Топ-7 схем полегшення бюджету

Коли в червні поточного року президент України Віктор Янукович повідомив, що, за підрахунками його команди, у країні крадуть 50-55 млрд. грн., багато українців сповнилися сподівання. Адже якщо підрахували, отже, знають, де крадуть. А якщо знають, то повернуть. Минуло півроку, і виявилося, що крадене в бюджет-2012 не потрапило. DT.UA вирішило детальніше подивитися, де шукати ці гроші і як їх із користю витратити.

«Ай, молодці», «Ну, красені», «Та це просто свято якесь» - такими захопленими вигуками супроводжували журналісти кожен крок української влади цього року. Трудівникам пера в 2011-му справді пощастило.

Влада зробила все, щоб журналістський вуаєризм був не тільки приємним, а й легким у реалізації. Нарешті ніхто нікуди не ховався. Все на очах.

Те, що раніше було ганебним, стало предметом хизування, «схеми» спростилися до рівня початкової школи. Щоб провести гучне розслідування, достатньо було на півгодини залізти в Інтернет або на 10 хвилин увімкнути телевізор.

Нижче - рейтинг найгучніших і найяскравіших «необґрунтованих втрат бюджету». Він, безперечно, не претендує на повну картину: Козьма Прутков був правий, стверджуючи, що не можна осягнути неосяжне. Однак навіть цей «список топів» дає змогу оцінити масштаби того, що відбувається. Для більшої наочності наводимо поруч із кожною схемою можливість витратити аналогічні кошти на щось корисне. Отже, ціни - у гривнях.

«Прощення» боргів ПЕК - 8,5 млрд.

Вдавалися міністерству Бойка й спільні проекти. Найбільш вражаючою, безперечно, стала нескінченна історія контрабанди бензину через Феодосійський порт. Для журналістів - просто знахідка. Можна щотижня освіжати цифри, публікувати фото кораблів із контрабандним вантажем, повідомляти, по яких торговельних точках «контрабас» розходиться - реакції жодної. Можливо, можновладцям просто не хочеться позбавляти журналістів такої чудової теми, а тому й зволікають до останнього. Це по-дружньому, так. Трохи шкода, що у форматі «письменники пишуть - читачі читають» держбюджет втратив уже 1 млрд., але ж до рівня «Лівели» з її трьома мільярдами в 2010-му ще рости. Тож, очевидно, про міцний союз порту Мін­енерго­вугільпрому та інспекторів Держмитниці ми почитаємо ще й у рік Дракона.

Що можна було б зробити за порівнянну суму: добудувати Дитячу лікарню майбутнього. Загальна вартість проекту, за словами голови правління Фонду Україна-3000 Олександра Максимчука, - 1,306 млрд. грн. Із них уже зібрано понад 262 млн.

Придністровсько-польські контрабандні схеми - 1 млрд.

З прозорістю цього року склалося. Вперше стало можливо полічити, з якою прибутковістю працює знаменитий ЄДАПС. Виявилося, що якби Україна закуповувала бланки паспортів не в нього, а у Великобританії, то на виході мали б не тільки якіснішу продукцію, а й удвічі дешевшу. У 2011 році МВС замовило в ЄДАПС паспортів на 1 млрд. Отже, скарбниця мала реальні шанси врятувати ще 0,5 млрд. Не врятувала. Нагадаємо, до речі, що глава Держслужби підприємництва Ми­хайло Бродський свого часу підрахував: якби Украї­на відмовилася від непотрібних голограм, то економія становила б 8 млрд. на рік.

Що можна було б зробити за порівнянну суму: профінансувати запуск сучасних перинатальних центрів у всіх регіонах країни. Проект був запущений цього року й мав завершитися до 2013 року. Загальна сума його фінансування повин­на становити лише 320 млн. грн., отже, залишилося б іще на розвиток сільської медицини. До речі, якщо вірити Ірині Акімовій, президент дуже сильно сварився на Азарова, чому, мовляв, той урізав кошти саме на будівництво перинатальних центрів.

Отак, «копієчка до копієчки», і набралося 16,5 млрд.

Поза конкурсом

Деякі втрати бюджету важко полічити фізично. Скажімо, скільки коштує передача в оренду 9 тис. гектарів кримських угідь «межигірським мисливцям» чи, наприклад, розмиття держпакета в «Азовсталі»?

