ЕКСТРИМ: ВІДЧУТТЯ, СЛОВО, ДУХ

Так і хочеться додати: «свобода». Власне, розмірковувати на тему кожного з цих понять можна довго і натхненно, але поки в тебе не задзвенить у вухах від вітру і волосся не здибиться від швидкості, висоти й інших нетипових для життєдіяльності чинників, слово «екстрим» буде гарним набором літер — не більше. Водночас хіба не романтика промчати сноубордом чи гірським велосипедом так, щоб світ видався малесенькою кулькою граду під час дощу?

До речі, про дощ. Йому судилося стати головним героєм цього опусу. Згадана тут романтика і професійне бажання поділитися з людьми тим, що бачила, погнали мене минулої суботи в центр міста на фестиваль екстремальних видів спорту «Е-країна», який проводили Українська федерація екстремальних видів спорту і благодійний фонд «Благодатний вогонь». Напхана анонсами, я очікувала великої і веселої програми: виступів екстримників, змагань любителів-екстремалів, виставки спортивних товарів провідних торгових марок, музики від рок-груп. Натомість застала натовп підлітків, які змагаються в брейк-дансі. Втім, там також було на що подивитися: на майданчику в тісному колі і на мокрому асфальті смикалися в танці представники брейк-культури, а навколо захоплено улюлюкала строката тусовка малоліток із сигаретами в зубах, ланцюгами на руках і немислимим кольором волосся. Вони щосили намагалися здаватися крутими й на підтвердження цього голосно кричали, демонстративно курили і колоритно матюкалися.

«Навіщо героїн — ось адреналін!» — пригадала я гасло заходу, який, по суті, мав продемонструвати молоді, що можна з користю для здоров’я проводити час без зовнішніх стимуляторів. Майданчиком сумно тинялися організатори і музиканти. Перші нетерпляче поглядали на похмуре небо, другі — на сцену, на якій не можна було виставити апаратуру. Усі чекали лише одного: щоб скінчився дощ, федерація заборонила проводити заплановану програму через підвищений ризик травм на мокрому, слизькому асфальті.

Дощ не припинився до вечора. Відтак, промучившись весь день без діла, музиканти пішли, не зігравши жодного звука, а фестиваль закінчився, як і розпочався: танцями юних брейкерів. Під кінець їх стало ще більше, а найактивніші танцюристи навіть одержали призи. А ось для виступів ролерів, скейтерів, велосипедистів, маунтенбайкерів і віндсерфінгістів погода виявилася занадто екстремальною, тому глядачі їх так і не дочекалися. Фінал заходу перебазувався у спорт-бар «Планета Спорт», де вже в теплі та сухості охочі танцювали до ранку на честь закриття фестивалю.

Сумно, звісно, що так вийшло. Зате стало ясно, хто насамперед запишеться в екстремали: ті, хто не боїться холодного і мокрого дощу, хто готовий танцювати за будь-яких умов і кого не зупинить ніяка погода — неформали, ті самі підлітки.

А взагалі, якщо говорити серйозно про екстремальний спорт в Україні, то цей рух розвивається з 1997 року. Піонером був ролер-спорт, як найперспективніший і наймасовіший, а вже за ним — гірський і екстремальний велосипед, сноубордінг, віндсерфінг. У результаті нині прихильників-екстремалів в Україні налічується близько 2500 чоловік. Така масовість привела до створення федерації, що об’єднує ролер-спорт, скейтбордінг, гірський і екстремальний велосипеди, водні лижі, сноубордінг, скайдайвінг, віндсерфінг і серфінг. Федерація заснувала свій журнал «Экстрим» і раз на сезон проводить фестивалі, одним з яких мав стати і цей. Романтики не вийшло. Чекатимемо наступного сезону. Це буде літо, це буде пляж, це буде сонце. Тільки б це був не дощ.