«ДИКІ ПТАХИ» ОСЕЛИЛИСЯ НА ФЕРМІ

Розведенням страусів вирішили зайнятися на Харківщині. Кілька років тому ніхто не повірив би, що цей птах отримає тут свою «прописку», почуватиметься настільки добре, що виведе перших пташенят. Сьогодні австралійські страуси в області — це реальність.

Ідея відкрити страусову ферму з’явилася у Леоніда Торяника, керівника сільгосппідприємства «Колос». Одне з кращих господарств Коломакського району славиться землеробством, свинарством, конярством (тут чудова дитяча кінноспортивна школа), птахівництвом. І ось страуси — не в зоопарку, не в заповіднику, а зазвичайному сільгосппідприємстві.

Надія Ільченко, завідувачка ферми, пояснює:

— Набридли качки, гуси, вирішили взятися за щось нове. М’ясо страусів вважається дієтичним, лікарі рекомендують його тим, хто переніс інфаркт або інсульт. Це дороге м’ясо — за кордоном кілограм коштує близько 20 доларів. Сьогодні в Україні з’явилися багаті люди, котрі хочуть споживати дорогу, вишукану їжу. Задля справедливості треба сказати: поки страуси в господарстві — «не їжа», а радше екзотика.

Перших особин завезли в село із заповідника Асканія-Нова. Дивитися збіглися майже всі жителі села. А пернаті — людей бояться, а то й кидаються на них. Одним словом — дикі.

Птахівниця Ірина Кузьміна розповідає:

— Страуси кусалися, дряпалися, щипалися, смикали за волосся. А потім звикли, почали ставитися до людей більш довірливо. У птахів — свої імена. Пара Ромео і Джульєтта приїхала до нас уже сформованою, а інші пари довелося підбирати. Випустимо гуляти і дивимося, як поводяться. Перша ознака, що сподобалися один одному. — починають їсти з однієї годівниці. З п’ятьма парами проблем не було, а ось із шостою... Закапризував Гриша, наш загальний улюбленець, красень. Дуже коверзував і залишився сам. А як його тільки вмовляли! Надія Андріївна переконувала: «Гриша! Ну, бери Лізу, що ж тепер вдієш, вибирати немає з кого, одна вона залишилася». І, схоже, старання допомогли — пара відбулася.

У жовтні на фермі з’явилися перші страусові яйця. Кольору морської хвилі, від 415 до 615 грамів ваги. Неслися три пари. В основному Ромео і Джульєтта, на їхньому рахунку 30 яєць, — вони разом восьмий рік, інші страуси молодші. З настанням цього періоду і почалося найцікавіше.

Зі спеціальної літератури птахівниці дізналися, що пташенят висиджує самець, причому не лише своїх, а й від інших самців. В обслуговуванні самця потрібно бути гранично акуратним, він гостро реагує на тривожне пищання своїх пташенят. Але одна справа книжки, а інша — практика.

Інкубаційний період у страусів триває 45 днів. За самцем було помітно, що настав його час: почав збирати солому, і щойно подруга знесла яйце, хутенько на нього всідався. Однак коли він звив гніздо, яєць майже не було. Це тепер на фермі знають, що не треба гаятися: скільки є яєць, стільки нехай і висиджує, а тоді вирішили почекати. І прострочили — більше не сів. Частину яєць довелося віддати в інкубатор, але пташенят не вийшло. Добре, що знайшовся ще один «тато».

Яйця заклали 31 грудня. Самець днів за два-три перестав їсти і пити, нагортав солому, робив гніздо, а коли сів... 56 днів не вставав, не їв і не пив. Подруга була поруч. До себе самець її не підпускав, але стежив, щоб далеко не йшла. А ось коли пташенята вилупилися, вона йому стала непотрібна — почав виганяти, бити.

26 лютого вилупилося перше пташеня. За кілька днів до його появи яйця запищали. Сторож злякався: що свистить? Вилупившись із яєць, страусенята три доби нічого не їли. На четвертий день їх треба було починати годувати і напувати. Одноразовим шприцом вливали в дзьоб водичку. Це була ювелірна робота — під язичком у птахів отвір, крізь який вони дихають. Потрапить вода в легені — пташеня пропаде. Вчили клювати, як курчат, і на шостий день малята почали їсти самі. З 11 яєць вилупилося сім страусенят, але двоє загинули. Спеціалісти вважають, для першого разу це — гарний результат.

Взимку страуси жили в спеціальних приміщеннях: із грубним опаленням, електрикою, «окремими квартирами» для пар, великим коридором для прогулянок. «Літні резиденції» — на свіжому повітрі, у спеціальних загонах, де є луг, дерева. Усе обнесено двометровою сіткою. Переїзд на «дачу» сьогодні багато хто згадує з усмішкою. За зиму страуси звикли, що поруч один-двоє чоловік, а тут маса незнайомих людей, дуже вже багатьом хотілося на них поглянути. Страуси занервували. А Гриша перестрибнув сітку і безслідно зник.

Уявіть собі цю картину. Працівники ферми — на машині зі швидкістю 80 кілометрів за годину і на конях — намагалися оточити страусів, а Гриша — по полю, по оранці. Гвалт, лемент. А страус не реагує — допався до свободи. Довго тривав цей марафон, доки усі не добралися до лісосмуги. Гриша злякався і повернув назад. Його наздогнали, підігнали до ферми, накинули сітку.

Сьогодні страуси більше викликають інтерес, аніж приносять прибуток. У господарстві придивляються до них, вчаться спілкуванню з ними. Однак страусова ферма на Харківщині — це комерційний проект. Вага дорослого страуса — 45 кг, на виході — 20—24 кг м’яса. Ті, хто його спробував, кажуть, що за смаком нагадує молоду телятину. Поки яйцями і м’ясом ще не торгують, але все попереду. Віктор Манько, виконавчий директор «Колоса», переконаний, що страусів стануть вирощувати і на продаж:

— Років через два ферма повинна піднятися. Сьогодні в нас 10 дорослих особин і 5 маленьких. Плануємо цього року від кожної пари одержати по 8 голів, а це значить, — буде стадо близько 40 птахів. Продавати станемо, коли доведемо до 50, а поки думаємо над тим, щоб купити африканських страусів. Вони більшого розміру: висота 2,44 метра, вага до 136 кг, яйця до двох кг ваги.

На думку фахівців, африканські страуси стійкіші, добре переносять мороз, сльоту і не такі вибагливі. Тож не виключено, що незабаром на Харківщині разом з австралійськими оселяться й африканські страуси.