й приносити прибуток. Потрібна концепція розвитку, як це відбувається в усьому світі. Також у клубку львівських проблем - питання транспортної інфраструктури. Спробуйте нині проїхатися львівськими дорогами... Адже і українські, і іноземні вболівальники повинні не просто приїхати до Львова, а й добратися додому живими і на своїх нерозбитих машинах.
Ці дороги потрібно побудувати. Ми сьогодні кажемо, що Львів виконує умови УЄФА стосовно розміщення. Так, це правда. Але левова частка номерного фонду - у Трускавці. Центр управління буде розміщено в готелі «Леополіс» у Львові, але частина цільових груп УЄФА житиме в Трускавці, куди теж треба нормально добратися. До того ж очікується, що до Львова прибуде багато вболівальників з Польщі, а це - автотранспорт, тобто і пропускні пункти, і митниця, і виділені смуги на кордоні, і логістика пересування великої кількості людей і транспорту через кордон. Це мегапроект! А деякі чиновники досі розуміють це досить туманно.
- Складається враження, що йдеться як мінімум про Євро-2015… Рік до турніру, а чиновники, немов їжаки в тумані…
- Ні, більшу частину завдань уже вирішено. Але зробити треба ще дуже багато. Ну, наприклад, забезпечити турнір автобусами. У Львові є ЛАЗ, але ви поцікавтеся в мера, скільки Львів закупив автобусів. Донецьк автобуси закупив. Харків закупив. Що у Львові - неясно. Хоча вони чудово розуміють, що людям потрібен комфортний транспорт, а не побиті маршрутки.
- А що з аеропортом?
- Термінал побудовано, зараз тривають внутрішні роботи. Але знову ж таки - питання з операційним управлінням. Аеропорт повинен функціонувати і після Євро-2012, і вже сьогодні треба думати про розширення географії польотів. Адже до хорошої теорії про те, що Львів - це туристична Мекка України, мусимо додати практичну конкретику. Почати вже сьогодні привчати туристів до того, що до Львова можна легко й комфортно потрапити повітрям. Скажімо, прилетіти з Відня або Варшави на прем’єру в оперний театр, провести тут уїк-енд і полетіти назад. Потрібно вже зараз заводити у Львів і лоукости, і чартери, і регулярні рейси. Питань, яких не можна вирішити, немає. Але часу залишається дедалі менше й менше.
- Повторюся - львівська влада це розуміє?
- Я б дуже хотів, щоб кожне приймаюче місто продукувало ідеї та енергію. Але на сьогодні, поки віце-прем’єр Колесніков не дасть імпульс, нічого не відбувається.
- Але він же не може весь час ходити за усіма з палицею?
- І я не можу. Але дивіться, що відбувається. Приїжджає віце-прем’єр до одного з міст і каже чиновникам: ось тут буде автовокзал, тут, скажімо, естакада і так далі... І всі з ним мовчки погоджуються, хоча напевне не погодилися б, якби мали альтернативний план розвитку міста. Ми ж не просто організовуємо футбольний турнір. Вирішуються набагато глобальніші питання. Йдеться про виведення країни на зовсім інший цивілізаційний рівень, а особливого ентузіазму на місцях я не бачу.
- Зі Львовом зрозуміло. Точніше, не зовсім зрозуміло. Що в Донецьку?
- У Донецьку на сьогодні найбільша проблема з розміщенням цільових груп. Вимога УЄФА стосовно півфіналу - це трохи більш як 5,5 тис. готельних номерів. Поки що є приблизно 1600. За кращих сценаріїв ми можемо додати ще приблизно 1000 номерів. Хоча міська влада давала гарантії, що всі недобудовані об’єкти буде здано. І це я кажу тільки про сім’ю УЄФА. Отже, проблема є. У Донецьку унікальний стадіон, один з найкращих у Європі. Відмінний менеджмент. Але при цьому Донецьк не є туристичним центром. Він не привабливий для туристів. Доглянутий, чистий індустріальний центр, але без туристичних традицій. Але ж там відбуватимуться і чвертьфінал, і півфінал. Уявляєте собі кількість уболівальників, зокрема й фанів, без квитків. Так, Донецьк і «Донбас Арена» мають досвід проведення матчів Ліги чемпіонів, але з переважною більшістю своїх уболівальників. А якщо в півфінал вийдуть збірні, скажімо, Німеччини і Голландії…
- Не кажучи вже про те, що й сам Донбас шалено футболізований…
- Так. Плюс під боком безвізова Росія, звідки теж приїде сила-силенна людей, які захочуть просто поринути в атмосферу чемпіонату такого рівня. Отже, якщо Львів - це вболівальники в основному з Заходу, то Донецьк і Харків - це переважно Схід плюс багато чартерів з Європи. Отож основна проблема Донецька - розміщення. І знову ж таки - дороги.
