Бути по-моєму вели! або Як не перешкоджати збуватися своїм бажанням

21 грудня, 2012, 16:13 Роздрукувати Bипуск № 47, 21 грудня-27 грудня 2012р.
Автор
Відправити
Відправити

Чому нам часто так важко приймати рішення і змінювати своє життя, навіть якщо потреба змін давно назріла? І як усе-таки наважитися зробити перший крок?

Автор

«Может быть, за годом год Следуют, как снег идет... Не оглянешься и святки. Только промежуток краткий, Смотришь, там и Новый год», - писав геніальний поет Борис Пастернак, якого я дуже люблю. Він сприймав так плин часу - повторювано, неминуче. А в Окуджави «...январь накатил, налетел, бешеный, как электричка» - несподівано, віроломно - як, знову?

Неважливо, летить для вас час чи тягнеться, ніколи, мабуть, так не відчувається його плин, як напередодні нового року. Навіть зміна своїх особистих років не так вражає: про власний день народження можна «забути», виїхати, не відповідати на дзвінки. А тут усе тобі нагадає про наближення свята - яскраві гірлянди на вулицях, що рано темніють, Діди Морози на площах, вітринні манекени в червоних хутряних ковпаках, які натякають на необхідність купити подарунки, і, звісно, прикрашені різнобарвними кулями ялинки - відлуння тисячоліть поклоніння богам природи.

У такій обстановці навіть закоренілі циніки й мізантропи не можуть не піддатися загальному очікуванню свята переходу, обнуління, відновлення... Кінець грудня - час генерального планування, щоб нічого не забути під бій годинника: змінити роботу, переїхати, перервати непотрібні стосунки чи замахнутися на нові, схуднути, написати (прочитати) книжку, навчитися рішуче, але необразливо казати «ні», одне слово - почати НОВЕ ЖИТТЯ! З Новим роком, з новим щастям!

Але, як це часто трапляється, за січнем настає протверезуючий лютий, а так нічого з переліченого вище й не відбувається. І ми для виправдання знаходимо для себе цілком «об’єктивні» причини, які буцімто не дають реалізувати задумане. А як же хотілося... Чому нам часто так важко приймати рішення і змінювати своє життя, навіть якщо потреба змін давно назріла? І як усе-таки наважитися зробити перший крок?

Відомий американський психолог Р.Мак-Малін пише: «Є одна істина: більшість людей не змінюють нічого у своєму житті або не змінюються самі доти, доки не будуть змушені зробити це». Психологи вважають, що проблема - це коли в людини є два виходи, і обидва - небажані. Тобто доти, доки можна відкладати якісь зміни в житті, «не помічати» їх необхідності або чекати, коли обставини складуться так, що все дивовижним чином владнається само собою, - більшість із нас залишаються пасивними. Але тактика зволікання саме й призводить або до остаточного заплутування проблеми і як наслідок - фрустрації від нестерпного існування, або - що не менш драматично - до відчуття порожнечі життя.

Спочатку потрібно зрозуміти, чи мета, яку ви перед собою поставили, - ваша, чи ви чогось хочете тому, що «всі так роблять», «це вважається круто». Потім чітко сформулюйте, чого саме ви хочете, для чого це вам потрібно. Це не так просто, як здається на перший погляд. Бо якщо вас не влаштовує те, як ви живете, але ви не знаєте, куди йти, то ви не вирішуєте проблему, а лише втікаєте від неї. Або якщо вам здається, що ви знаєте, куди хочете потрапити, - це зовсім не означає, що вам сподобається там, куди ви прийдете.

Наприклад, одна моя клієнтка дуже хотіла виїхати з Києва в одне з невеликих містечок у Західній Україні, мріючи, яким спокійним і гармонійним життям вона там житиме. Мене збентежило, що вона прагнула не в якесь певне місце, а хотіла просто кудись виїхати. Я порадила найняти квартиру на час літньої відпустки, перш ніж планувати переїзд. Вона так і зробила, а повернувшись, розповіла, що дуже нудьгувала за Києвом, своїм колом друзів. Але там, проводячи час переважно на самоті, жінка зрозуміла, точніше - дозволила собі зізнатися в тому, що давно відчувала: вона хоче розлучитися з чоловіком, з яким у неї вже давно немає емоційної близькості і все тримається на інерції. Тобто багато років, після того, як їхня доросла дочка стала жити окремо, жінку обтяжували непотрібні їй сімейні ритуали, проте внутрішня заборона на розлучення була така сильна, що, «не сміючи» наважитися на це, вона «придумала» собі бажання виїхати з міста. А насправді все, що їй потрібне було в іншому місці, - можливість бути вільною.

Ще приклади: домогосподарка, яка вирішує питання, чи варто влаштуватися на роботу, може бути зацікавлена не в роботі, а в спілкуванні. Чоловік, який нібито прагне налагодити стосунки з дружиною, у глибині душі хоче отримати від психолога рекомендації з приводу способів маніпуляції та тотального контролю над нею. Дівчина, незадоволена роботою в дитячому садку, насправді страждає від відсутності чоловічого товариства й неможливості побудувати сім’ю, а робота тут ні до чого.

