Юрій Алексєєв: «Космічна галузь — це не тільки те, що високо літає»

Космічну галузь країни можна вважати чи не наймолодшою. Вона «стартувала» в 1999 році, коли в підпорядкування Національного космічного агентства України було передано понад 20 підприємств і організацій, серед яких ДКБ «Південне» і ВО «Південний машинобудівний завод ім. Макарова». Пуск із Байконуру модернізованого варіанта ракетоносія «Зеніт» за програмою «Наземний старт», реалізація низки міжнародних проектів, урешті плани нової космічної програми на найближчі п’ять років — усе це свідчить про те, що космічна галузь в Україні не тільки зберегла свій потенціал, а й опановує нові орбіти.

— Завойовувати сьогодні космос не так просто, — розповідає голова Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв. — Інтегрована в радянську економіку, Україна, по суті, ніколи не мала своєї виокремленої космічної галузі, хоча й володіла для цього значним науковим і виробничим потенціалом. За часів СРСР українська наука працювала мало не на весь соціалістичний табір із Варшавським договором включно. «Південмаш» на перших порах узагалі був серійним заводом Сергія Корольова.

Так, у нас була і — завдяки президенту Національної академії наук України академіку Борису Патону — збереглася дуже хороша наукова школа з академічними принципами. Була (звичайно, є і зараз) сучасна виробнича база. Але питання маркетингу, досить складні організаційні моменти довелося опановувати самотужки. Це було нелегко, оскільки наші підприємства звикли працювати в системі держзамовлень і держпостачання. А тепер мусили виходити на вже поділений ринок космічної продукції та послуг із його жорсткою і навіть жорстокою конкуренцією, де нас, м’яко кажучи, не чекали.

— Певно, найпершим конкурентом була Росія?

— Росія нам не конкурент, як і ми їй. У нас багато спільних проектів, які поодинці реалізувати не вдалося б. Та ж програма «Морський старт», де ракета-носій «Зеніт» стартує з американської платформи в Тихому океані. Тож працюємо на паритетних засадах, як і з багатьма іншими країнами.

Наш найперший, я б сказав, конкурент — Європейське космічне агентство, яке об’єднує потужності кількох високорозвинених держав і, ясна річ, не збирається віддавати комусь іншому пуски апаратів і супутників. Семимильними кроками на ринок пускових послуг просувається Китай. Як серйозний гравець на космічному ринку заявляє про себе Індія.

З індійськими, китайськими ракетами і носіями щодо ціни взагалі змагатися неможливо. Вони нечувано дешеві. За рахунок колосальної державної підтримки, держзамовлень ці країни можуть дозволити собі їх серійний випуск. До всього Китай, без найменшого докору сумління, відверто демпінгує, аби лише прорватися на ринок.

— А держава вам допомагає?

— Так. У питаннях прискореного оформлення документів, транспортування. У фінансових — ні. Тому в нас суто комерційні проекти. Одразу зазначу, що галузь працює, сплачує податки. Торік ми спрямували до бюджету 105 млн. грн.

Важлива не лише фінансова допомога. Галузі потрібен здоровий дер­жавний протекціонізм. Світ має знати й розуміти, що Україна є високотехнологічною державою, з якою треба не лише співпрацювати, а й рахуватися.

Космос — це науковий, економічний, політичний, навіть геополітичний престиж. Космічна галузь, переконаний, має бути серед пріоритетів держави. У нас же в Державному бюджеті закладено 700 тис. грн. на всі, підкреслюю — на всі заходи з формування позитивного іміджу країни. Що це за гроші? Участь лише в ІХ Міжнародній авіаційно-космічній виставці ILA-2008, що проходила наприкінці травня в Берліні, нам обійшлася в 400 тис. дол.

— Чим Україна може здивувати світ і довести, що є серйозним партнером?

— Щойно, приміром, проводили міжнародну конференцію з питань дистанційного зондування Землі. До нас приїхали поважні спеціалісти з десяти країн. Так-от, мало не всі вони були переконані, що Україна робить тільки ракети. З подивом дізналися, що ще й супутники, і найсучасніші прилади. А головне — ми вміємо дуже добре обробляти інформацію, яка надходить з космічних апаратів. Багато професіоналів у захваті від наших методик дешифрування.

Підписали з американцями угоду про контроль за океанічною поверхнею. Вони були здивовані, що в нас на Чорному морі є такі серйозні наукові інститути спостереження за станом морської поверхні.

Створили апарат для Єгипту, вигравши тендер, в якому брали участь Велика Британія, Росія, Корея, Італія. Чимало наукових і практичних проблем були вирішені нашими підприємствами в Києві, Харкові. Зокрема — оптичні системи, які ми раніше купували на Заході. Виведений на орбіту конверсійною ракетою-носієм «Дніпро-1» апарат працює уже більше року, надає хорошу інформацію. Єгипет задоволений. Крім того, наші фахівці навчають єгипетський персонал та готують місцевих спеціалістів для розробки супутників такого класу.