- Так, але є ще й «дрібнички». На кшталт перекладу тих-таки вуличних покажчиків хоча б англійською мовою…
- Звісно, європейці кирилицею не читають. От у Львові центр міста вже обладнано покажчиками і кирилицею, і латиницею. Європейці, до речі, не зрозуміють, чому в наших метро, на вокзалах і в аеропортах заборонено фотографувати. Вдумайтеся, в Україні досі діє антишпигунська радянська норма 30-х років минулого століття!
Маєте рацію, все треба продумати до дрібниць. Я розумію, що всім не догодиш, але передбачити всі ризики ми зобов’язані. Причому багато проблемних питань не в компетенції УЄФА. Ці наші особисті проблеми і відповідальність, що лежить нині на уряді, повинні розділити й приймаючі міста.
Уряд докладає неймовірних зусиль для того, щоб забезпечити повне фінансування проекту, а на місцях повинні забезпечити решту. Від харчування і тих-таки покажчиків латиницею до обміну грошей. Не кажучи вже про медичне забезпечення, адже це теж зона відповідальності міської влади... Місцевий оргкомітет відповідає за медичне забезпечення цільових груп, але при цьому надає підтримку владі в організації належного забезпечення в містах, де це питання теж до кінця ще не відпрацьовано. Дуже цікаво було спостерігати реакцію чиновників, коли Борис Колесніков запитав, якими картами прийматимете оплату в лікарнях - Master-card чи Visa?.. Адже для Європи в цьому немає нічого незвичного, вони із цими картами народжуються.
У нас іноді складно провести межу відповідальності між структурами в центрі. Але те, що за комфортне перебування уболівальників відповідає виключно місцева влада, обговоренню не підлягає.
- Зрозуміло, що про відкритий саботаж на місцях нині не йдеться. Навряд чи серед чиновників знайдуться камікадзе. Але у ваших словах є елемент тривоги…
- Я думаю, що головною причиною такої тривоги є нерозуміння багатьма чиновниками справжніх масштабів проекту. І це головне. Ну немає в Україні традицій проведення таких заходів! Зате є радянська традиція готувати все в авральному порядку.
- Плюс любов до потьомкінських сіл…
- Але з УЄФА потьомкінські села не пройдуть, повірте. Причому йдеться не тільки про УЄФА. До нас невдовзі приїдуть представники французьких міст, які прийматимуть наступне Євро. Хоча в них турнір буде в 2016 році, вони подивляться, як ми проводимо підготовку. Вивчатимуть наш досвід і робитимуть для себе висновки. Бо кожен наступний турнір має бути кращим за попередній. Тож на потьомкінські села на місцях нехай не розраховують.
- То як усе-таки вирішуватиметься питання з браком готельних номерів у Донецьку? Чартери на матч з Києва й назад, про які Борис Колесніков казав «ДТ» торік?
- Так, але не тільки. Треба знайти способи добудувати все, що залишилося недобудованим. Спробувати відшукати всі готелі, що з якихось причин не потрапили в поле зору. Треба, очевидно, задіяти й швидкісний залізничний транспорт при розміщенні частини цільових груп у Дніпропетровську - на матч у Донецьк можна буде комфортно добратися за 2,5-3 години.
- Донецький аеропорт?
- Будівництво йде швидкими темпами. 27 травня почалася сертифікація злітно-посадкової смуги. Я вірю, що, як і у Львові, тут буде вирішено питання з подальшим управлінням. Тобто в Донецьку немає питань з аеропортом, стадіоном і тренувальними базами. Місце для фан-зони виділено в парку Щербакова. У сухому залишку - розміщення цільових груп. Ну, й дороги.
- Їдемо до Харкова.
