Ґабор Іклоді: «НАТО потрібна Україна, а вашій країні потрібен альянс»

У сучасному світі розвинених технологій НАТО намагається знайти адекватні відповіді на нетрадиційні загрози безпеці своїх членів. Адже у XXI столітті деякі з них не потребують неодмінного застосування п’ятої статті Вашингтонського договору, і на них не обов’язково реагувати військовими засобами. Як, наприклад, у випадку з кібератаками на урядові сайти або корпоративні мережі енергетичних компаній. Реакція на ці нові загрози вимагає погоджених дій усіх членів НАТО. Саме тому після Лісабонського саміту Північноатлантичного договору в структурі організації було створено спеціальний відділ і посаду помічника генсека.

Загроза тероризму й кібератаки, забезпечення енергетичної безпеки - всі ці питання актуальні і для нашої країни. Тому Україна й альянс співпрацюють у протидії цим загрозам. Про що й розповів в інтерв’ю DT.UA помічник генсека НАТО з питань нових викликів безпеці Ґабор ІКЛОДІ.

- Серед нових викликів безпеці Північноатлантичний альянс називає тероризм, піратство, поширення зброї масового ураження, внутрішні конфлікти, кіберзагрози, енергетичну безпеку, виклики довкілля тощо. А чим загрожує авторитарна Україна?

- Альянс зацікавлений у демократичній, вільній, незалежній Україні, яка є ключовим чинником євроатлантичної безпеки. Ваша країна вже подолала значний відтинок на шляху розвитку демократії. Однак під час Чиказького саміту НАТО прозвучала стурбованість щодо її подальшого розвитку. Гадаю, парламентські вибори, які мають через місяць відбутися в Україні, дадуть вашій країні можливість довести, що вона віддана демократичним цінностям, і провести вільне та чесне голосування. Члени альянсу розглядають ці вибори як дуже важливу віху.

Будь-який авторитарний режим насамперед становить загрозу для себе, свого населення, безпеки самої країни. Але він не обов’язково загрожує безпеці НАТО. Завдяки демократичним виборам Україна отримала нинішню владу. У вас скоро відбудуться вибори, які, як ми сподіваємося, будуть вільними, чесними, демократичними й допоможуть зміцнити демократичні інститути у вашій країні.

- Сенат Сполучених Штатів ухвалив резолюцію, що передбачає тиск на президента Януковича. Чи може Організація Північноатлантичного договору підтримати такі заходи?

- НАТО не зацікавлене в розриві відносин із Україною, у тому, щоб робити якусь паузу. Наша організація щиро зацікавлена в розвитку відносин із нею. НАТО потрібна Україна, а вашій країні потрібен альянс. Хай я повторюся, але Україна є надзвичайно важливим чинником євроатлантичної безпеки.

- Країни - члени НАТО витрачають на свою оборону в середньому близько двох відсотків ВВП. Скільки має витрачати на армію Україна після того, як вона зафіксувала свій позаблоковий статус?

- Це виключно рішення вашої країни, скільки витрачати на оборону. Але як угорець можу сказати: перш ніж Угорщина стала членом НАТО, ми провели дослідження і з’ясували, що нейтралітет та позаблоковий статус коштуватимуть нам дорожче, ніж наше членство в цій організації: альянс створює більше можливостей. Але якщо ви хочете забезпечити свою безпеку власними силами, то, звісно ж, це вам коштуватиме дорожче, ніж якби тягар із забезпечення безпеки ви розділили з іншими.

- Ви називаєте нашу країну ключовим чинником євроатлантичної безпеки. Але як НАТО співпрацює з Україною у протидії новим загрозам? Чи проводилася їх спільна оцінка? Наприклад, у забезпеченні кібербезпеки, енергетичної безпеки, безпеки довкілля…

- НАТО й Україна не проводили жодної систематичної спільної оцінки нових викликів безпеці. Але в рамках комісії Україна-НАТО досить регулярно обговорюються нові загрози. Якщо йдеться про кібербезпеку, то це питання постійно стоїть на порядку денному спільної робочої групи з питань оборонної реформи. Інакше кажучи, йдеться про впорядкований обмін інформацією між Україною та Організацією Північноатлантичного договору на штабному рівні. Потрібно також відзначити участь України у силах швидкого реагування НАТО.