Ми довели світові, що є серйозними партнерами. Світ повірив у надійність «Зеніта». Сьогодні є замовлення, контракти. Цього року здійснили три успішні запуски, на черзі ще два. Точність і маса виведення («Зеніт» бере апарати вагою навіть у п’ять тонн) свідчать, що замовники нами задоволені. Загалом за десять років ми здійснили 27 пусків за міжнародною програмою «Сі лонч». А коли починали — мало хто вірив, що Україні під силу такий проект. Наші «Зеніти» виводять на геокосмічну орбіту багатоцільові ізраїльські космічні апарати серії AMOS, призначені для трансляції цифрового телемовлення.

— Українські пускові технології вже закріпилися на міжнародному ринку. Що ще можемо запропонувати в змаганнях за присутність України в космосі?

— Космічна галузь — це не тільки те, що високо літає. Україна володіє досить потужною наземною інфраструктурою, яка працює на космос. На базі Євпаторійського національного космічного центру та інших спеціальних центрів створено єдиний наземний автоматизований комплекс для керування космічними апаратами, а також збору та оброблення інформації, що від них надходить.

З Євпаторійським центром ознайомилися керівники, фахівці американського та європейського космічних агентств. Вони відзначили, що технічно центр у досить доброму стані. Ведемо активну роботу з Росією з тим, щоб наш центр у Євпаторії приймав і обробляв інформацію з об’єктів дальнього космосу, високоорбітальних супутників. Там буде дублююча станція для керування космічними апаратами. Є домовленість із Казахстаном стосовно навчання там їхніх фахівців.

— Юрію Сергійовичу, космічна галузь, яку ви очолюєте, завжди була й залишатиметься на вістрі науково-технічного прогресу. Врешті, вона рухає цей прогрес, розвиваючи високі технології, інноваційну модель економічного зростання. Наскільки успішно вона розвивається в нашій країні?

— У систему Національного космічного агентства сьогодні входять близько 30 промислових підприємств, конструкторських бюро, інститутів. КБ «Південне» разом із науково-виробничим об’єднанням «Південмаш» стало потужним аерокосмічним концерном. Усі наші заводи нарощують обсяги виробництва. Приладобудівні підприємства піднімаються за рахунок збільшення обсягів кооперативних поставок. Львівський філіал інституту космічних досліджень виготовляє сьогодні чудові прилади для супутників. Його датчики купують Європа та Японія.

Плануємо запустити супутники дистанційного спостереження, створити національну систему супутникового зв’язку. Новий клас супутників, над якими працюємо, — це згусток інженерно-конструкторської думки.

Що стосується науки, то в нашій новій космічній програмі заплановано понад 30 наукових досліджень на міжнародних станціях. Наші фахівці під егідою Академії наук готують прилади, методики проведення в так званому чистому космосі експериментів з матеріалознавства, біохімії, астрофізики. Але чого ми поки що не можемо собі дозволити, так це польотів космонавтів — підготовка їх обходиться дуже дорого. Тому необхідні нам дослідження проводитиме член екіпажу з іншої країни.

У нас дуже сильна наукова школа з вивчення іоносфери, електромагнітних коливань. На нашому космічному апараті «Січ-1» встановлено ряд приладів для отримання інформації із цих питань. Результати експериментів виявилися настільки вагомими, що групу, яка в них брала участь, висунуто на здобуття Державної премії. Є серйозні наукові напрацювання щодо створення системи запобігання природним катаклізмам. Землетрус у Китаї активізував увагу до цієї проблеми. А в Україні мало не 20% території вважається сейсмічно нестійкою.

Разом з росіянами беремо участь в запуску супутника серії «Фотон» для вивчення активності Сонця. Харківський університет створює в рамках цієї програми свій прилад. Певна річ, Україна ще не може запропонувати окрему програму польоту на Місяць чи на Марс, але в нас є всі наукові й технічні можливості створити, скажімо, свій апарат для обльоту Місяця та його фотографування.

— Реально, щоб Україна стала космічною державою із, скажімо так, замкнутим циклом — від проектування й створення ракет до їх запуску з космічними екіпажами на борту?

— У будь-якому разі в нас нема де будувати космодром. Перша ступінь ракети падає від місця старту в радіусі 700 км, а це завжди густонаселений район. Є розробки повітряного старту на базі «Руслана». Але поки що у світі існує єдина система — американський «Пегас», коли ракету виводять із зовнішньої підвіски.

— Наші фахівці на «Південмаші» працюють над багаторазовою аерокосмічною системою літак—ракета на технологіях горизонтального ракетного зльоту. Навіть запатентували цю розробку. Для цього в нас є науковий потенціал, є КБ Антонова, але фінансову складову ми навряд чи подужаємо. Мати свій стартовий комплекс поки нереально.

Інша річ — космонавти. Із зростанням економічної могутності дер­жави ми завжди можемо домовитися з Росією, з НАСА про участь у польотах наших космонавтів. Сьогодні це вже не просто космонавти, а вчені-дослідники.

— А як щодо військових проектів? За радянських часів дніпропетровський «Південмаш» був головною кузнею ракетно-ядерного щита.

— Справді, тоді ми працювали виключно на замовлення Міноборони, поставляючи продукцію ракетним військам стратегічного призначення. На «Південмаші» створювали знамениту «Сатану» — так на Заході називали радянські міжконтинентальні балістичні ракети РС-20, які й нині вважаються найпотужнішими ракетами такого класу.

Сьогодні ми працюємо на мирний космос. Але ні в кого не має бути сумнівів щодо наших можливостей.