Отож, плануючи зміни, спробуйте бути чесними з собою і якомога детальніше уявити результат: що буде, коли ваше бажання здійсниться. Ще дуже важливо переформулювати бажання так, аби вони не починалися із заперечень. Адже за бажання відповідає наше несвідоме, а воно «мислить» образами і не сприймає частку «не». Тобто бажайте собі бути здоровими, а не «не хворіти» тощо.

Часто буває, що люди хочуть змінити щось не в собі або у своєму житті, їхнє бажання містить запит на зміну інших. Це теж потрібно зразу виключити як непідвладне нашій волі. Ах яке знайоме: «Я хочу, щоб чоловік (дружина), син, дочка, невістка, мене слухалися й не псували мені нерви». Справжнє бажання такої людини: хочу контролювати весь світ, але відчуваю, що він виходить із-під контролю, а нічого іншого робити не вмію. І правильний формат: «Я хочу, щоб моє ставлення до світу і до себе не залежало від інших людей, хочу навчитися приймати світ таким, який він є».

Ще приклади. «Хочу сподобатися Васі», «Хочу, щоб моїми були Валя, Оля, а головне - Галя». Резюме: очевидна низька самооцінка, під якою маскується прихована манія величі. Правильне формулювання: «Хочу побачити в собі красу, розум, силу й т.п., тоді й інші побачать їх. Позитивна оцінка мене іншими для самоствердження мені не потрібна, я сам вибиратиму, з ким мені бути».

Крім того, не треба хотіти чогось, як у когось. Наприклад, бути такою ж вродливою, як одна подруга, успішною - як інша, багатою - як третя. Прагнучи вирішити свою проблему, не намагайтеся дивитися на неї очима співробітників, знайомих або переносити чужу ситуацію на свою. Прийнятне для когось може бути недопустиме для вас. Порівнюйте себе тільки з собою і розглядайте свої досягнення в контексті ваших умов та можливостей.

Перевірте також, чи не є щось із того, що ви буцім хочете змінити в собі або в житті, але що змінити ніяк не виходить, зручним для вас. Психологи називають це отриманням із проблеми вторинної вигоди. Наприклад, один мій знайомий взяв у кредит дорогу машину, і кілька років, доки він розраховувався з банком, кредит був хорошим виправданням, аби на нього не розраховували у фінансовому плані. Він настільки звик, що його всі жаліли й намагалися допомогти, не чекали від нього подарунків, розплачувалися за нього в кафе, пропонували додаткові підробітки, що коли злощасний кредит був виплачений, мій знайомий відразу взяв новий. Тепер він став професійним нещасним.

Так само «нещасною» буває безробітна жінка, яка «ніяк не може» знайти роботу, бо, щойно вона це зробить, як її відразу перестануть жаліти. Або чоловік, який ніяк не може одружитися, оскільки всі жінки корисливі, - а насправді просто він не хоче брати на себе відповідальність за майбутнє сім’ї.

Все вище перелічене було спрямоване на те, щоб розібратися, у чому прихований смисл наших бажань, перевести їх зі світу наслідків у світ причин і переконатися в необхідності запланованого кроку. Після того, як ви його зробите, можливо, не все буде гладко й легко, але, швидше за все, це будуть труднощі переходу, подолавши які, ви досягнете мети й нарешті здійсните те, чого давно прагнули.

Для особливо обережних і нерішучих можна влаштувати перевірку прийнятих рішень. Наприклад, художник нарікав, що не малює, бо вдома в нього немає належних умов: живе з сім’єю дорослого сина, вони хотіли навіть розміняти квартиру. Йому запропонували чесно відповісти собі, чи малюватиме він, коли роз’їдеться з сином.

Перевірити, чи підходить вам задумане, можна, прислухавшись до реакцій власного тіла, адже ми не завжди здатні розумом оцінити вибір, до якого схиляємося. Тіло ж тісно пов’язане з підсвідомістю, тому ніколи не обманює. Наприклад, із моменту прийняття важливого для вас рішення ви відчуваєте легкість чи напруження? А може, у вас, щойно ви подумаєте про майбутню подію, болить голова? Зверніть увагу й на емоції в момент прийняття рішення: ви відчули полегшення і радість чи, навпаки, - тривогу та пригнічення? Всіма цими «підказками» не можна нехтувати.

Щоб легше рухатися визначеним шляхом, можна продумати план дій. Так вам не здаватиметься, що ви доклали вже стільки зусиль, а змін не видно. Ми не можемо відразу перестрибнути через високу стіну, але коли щодня відбирати від неї по цеглині, скоро від перешкоди не залишиться й сліду. Дослухайтеся до своїх бажань: адже те, чого ми хочемо, - і є ми самі. Незалежно від того, чи збудеться все задумане, радісно буде відчувати себе господарем життя, хай навіть власного.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК