БЕЗСМЕРТЯ

12 вересня відбулася презентація четвертого тому «Книги Пам’яті України — місто-герой Київ».

«ДТ» вже повідомляло про десятиліття Київського міського історико-патріотичного клубу «Пошук», про видання трьох томів Книги Пам’яті.

Особливість цього видання полягає в тому, що тут не лише названі імена близько 20 тисяч солдатів і командирів, що дотепер вважалися зниклими без-вісті, а й у цілому відбита історія Києва в роки Великої Вітчизняної. Це воістину капітальна праця (близько тисячі сторінок), в якій уперше опубліковано документально-аналітичний матеріал про героїчну оборону Києва 1941 року, рух опору окупаційному режиму, звільнення Києва 1943 року. Названо з’єднання і частини, які отримали почесну назву «Київських», та імена 28 захисників і понад 170 визволителів, удостоєних звання Героя Радянського Союзу, в тому числі й тих, хто пішов із життя в повоєнні роки. Названо також бойовий склад військ Південно-Західного фронту (комфронту М.Кирпонос) і 1-го Українського (М.Ватутін), Київського укріпрайону та партійного підпілля. Окремі глави присвячені воїнам-киянам на фронтах Великої Вітчизняної війни, синам братніх народів у боях за Київ, трудовому подвигу киян.

Але, природно, велика частина сторінок цієї книги присвячена воїнам, які не повернулися з фронту: наводяться їхні стислі біографічні дані, описані ратні подвиги багатьох із них. Це особливо важливо для вчителів історії середніх шкіл, оскільки в підручниках з історії «нового покоління» масовий героїзм радянських воїнів не показаний. Гадаємо, що книга посяде гідне місце на полицях бібліотек військових формувань, військових училищ.

Понад півстоліття минуло після закінчення війни, але сотні сімей дотепер не знають про долю рідних і близьких, які не повернулися з фронту. Можливо, солдат, сержант, офіцер бився до останнього, але нікому було розповісти про його подвиг. І його мати чи дружина, як, приміром, удови загиблих чоловіків киянки М.Гаєва й Є.Богушевська, довгі повоєнні роки нишком дістають жовтий, стертий на згинах папірець і читають слова, що мучили їх усі ці роки «зникли безвісті». Читають і плачуть, але все ще сподіваються: а раптом відчиняться двері і ввійде дорога їм людина чи хоча б надійде звісточка про те, де, коли, за яких обставин він загинув, щоб можна було побувати на його могилі.

І в цьому неоціненне значення Книги Пам’яті, хоча деякі недоброзичливі люди стверджують, що вона взагалі непотрібна. Але досить ознайомитися із сотнями листів, що надходять до клубу «Пошук», щоб переконатися в протилежному. Ось один із них. Вчителька В.Кулицька з Одеси пише: «Майже сорок років минуло відтоді, як закінчилася війна, а я дотепер нічого не знаю про долю коханого. Не можу повірити, що його немає в живих. Виросли діти, я постаріла. Може, хоч перед смертю довідаюся, що коли він загинув, то де похований, щоб побувати на його могилі». І побувала. Допомогли слідопити.

Книга призначена для широкого кола читачів: науковців, викладачів, студентів, курсантів, учнів, службовців органів державної влади — усіх, кому не байдужа доля Вітчизни, хто хоче знати правду про найстрашнішу в історії людей війну, хто цікавиться історією древнього і вічно молодого Києва. Гадаємо, вона буде корисна й історикам, які працюють над підручниками. У ній всі історичні події, факти старанно вивірені.

Київський міський клуб «Пошук», редакційна колегія міського видання Книги Пам’яті України звертаються до райдержадміністрацій, громадських організацій, органів преси з проханням зробити все можливе, щоб новий том Книги Пам’яті широко розповсюдили серед киян. З приводу її придбання і з питаннями про долю близьких громадян можна безпосередньо звертатися до клубу «Пошук» і до редакційної колегії за адресою: 01601, Київ, ГСП, вул. Богдана Хмельницького, 51-а, тел. 224-31-87 і 235-10-16.