- У Харкові запущено новий термінал аеропорту. У стадії реконструкції старий корпус, також будується тимчасовий термінал і закінчується будівництво злітно-посадкової смуги. На стадіоні завершується реконструкція, яка проводиться і відповідно до вимог УЄФА, і бачення для когось «божевільного» Олександра Ярославського (генеральний інвестор і куратор підготовки Харкова до Євро-2012. - А.К.), котрий з власної ініціативи вкладає в підготовку до турніру величезні гроші. Він стелить на «Металісті» найсучасніший у Європі газон. З власної ж ініціативи розширює тренувальну базу «Металіста». Адже команди різні, а Ярославський тепер зможе прийняти в повному складі збірну (не називатиму країни), з якою прибуває дуже багато супроводжуючих осіб. Що знову ж працює нам у плюс. До того ж Ярославський з нуля будує п’ятизірковий готель, який уже законтрактований під міні-штаб-квартиру УЄФА. До того ж він реконструював і стадіон «Динамо». Тобто створив іще одну трансферну базу, яка повністю відповідає стандартам УЄФА.
- Що залишається?
- Передусім дороги, яких у місті практично немає. І знову ж таки, спільні проблеми. З тим самим зрозумілим європейцям дорожнім орієнтуванням…
- А як же кільцева дорога?
- Те, що зробили кільцеву дорогу, дуже велика справа. Але залишаються проблеми внутрішньоміських магістралей, того ж таки проспекту Гагаріна, який веде з аеропорту на стадіон. Влада Харкова обіцяє, що все буде зроблено, і ми їй хочемо вірити. Знаєте, якщо чесно, то я мрію про той момент, коли влада у приймаючих містах у відповідь на мої запитання дасть однозначні відповіді і скаже: слухай, Лубківський, не витрачай на нас часу, у нас усе нормально…
- А готелі в Харкові, крім того, який будує Ярославський?
- За загальною кількістю номерів тут невеликий дефіцит. Бракує насамперед п’ятизіркових. Але ми вважаємо, що в цілому в Харкові великих проблем немає.
- Плюс фан-зона на одній з найбільших площ Європи.
- Так. До того ж за рік до початку турніру стартує програма оформлення міст. Це й аеропорти, і стадіони, і фан-зони. Повірте, це буде здорово й дуже красиво.
- І от з Харкова ми прибуваємо до Києва. Прилітаємо в Бориспіль, і відразу виникає відчуття прифронтової зони. Тому що ці моторошні червоно-білі бетонні лабіринти свідчать виключно про підвищену терористичну загрозу…
- Згоден. Я такого не бачив у жодному аеропорту світу…
- Я вже не кажу про свавілля з боку таксистів… Чому в терміналі А пункт сервісу таксі заламує несосвітенну ціну до центру Києва? А натовпи приватних візників, які тероризують пасажирів у залі прильоту? Адже це - обличчя міста, країни. Хтось за це відповідає?
- По-людськи можна зрозуміти цих людей, які борються за виживання. Але при цьому я не можу собі усвідомити, чому місто і держава не можуть урегулювати це питання. За моєю інформацією, нині і в уряді, і в містах, які приймають чемпіонат, триває робота над розв’язанням цієї проблеми. Так само, як і над іншими проблемами, пов’язаними з роботою «Борисполя». Потрібно віддати належне команді Руді Верчеллі, колишнього генерального директора аеропорту в Абу-Дабі, який нині працює в Києві. З одного боку, він бачить той хаос, що панує в нас, а з іншого - привносить культуру цивілізованих авіаперевезень. Це стосується й організації пасажиропотоків, і вирішення дуже болючих для України проблем з безпекою багажу, і спрощення роботи прикордонних служб та митниці, і створення комфортних умов для людей з обмеженими можливостями... Це теж дуже важливо. Адже в Україні ніколи не замислювалися про проблеми інвалідів у транспорті.
В УЄФА дуже сподіваються, що всі об’єкти, включаючи й аеропорт «Бориспіль», стосовно яких уряд давав гарантії, будуть побудовані і введені в експлуатацію до кінця цього року. Для стадіонів у Львові і Києві - це 15 і 30 жовтня, а для аеропортів - кінець грудня.
- Київ - місто фіналу. Кульмінації турніру. При цьому весь цей час саме Київ був найпроблемнішим містом. Що неодноразово ставило під загрозу проведення турніру в Україні.
- Слава Богу, ситуація змінилася. І мені здається, що сьогодні з боку міської влади - і глави КМДА Попова, і його заступника Голубченка - є повне розуміння всіх нагальних проблем, де найголовніша - це НСК «Олімпійський». Київ - єдине місто, де стадіон втиснутий у центр мегаполіса між будинками, тому організація руху великих мас людей вимагає додаткових зусиль і окремого планування. Що ж до розміщення, то для цільових груп УЄФА необхідно 7300 номерів. На сьогодні є близько 6200. Проте з урахуванням будівництва готелів, думаю, можна вийти навіть на профіцит. Ще одне серйозне питання: організація автобусних перевезень людей за маршрутом Київ-Бориспіль. Поки що стабільної циркуляції автобусів немає. Але робота триває.
- А як за непростої ситуації зі стадіоном враховуватимуться права тих киян, які в дні чемпіонату перебуватимуть за кермом автомобілів? Адже не секрет, як страждають кияни через перекриття вулиці, коли їдуть наші VIPи. А тут уся Європа...
- Безперечно, ми думаємо про те, щоб створити комфортні умови для всіх. До людей потрібно ставитися з повагою. І якщо в період матчів центр і перекриватиметься, то обов’язково розроблять об’їзні маршрути, про які водіїв завчасно попередять.
- Я все це м’яко веду до того, що в СРСР у 1980 році під час Олімпіади проблему було розв’язано просто. Зайвих людей - дітей, студентів, пенсіонерів - просто виганяли з Москви.
- Цього, певна річ, не буде. Адже це таке саме потьомкінське село…
- Ну добре, перейдемо до деталей. Фан-зона?
- Фан-зона в Києві буде розташована по Хрещатику - від майдану Незалежності, де буде встановлено сцену, до вулиці Богдана Хмельницького.
- Тренувальні бази?
- Жодної проблеми. Є база «Динамо», стадіон «Оболонь», стадіон «Динамо», база податкової академії в Ірпені…
- Ще одна больова точка - безпека на стадіонах, де не буде міліції, а тільки стюарди і волонтери. В що це може вилитися, ми нещодавно бачили на прикладі розправи динамівських ультрас над стюардами.
- Ми за те, щоб на стадіоні всі почувалися комфортно. А міліція може бути дражливим чинником. З іншого боку, візьміть «Донбас Арену», де працюють тільки стюарди, - там не було жодної сутички.
- Подивився б я на фанів «Шахтаря», які ризикнули б улаштувати погром на «Донбас Арені»…
- Зрозуміло, що вертикаль футбольної влади в Донецьку жорсткіша, але дуже багато там було зроблено завдяки правильній організації роботи. І нам потрібно все це врахувати перед ухваленням ВР нового закону про безпеку в місцях проведення спортивних змагань. Сподіваємося, що депутати за нього проголосують до літніх канікул.
- А що із загальною безпекою? А то вже чути розмови, мовляв, навіщо нам турнір, який приверне до України увагу міжнародного тероризму.
- Запобігання терористичним атакам є однією зі складових загальнодержавної концепції безпеки та правопорядку, розробка якої нині завершується.
- Ідеться тільки про українські спецслужби?
- Ні. Співробітництво ведеться на дуже серйозному міжнародному рівні. Окремо розробляються спільні дії між ключовими структурами України і Польщі, які відповідають за безпеку. Повірте, іде дуже кропітка внутрішня робота, отже, приводів для тривог немає.
- Але є ще один чинник. Політичний. Я маю на увазі втручання в процес підготовки представників КПУ, які після подій 9 Травня у Львові заявили, що Євро-2012 у Львова потрібно відібрати. І навіть зібралися з цього приводу писати листа Платіні. До того ж планується не менш бойове 22 червня. Що, знову ж, навряд чи пройде повз УЄФА.
- Знаєте, в УЄФА настільки ретельно моніторять усе, що відбувається в обох країнах, що я іноді просто вражений їхньою поінформованістю…
- Ну, Львів можна було особливо й не моніторити…
- Я не хочу заглиблюватися в політичну складову. Тим паче що проект Євро-2012 абсолютно аполітичний. Але водночас тут зачіпаються питання безпеки. Хоча КПУ, поруч з іншими політичними силами, які входили в 2007 році в парламент, давала УЄФА письмові гарантії, що не тільки всіляко сприятиме організації та проведенню турніру в Україні, а й жодним чином не використовуватиме Євро-2012 для реалізації своїх політичних цілей. До речі, на початок цього тижня ніякого листа від комуністів до УЄФА не надходило, отже, це просто політичний блеф.
