ГОСПОДИНЯ №2: ДОМРОБІТНИЦЯ

Доки одна людина має потребу в чистих тарілках і випрасуваній постільній білизні, вона стоятиме перед вибором: зробити це самотужки чи доручити комусь іншому за відповідну винагороду. А де попит і пропозиція, там уже ринок. Хоча розглядаючи вітчизняний ринок, доводиться констатувати його безсумнівну неповноцінність. Домробітниці є, наймачі є, а ринку чомусь немає.

Критеріїв для відбору домробітниці не бракує — кожна господиня має власні. Ті, хто думає, що ця посада до снаги будь-кому, дуже помиляються. Здавалося б, у себе вдома всі жінки домогосподарки. Ба, ні! Із чужим брудом боротися як слід може не кожна.

За кордоном все дуже просто: є оголошення в газетах, спеціалізовані фірми, телефони яких вказані у всіх довідниках. У нас усе інакше. Кажуть, у Москві є спеціальні курси, закінчивши які, ви отримуєте диплом «домробітниця-економка». Узявши таку економку «тепленькою», можете бути певні, що вона вміє надавати першу медичну допомогу, обходитися з домашньою технікою, користуватися новомодними миючими засобами і знає всілякі смачні рецепти — їх цьому на курсах учать. У Києві такої школи поки немає, а якщо є, то підпільно. Є й другий варіант — за оголошенням у газеті. Втім, це найбільш непевний спосіб, оскільки хто ця особа — лиш один Бог знає. Та й узагалі, вважайте, що вам пощастило, коли в газеті за оголошенням «домробітниця» ви потрапили саме на домробітницю, а не на бюро сексуальних послуг. Найкраще, звісно, домробітницю брати за рекомендацією і з випробувальним терміном.

Звичний образ «нашої» домробітниці — літня домашня тітонька, що поширює навколо себе флюїди затишку. Як правило, на таких і є попит. Ідеальний вік — 35—55 років, коли вже важко знайти собі роботу. На цю вакансію також охоче йдуть пенсіонерки (якщо ще моторні) і студентки (якщо з дитинства до роботи привчені). Однак молоденьких дівчат не дуже беруть, оскільки в них ще вітер у голові, та й мало в що ця «робота» може вилитися: у вас солідний чоловік і дорослий син.

Ідеальних домробітниць, у принципі, не буває. Вона може чудово готувати, але при цьому мити підлогу раз на тиждень, та й то не дуже охоче. Тому багато хто вважає за краще наймати відразу двох помічниць, розділяючи їх за спеціалізацією: одна варить-смажить-парить, інша миє-чистить-пере. Але для будь-якої спеціалізації професійні якості домробітниці — це передусім особиста порядність і сумлінність. Навіть педантичність. Як правило, домробітниці добре оплачувані і чітко знають: коли щось пропаде, такої роботи вони вже не знайдуть, навіть якщо в них вища освіта. Чесність породжує довіру. Ще одна з найважливіших вимог до домробітниць — дотримання конфіденційності.

Отже, як на практиці виховати домробітницю? На відміну від загрузлого у послугах Заходу, наші домробітниці в домі клієнта не живуть, а приходять зазвичай на 4—5 годин, доки хазяї на роботі. Приходити вона може хоч щодня, хоч через день, хоч двічі на день — як вам завгодно. Її не запрошують люб’язно наприкінці робочого дня за спільний стіл і не радяться з нею стосовно сімейних проблем. Домробітниця не носить із собою півгардеробу для перевдягання. Максимум, що вона може взяти, — халат, фартух і тапочки.

Основне правило, що має стати життєвим кредо домробітниць: «Ви повинні дивитися на все очима хазяїв». Якщо вона готує, то повинна на цей час забути про власні гастрономічні смаки і враховувати лише смаки сім’ї, на яку працює. У неї чудово виходять наваристі борщі, але у вашому домі звикли до пісного. Салати в її сім’ї ріжуть великими шматками, а ви любите, щоб дрібними.