- А питання енергетичної безпеки? Наприклад, Тегеран погрожує перекрити Ормузьку протоку, через яку нафта і скраплений газ із країн Перської затоки йдуть на світовий ринок. Якщо світова спільнота все-таки прийме рішення не обмежуватися дипломатичним і економічним тиском, а вдасться до силових засобів впливу на Іран, то як це вплине на енергетичну безпеку країн - членів НАТО?

- Світова спільнота докладе всіх зусиль, аби переконати Іран закрити свою ядерну програму. І неправильно говорити, що вичерпано всі засоби з боку НАТО для забезпечення відкритості всіх маршрутів, якими проходять енергоносії. Це дуже важливо, оскільки значна частина нафти й газу, необхідних європейським країнам, саме доставляється через Ормузьку протоку.

НАТО, звісно ж, не може убезпечити всіх можливих маршрутів. Але коли є проблема, то альянс намагається її розв’язати. Треба сказати, що він уже вживає заходів для забезпечення безпеки шляхів, якими пливуть нафтотанкери поблизу узбережжя Аденської затоки. Йдеться про операцію «Океанський щит», спрямовану на боротьбу з піратством. У цій операції кораблі країн - членів НАТО і ЄС намагаються забезпечити вільний прохід цих суден.

- У ситуації з Ормузькою протокою загрози енергетичній безпеці очевидні. Як і у випадку з транспортуванням каспійської нафти та газу: якщо Транскаспійський газопровід, наприклад, викликає інтерес у країн - членів ЄС, більшість яких - також і учасники НАТО, то цей же проект породжує критику з боку Росії. Оскільки російські експерти, близькі до Кремля, погрожують використати силу в разі реалізації зазначеного проекту, чи готовий альянс надати гарантії безпеки Азербайджанові й Туркменистану?

- НАТО надає гарантії безпеки своїм членам. Тим часом є програми, котрі пропонують співпрацю партнерам. Як, наприклад, «Партнерство заради миру». І через спільні проекти дає цим країнам можливість активніше вирішувати проблемні питання.

У НАТО немає такої функції, як забезпечення безпеки всіх можливих шляхів транзиту. Енергетична безпека не означає, що військовослужбовці країн - членів альянсу будуть розгорнуті для охорони трубопроводу в будь-якій точці світу. І немає навіть намірів перетворити цю ідею на реальність…

- Колишні генерали країн - членів НАТО у своєму дослідженні, оприлюдненому кілька років тому, визнали вичерпність ресурсів однією з головних загроз. Як НАТО планує реагувати на виклики, продиктовані виснаженням у світі ресурсів, зокрема й водних? Як це вплине на дії НАТО в цих умовах?

- Вода, наприклад, є ключовим ресурсом. Якщо говорити про регіони, то її нестача в Африці, наприклад, може спричинити військові конфлікти, викликати масову міграцію людей і, врешті-решт, призвести до гуманітарної катастрофи. У такому разі НАТО як організація, котра має можливості й потенціал, може запропонувати гуманітарну допомогу. Інших варіантів я не бачу.

- Про зміну клімату і загрози, пов’язані з цим, сьогодні багато говорять експерти і політики. Які країни найбільш уразливі до змін клімату? Яку роль відводить собі НАТО у вирішенні загроз безпеці довкілля?

- НАТО - не панацея від усіх лих. Зазвичай є два шляхи, якими можна зашкодити організації. Перший - коли ви не залучаєте її для вирішення питань, ключових для урядів та країн. Другий - коли ви намагаєтеся переобтяжити організацію вирішенням питань, у яких вона некомпетентна.

Стратегічна концепція НАТО передбачає систематичне вивчення питань загроз навколишньому середовищу, які можуть впливати на безпеку. Але це не означає, що Організація Північноатлантичного договору братиме на себе якусь конкретну роль у сфері боротьби з цими загрозами.