- А на дирекцію турніру, тобто на вас, вони теж не виходили?
- Ні. Я вже не кажу, що ця безвідповідальна заява комуністів викликала хвилювання в Одесі і Дніпропетровську. Мер Одеси Костусєв уже заявив, що готовий побудувати нову злітно-посадкову смугу. Мало того, що за рік це нереально, так і в УЄФА ніхто не планує відбирати у Львова Євро-2012.
- Я розумію, що ні дирекція, ні УЄФА зупинити протистояння не в силах. Але ж попереду не тільки 22 червня 2011 року, а й 9 Травня 2012-го. А ми надто добре знаємо «специфіку» наших політичних сил.
- Це питання потрібно вирішувати на державному рівні на основі загальнонаціонального консенсусу. Шляхів і механізмів більш ніж достатньо.
- А якщо й це не допоможе? Тим паче що в тій-таки Європі в України у зв’язку з отриманням Євро-2012 чимало недоброзичливців, які охоче підхоплять цю тему.
- Я не хочу обговорювати «чорні» сценарії. Тому що в країнах з політичною нестабільністю, яка несе чинники ризику, спортивні турніри такого рівня не проводяться. Але я вірю в здоровий глузд.
- Ви представляєте структуру, перед якою змушені звітувати глави держав. Тобто ви, як очі і вуха УЄФА, та ще й з повноваженнями, є досить незвичним і не найзручнішим явищем для українського істеблішменту. «Дах» Платіні допомагає?
- Якщо відштовхуватися від вашої термінології, то «дах» Платіні тисне. Бо передусім - це величезний тягар відповідальності. З іншого боку, звичайно, допомагає. Оскільки це ще й ціннісний, якщо хочете цивілізаційний, «дах», який дає можливість успішніше боротися з тією пострадянською чиновницькою зашкарублістю і вузькістю поглядів, про які я вже казав. Адже УЄФА стосовно України в якомусь плані дублює роль ЄС, куди Україна прагне. Але УЄФА підтягає нас до європейських стандартів набагато швидше.
- Оргкомітет з підготовки України до Євро-2012 очолює президент країни. Наскільки часто вам удається доводити своє бачення перебігу підготовки до відома Віктора Януковича?
- Треба віддати належне: президент тримає на постійному контролі питання підготовки до Євро, дуже предметно розбирається в підготовчому процесі. Він чітко розуміє важливість успішної реалізації цього проекту для України. У мене немає проблем з наданням йому інформації - як під час засідань оргкомітету, так і виїзних нарад.
- Ну, добре. Ви обговорили низку гострих моментів. А чи здійснюватимуться потім якісь практичні кроки? Ну, там, звільнити кілька найбільш нетямущих чиновників?
- Поки що про звільнення не йшлося, але багатьох «підлікували», що, до речі, відразу позначилося на позитивній динаміці підготовки. Але, знову ж таки, все відбувається з-під палиці, а ми весь час кажемо, що це наш спільний проект. Зрозуміло, що в уряді в мене дуже тісний контакт з віце-прем’єром Борисом Колесніковим, але при цьому мені складно згадати бодай одного профільного міністра, який зателефонував би і з власної ініціативи запропонував зустрітися для обговорення поточних проблем.
- А в УЄФА уже відійшли від шоку, який вони відчували перші три роки?
- Зараз, звичайно, відійшли. Але постшоковий стан дається взнаки. Іноді розмова відбувається все ще різними мовами, бо в УЄФА ніколи не зрозуміють, чому в нас так важко йдуть на вирішення, здавалося б, елементарно простих питань. Але при цьому вони переконані в тому, що Україна - країна небачених можливостей і з фантастичною перспективою.
- Тобто Платіні вже не так часто кричить it is impossible?
- Тут річ навіть не в емоційності Платіні. Так, він обурювався, переконував, вимагав... Адже ціна питання дуже висока. Причому не в грошовому еквіваленті. Це насамперед питання престижу. І самого УЄФА, і України. Знаєте, в мене іноді виникає відчуття, що Платіні переживає за долю України набагато сильніше, ніж багато наших чиновників.