Українські суди висміюють саме поняття справедливості – Atlantic Council

В українців є досвід надії, яка приходить з новими починаннями, і розчарування, які часто йдуть за цими надіями. За останні три десятиліття країна пережила помилкові розквіти кілька разів. Здобуття незалежності в 1991 році стало першим переломним моментом, але цей уявний історичним розрив з минулим був насправді глибоко помилковим компромісом, який не зміг змістити величезний державний апарат, що залишився від радянської епохи. Не дивно, що ребрендинг кар'єрних комуністів як українських демократів мало що зробив для поліпшення рівня життя або для просування країни в правильному напрямку, пише Пітер Дікінсон у блозі для Atlantic Council.

Автор зазначає, що розчарування у зв'язку з таким положенням справ в кінцевому підсумку призвело до Помаранчевої революції 2004 року, але первісна ейфорія невдовзі змінилася цинізмом, коли стало ясно, що основна культура інституціональної корупції в країні залишається на своєму місці. Десять років потому травма Євромайдану ознаменувала ще один новий старт. Незважаючи на те, що президент Петро Порошенко зробив значний внесок у прогрес українського державного будівництва за п'ять років перебування на своїй посаді, він в кінцевому підсумку не зміг змінити основи корупції в Україні, що призвело до нищівної поразки на президентських виборах минулого місяця.

"Українці тепер знову опиняються в цій надто знайомої позиції, готуючись до розквіту нової України і чекаючи появи незаплямованого лідера, який обіцяє перетворити країну, яка довела свою унікальну стійкість до реформ. Чи буде Володимир Зеленський жити краще, ніж ті, хто зазнав невдачі до нього? Його статус аутсайдера, безумовно, дає привід для оптимізму. Дійсно, про масштаби громадського презирства до українських політичних класів говориться, що повна відсутність досвіду у Зеленського також є його найсильнішою рекомендацією. Тим не менш, статус новачка колишнього коміка викликає очевидну стурбованість з приводу його здатності усунути глибоко вкорінену і ретельно відкалібровану дисфункцію, яка лежить в основі недугу сучасної України", - пише Дікінсон.

Він додає, що хоча немає швидких рішень проблем в масштабі України, масова реформа української судової системи дозволила б Зеленському зайнятися одним з центральних стовпів, що підтримують всю корумповану систему. Зараз українським судам довіряють менше українців, ніж політикам країни. Це не випадково. Українські судді зазвичай виносять вердикти, які, схоже, призначені для того, щоб висміювати саме поняття справедливості, в той час як цілі суди звинувачуються в служінні особистим інтересам впливових людей. Вся система широко сприймається як фатальна помилка, і справедливість пропонується за найвищими розцінками. Поки Україна не вирішить цю проблему, всі інші спроби реформ по суті марні. Зрештою, яка користь від реформованих поліції або нових антикорупційних агентств, якщо їх розслідування ніколи не приводять до засудження? Чому міжнародні інвестори повинні розглядати Україну, коли судова система країни продовжує захищати культуру безкарності і не пропонує захисту для інвестицій?

Перемога Зеленського на виборах була потужною демонстрацією демократичних повноважень України, але цінності, що визначають сучасну демократію, виходять далеко за рамки здатності проводити вільні та справедливі вибори. Жодна з цих цінностей не є такою ж елементарної, як верховенство права, яке забезпечує відповідальність, яка лежить в основі всіх інших прав і обов'язків. Це найнагальніша потреба України. Занадто довго хронічна відсутність справедливості утримувала країну в пастці безплідного пострадянського циклу повстань на Майдані, порожніх обіцянок і фальстартів. Якщо Зеленський не хоче стати останнім в довгій низці українських месій, він тепер повинен спробувати розірвати цей цикл, побудувавши своє президентство на міцній основі справжньої судової реформи.

Як повідомлялося, 11 квітня президент Петро Порошенко призначив 38 суддів Вищого антикоррупионного суду та його Апеляційної палати. Того ж дня судді прийняли присягу.

У вересні 2016 року набули чинності зміни до Конституції України в частині правосуддя та Закону "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим в країні стартувала судова реформа. В її рамках було створено новий Верховний суд, а судді судів першої та другої інстанції зобов'язані пройти кваліфікаційне оцінювання.

7 червня 2018 року Верховна Рада прийняла закон "Про Вищий антикорупційний суд". Президентський законопроект у другому читанні і в цілому підтримали 315 народних депутатів. За закон голосували більшість фракцій і депутатських груп за винятком "Опозиційного блоку" і "Радикальної партії".

Детальніше про проблеми реформування судової системи читайте в матеріалі Жернакова Михайла "Судова реформа померла. Хай живе судова реформа?", статті Галини Чижик "Останній шанс судової реформи", а також у статті Анастасії Красносільської та Ірини Шиби ""Сірі конячки" Антикорупційного суду" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".