Паломництво по-українськи

Місто Умань, що на Черкащині, знають завдяки тому, що на його території розташований відомий далеко за межами України Національний дендрологічний парк «Софіївка». А ще в Умані похований цадик Нахман — духовний наставник брацлавських хасидів — однієї з течій іудаїзму. Щороку у вересні на святкування єврейського Нового року (Рош-Га-Шана) до місця поховання масово з’їжджаються хасиди. Вже кілька років поспіль із двадцяти країн світу прибувають сюди більш як двадцять тисяч паломників, аби виголосити молитви задля свого, як вони вважають, очищення.

Цей рік для паломників буде особливий: Рош-Га-Шана збігається з двохсотими роковинами смерті цадика. Тому міліція і прикордонники передбачають збільшення числа прочан удвічі — до сорока тисяч. Складність організації святкування юдейського нового року в тому, що хасиди розміщуються довкола єврейської святині (два гектари), яка для цього геть не пристосована. Поблизу місця поховання — спальний район міста. Таке сусідство для жителів створює безліч незручностей. До того ж працівники міліції обмежують пересування уманчан: влаштовують пропускні пункти, через які неможливо потрапити додому. Жителі скаржаться на міліціянтів, бо такі заходи ускладнюють їм життя.

До того ж хасиди моляться в аварійній, не добудованій синагозі, яка від напливу прочан може просто зруйнуватися. Завершити будівництво храму хасиди обіцяють уже кілька років...

Ситуація ускладнюється ще й тим, що територія навколо поховання самовільно забудовується торговими лавками, міні-готелями, харчоблоками, туалетами — без документів, погоджень та експертиз. Комунальні служби своїми силами впорядкувати територію не в змозі. Аби уникнути міжнародного скандалу, влада «ховає голову в пісок», мовляв, це явище сезонне і його треба просто пережити. Правоохоронці кивають на українське законодавство — воно вельми лояльне до порушень з боку іноземних паломників.

У свою чергу санстанція б’є на сполох: епідеміологічна ситуація у непристосованих місцях паломництва загрожує спалахом інфекційних хвороб. Вистачає й інших проблем — зокрема бракує закладів харчування. Нагодувати велику кількість прочан наявні кафе та ресторани не можуть. Тому, як гриби після дощу, виростають імпровізовані генделики. Зазвичай у них працюють кухарі й офіціанти без належних документів. Сумний досвід показує, що відвідувачі закусочних частенько стають пацієнтами міських лікарень. Тож доводиться лікувати гостей на кошти місцевих бюджетів. Та ще й страви для паломників готують на
вибухонебезпечному обладнанні, самовільно підключаються до електромережі.

Місто Умань уже багато років має велику проблему із водопостачанням. Її подають за розкладом лише шість годин на добу. Із прибуттям паломників час подачі води скорочують взагалі до двох годин — не вистачає потужностей місцевого водогону, який качає її з Білої Церкви, що за 120 кілометрів від Умані.

Відвідування прочанами місця поховання ребе Нахмана загострює численні невирішені питання. Насамперед міська влада сам на сам залишається з усіма пов’язаними з приїздом хасидів до Умані проблемами. Столичні чиновники до провінційних проблем байдужі. Місцева влада систематично звертається до них із проханням упорядкувати перебування хасидів в Україні, але поки що результатів немає. Державний комітет у справах національностей та релігії, Міністерство закордонних справ та інші центральні органи влади залишаються осторонь від вирішення цих проблем.

Сьогодні вкрай важливо ухвалити закон України «Про паломництво», який би створив правове поле для цивілізованого відвідування сакральних місць, чітко визначив місце і роль кожної гілки влади в цьому важливому процесі.

Переважна більшість хасидів приїздять до Умані за приватними візами, тобто в Україні немає приймаючої сторони, яка б відповідала за кожного прочанина. Лише невелика кількість паломників прибуває за туристичними чи іншими візами. Ця частина іноземців організована й захищена від усіляких несподіванок.

До цього часу місця паломництва хасидів не приведено до належного безпечного стану, тому перебування прочан викликає багато нарікань. Тут може стати в пригоді досвід інших держав — хоча б Ізраїлю чи Італії. Там ураховано й передбачено всі аналогічні нюанси.

Нещодавно між урядами України та Ізраїлю підписано угоду про безвізовий режим. Це істотно ускладнить ситуацію з паломництвом до Умані, якщо терміново не вжити заходів. За підрахунками, наступного року кількість прочан може сягнути 150 тисяч. А це вдвічі більше, ніж самих жителів Умані. Україна має бути готова до такого розвитку подій.

Кожна країна світу робить усе можливе задля збільшення потоку туристів, розуміючи що на цьому можна заробити й підняти престиж та авторитет держави. Україна в цьому питанні пасе задніх. Уманські проблеми яскраво віддзеркалюють стан справ. Місто від перебування хасидів не має жодного зиску, лише рахує збитки.