Ще є правило «останнього шматка». Хороша домробітниця ніколи не допустить ситуації, коли в чашку кладуть останню порцію кави, до пральної машини висипають останні крихти прального порошку, а в гардеробі немає хоча б одного випрасуваного комплекту постільної білизни.

Як правило, домробітницю беруть надовго, і на початку звикання одне до одного не виключені невдоволення. Тому, вводячи її в курс справи, відразу ж розставте всі крапки над «i». Можете пройтися магазинами, показуючи, які продукти краще купувати, влаштуйте екскурсію квартирою: покажіть, де що лежить, висить і стоїть, щоб вона потім не бігала до вас із кожним завалящим пакетом чи кинутою рукавичкою. Поясніть їй, як ви самі розумієте слова «смачно» та «чистота», — це коли ще можна роздивитися справжній колір лінолеуму в коридорі чи коли все «сяє й іскриться». Звісно, передбачається, що вона повинна знати й уміти все це із самого початку, але у такий спосіб ви уникнете подальших непорозумінь.

Й одразу обумовте перелік обов’язків: кухня, прибирання, прання, купівля продуктів, іноді прасування. Можливо, ви попросите ще поливати квіти й вигулювати собаку. До речі, останнє, як і нагляд за дітьми й інші додаткові доручення, повинні додатково оплачуватися, оскільки домробітниці вихованням дітей не займаються, для цього окремо наймається нянька. Зазначте, що робити щодня, що — раз на тиждень, а що — у робочому порядку. Бажано всі ці домовленості здійснювати в письмовому вигляді.

Домробітниці можна:

Відмовитися мити вікна із зовнішнього боку на шістнадцятому поверсі, вилізаючи на карниз, й виконувати іншу небезпечну роботу.

Наполягти на тому, щоб вага сумок із продуктами, які вона для вас купує, була для неї посильною.

Якщо вона жінка похилого віку, не погоджуватися лізти на драбину, щоб витерти пилюку з лампочки в коридорі.

Відстоювати власні права, обов’язки та гроші.

Домробітниці не можна:

Розповідати кому завгодно про ранковий сімейний скандал і про те, скільки пилюки вона виявила на верхній антресолі.

Без причини лізти до шухляд, шаф і ящиків.

Чіпати хазяйські гроші.

Сперечатися.

Фліртувати з чоловічою половиною сім’ї.

Давати поради, як переклеїти шпалери, виховати собаку й угамувати чоловіка.

Лінуватися.

Скільки вона коштує?

Ціна встановлюється залежно від часу зайнятості і від площі квартири. У середньому в Києві праця домробітниці оплачується з розцінок $1—3 за годину, у провінційних містах — $1—2. Краще відразу домовитися про кількість зайнятих годин чи про обсяг роботи з фіксованою платнею. Наприклад, прибирання трикімнатної квартири на місяць тричі на тиждень коштує $100 у Києві і $70—80 у регіонах. Однокімнатної — $50—60 у Києві і $30—40 у регіонах.

Якщо ви — «нові українці», а ваше житло більше схоже на Карнегі-холл, аніж на квартиру, й у вас роботи вистачить для цілого загону домогосподарок, ваша домробітниця має всі права претендувати на платню $300—400 на місяць. Люди середнього класу, із меншими запитами платять близько $100—200.

Наостанку хочеться нагадати те, що, напевно, варто було б поставити пунктом 1. Домробітниця — це обслуга, а не член сім’ї. Вона не цікавиться, де ви працюєте, і не допомагає у фінансовому плануванні сім’ї. Вона не базікає по телефону, зручно вмостившись у кріслі, і не ляскає вас схвально по плечу. Під час роботи вона геть начисто забуває, що людина людині друг, товариш і брат. Її робота руйнує цю віру, бо ваші стосунки будуються за принципом «ми тобі платимо, ти повинна працювати». А всі емоції з приводу того, хто кому товариш, а кому брат, вона залишає при собі.