Збільшення фінансування НАНУ не допоможе: потрібне ефективне використання коштів

Найбільший, але, на відміну від України, не вирішальний, бо значна кількість досліджень Польщі ведеться у відносно невеликих установах, сприяючи рівномірнішому поширенню знань у суспільстві, пишеу своїй статті для ZN.UA Вячеслав Хаврусь, науковий працівник Ляйбніцівського інституту досліджень твердого стану та матеріалів (IFW-Dresden, Дрезден, Німеччина).

Згідно з річним звітом ПАН за 2009 рік, у 2008 році вона мала у своєму складі сім наукових підрозділів (соціальні науки; біологічні науки; математичні, фізичні та хімічні науки; технічні науки; аграрні, лісові та ветеринарні науки; медичні науки; науки про Землю та гірничі науки). Тобто, до складу ПАН входять підрозділи, які в Україні мають статус академій, при цьому ефективність діяльності ПАН істотно перевищує відповідне значення для НАНУ.

Зокрема, за словами В.Хавруся, обидві установи мають близькі наукові віддачі, але при цьому кількість високоякісних публікацій науковців ПАН майже вдвічі вища. При цьому, згідно з річним звітом ПАН у 2008-му, тут працювало понад 8 тис. науковців з бюджетом усієї організації 957,3 млн злотих. Відповідно в НАНУ кількість наукових працівників становила 19 тис. 818 та бюджет - 2509,9 млн грн (обмінний курс на той час був близько 2 грн за злотий).

Ці дані, на переконання автора, однозначно свідчать, що насправді річ не в розмірі фінансування української науки та освіти, а в ефективному використанні отриманих коштів. За свідченнями експертів - успішних українських науковців, за існуючої системи розподілу коштів навіть кількаразове збільшення фінансування не приведе до істотного поліпшення ситуації в цілому.

В.Хаврусь також відзначає, що віддача з боку найкращого в Україні університету - Київського національного ім. Т.Шевченка - теж значно менша порівняно з польськими вищими навчальними закладами. Це, за його словами, є наслідком примітивного менеджменту наших університетів, що майже не змінився з радянських часів і основною рисою якого є розподіл заробітної плати між сотнями співробітників так званої науково-дослідної частини відповідно до уподобань керівництва університетів. При цьому адміністрація майже не приділяє уваги вивченню та практичному втіленню передового досвіду зарубіжних науково-дослідних університетів.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті В.Хавруся «Україна на мапі наукового світу».