Крім того, «дрібних похибок держбюджету» збирається стільки, що вони з надлишком перекривають великі операції. Адже добре жити в джунглях хочеться не тільки слонам, а й мурашкам. І аналіз дрібної фауни показує, що навіть гучні цифри крадіжки з бюджету, озвучені президентом, є надто оптимістичними. Екс­перти, які спеціалізуються в різних галузях економіки, вважають, що річні втрати:

по митниці становлять близько 40 млрд.

Що можна було б зробити за порівнянну суму: профінансувати модернізацію ГТС України (уся модернізація, за підрахунками «Наф­тогазу», коштує 5,3 млрд. дол., або 42,4 млрд. грн.).

на держзакупівлях - не менш як 30 млрд.

Що можна було б зробити за порівнянну суму: покрити дефіцит Пенсійного фонду, що на даний момент становить 31 млрд. грн. Альтернативний варіант - профінансувати повне переоснащення сільськогосподарської техніки в країні. Саме стільки, згідно з березневим твердженням заступника директора департаменту землеробства Міністерства аграрної політики та продовольства Павла Гринька, необхідно виділяти щорічно на подібні потреби. Виділяється ж (спільно державою та приватними особами) близько 5-7 млрд.

на податковій оптимізації тільки в ГМК - 40-45 млрд. (дані моніторингу Ernst&Young)

Що можна було б зробити за порівнянну суму: заплатити всім чорнобильцям максимальну суму штрафу за судовими рішеннями про невиплату пільг. Нещодавно прем’єр-міністр Микола Азаров заявив: «Вони (чорнобильці) знають, чого вони домагаються, маючи на руках рішення судів… на виплату компенсації в 500-600 тис. грн. Де я повинен узяти ці гроші? В інвалідів забрати?». Не треба в інвалідів. За даними Сергія Тігіпка, у нас 47570 чорнобильців. Навіть якщо кожен з них виграє суд проти рідної держави і прийде з квитанцією не на 500 тисяч, а на цілий мільйон - «оптимізованих» коштів якраз має вистачити.

Та й це ще не все. Абсолютно недослідженою залишається багатомільярдна діра послуг так званих держпідприємств. Отри­мавши монополію від влади, тисячі держконтор виймають гроші з кишень громадян, практично ніяк не звітуючи перед конт­ролюючими органами. З одного боку, це немовби не бюджетні гроші, а з іншого - весь цей потік можна переспрямувати в скарбницю. А не на купівлю позашляховиків і квартир для кращих людей міста.

Ще одна лакуна - раціональність витрат державних грошей. «Укрпошта» замовляє собі за мільйон «просування сайта в Інтернеті» (при собівартості максимум 100 тис.), Мінекології - за 50 млн. - супутникові фото (при тому, що космічне агентство готове поділитися ними безплатно), автомобілі по 300 тис. купують уже всі кому не ліньки.

І весь цей час ми чекаємо другої хвилі кризи.

Але ж це маленькі радощі дрібних чиновників. У великих - проекти масштабніші. Євро-2012, Олімпіада-2022, нагинання бюджетів усіх рівнів на будівництво «льодових палаців» і оптових сільгоспринків. Плюс вічна рекапіталізація банків та формування «податкових майданчиків» для своїх.

«Зелена енергетика» стає з кожною годиною дедалі ненажерливішою. Торік, коли бюджет подарував півмільярда приватним структурам «на розвиток», думалося, цим усе й закінчиться. Ага… Уже цього року не тільки затвердили такий «зелений тариф», що в західних енергетиків від заздрості мідь на зубах виступила, а й уже витратили більш як 300 млн. на лінії електропередачі до цього безцінного виду енергії.

Отже, рік видався для журналістів чудовим. Мільярдів було знайдено чимало, «героїв, яких повинна знати країна», названо на роки вперед. А в 2012-му взагалі очікується шоу: бюджет - більший, вибори - на будь-який смак, схеми опустяться до амебного рівня.

Єдине, що трохи потьмарює існування медійників, так це те, що писати можна про все, тільки мало де це можна опублікувати. Отже, деякі теми залишаються бомбою для читачів лише п’яти-шести видань. Та й те, що оприлюднено, залишає слід не в кримінальних хроніках, а лише в пам’яті народній.

Проте жити стало якщо не краще, то бодай веселіше. Тож набираємо повні груди. Наступ­ного року нам неодноразово доведеться видихнути: «Ай, молодці», «Ну, красені», «Та це просто свято якесь». Адже це свято, яке постійно з нами. Принаймні поки що.

У тексті використано матеріали «Дзеркала тижня. Україна», «Української правди», TVi, «Деловой столицы», Oil news, «Наші гроші».