Британські союзники «маленьких українців» накрили перший банк

В одному з попередніх номерів DT.UA йшлося про те, як пересічний українець може заблокувати західні рахунки українських чиновників. З використанням нових Рекомендацій ФАТФ, які є світовим стандартом протидії відмиванню брудних грошей. У декого ця інформація викликала здоровий скепсис, стосовно того, чи захоче Європа втілювати ці рекомендації в реальне життя.

Нещодавні санкції проти британського королівського банку Coutts&Co здатні переконати навіть найбільш зневірених у тому, що накрадені статки українських корумпованих політиків перебувають у небезпеці. І «маленький», але активний українець цілком здатен прискорити цей процес.

23 березня 2012 року державна фінансова агенція Великобританії наклала штраф у розмірі 8,75 млн. фунтів стерлінгів на банк Coutts&Co за порушення у веденні бізнесу з клієнтами високого ризику. До таких клієнтів належать передусім політичні діячі (ПЕПи - від англ. Politically exposed persons), котрі за британським правом визначаються як особи, що в зв’язку із зайняттям високих державних посад є дуже вразливими до корупції. Поняття ПЕПів за британським правом, яке імплементувало стандарти ФАТФ, також включає близьких родичів і співробітники таких осіб.

Державна перевірка показала, що банк Coutts&Co далеко не завжди зумів (чи не завжди хотів) правильно ідентифікувати ПЕПів серед своїх клієнтів. За результатами перевірки з’ясувалося, що банк не виявив серед своїх клієнтів 233 політичних діячів, серед яких 45 були ПЕПами з огляду на займану державну посаду, а решта - через наявні близькі родинні зв’язки чи тісне співробітництво з такими особами.

Справа в тім, що банк стратегічно розширив свої послуги на ринки Східної Європи та Азії, які відомі високим ризиком відмивання грошей. Більш того, банківська система заохочень працівників стимулювала банкірів залучати дедалі більше нових клієнтів до користування послугами Coutts&Co. І банкіру, якого очікувала шалена премія та бонуси за кожного нового клієнта, напевно, не дуже хотілося глибоко перейматися ідеєю ПЕП-контролю. Водночас саме на пересічних банкірів було покладено обов’язок зібрати всю можливу інформацію про клієнта, щоб перевірити його ПЕП-статус.

«Наша багатомовна команда має досвід в управлінні фінансами осіб з країн Північної та Східної Європи, а її члени регулярно подорожують для зустрічей з клієнтами в Росію, Україну, Казахстан, Азербайджан…» - багатообіцяюче звучить оголошення на офіційному сайті Coutts&Co. Залишається питання, хто ж зі Східної Європи, зокрема з України, може стати потенційним клієнтом такого банку, як Coutts&Co, котрий не обслуговує осіб зі статками менше мільйона доларів? І якщо багатство англійської королеви, яка теж обслуговується банком Coutts&Co, нагромаджувалося впродовж віків, то звідки зазвичай беруться мільйонери в Україні?

Кілька років тому весь світ облетіла скандальна новина про ще один «надійний банк», правда, не королівський, а президентський, менеджери якого «регулярно подорожували для зустрічей з клієнтами в інші країни».

Банк Riggs, де впродовж століть обслуговувалися президенти США, в 2004 році було оштрафовано на 25 млн. дол. за системні порушення американського законодавства з протидії відмиванню грошей. Розслідування, проведене в Конгресі США, встановило, що менеджмент банку часто навідувався в Чилі та Екваторіальну Гвінею, пропонуючи послуги приватного банкінгу та консультацій з «управління статками» всесвітньо відомим диктаторам - президенту Чилі Августо Піночету та президенту Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обянг Нгуема Мбасого. Працівники банку не просто порушили вимогу ідентифікувати серед клієнтів політичних діячів, а прямо пропонували свої послуги найбільш одіозним і корумпованим диктаторам світу. Зокрема, фахівці Riggs допомогли створити своїм «важливим клієнтам» систему офшорних корпорацій і фіктивних фірм, через які мільйонами витікали гроші платників податків з Чилі та бідної африканської країни Екваторіальна Гвінея. Ділові відносини з ПЕПами супроводжувалися постійними листами подяки від менеджменту банку обом диктаторам за відкриття рахунків у Riggs та підбадьорливими заохоченнями посилити ділові відносини, щоб допомогти «запровадити та гарантувати стабільне керівництво їх країнами».

Результат для банку та його менеджменту був показово плачевним: винних працівників Riggs було притягнуто до цивільної та кримінальної відповідальності, їх кар’єра банкірів припинилася, а сам банк Riggs зник з ринку фінансових послуг світу - за заниженою ціною активи банку придбав інший фінансовий гігант Америки.

Публічна розправа правоохоронних органів США над банком Riggs стала дієвим застереженням для інших гравців сектору, котрі захочуть подорожувати в інші країни «для зустрічей із клієнтами». І тут варто згадати, що дія американських законів з протидії відмиванню грошей часто сягає за межі юрисдикції їхньої країни. Так, улітку 2011 року Федеральна резервна система США видала наказ британському банку Royal Bank of Scotland, який є материнською компанією щодо Coutts&Co, посилити внутрішню програму моніторингу клієнтів, котра дала б змогу вчасно ідентифікувати клієнтів високого ризику та повідомляти про них. Така програма мала би стосуватися ділових відносин британського банку з американським фінансовим сектором. Можливо, саме такі дії з боку американського регулятора мотивували уряд Великобританії глибше розібратися, як британські банки виконують світові стандарти ФАТФ щодо ведення бізнесу з клієнтами високого ризику. Адже порушення вимог американського законодавства могло спричинити втрату доступу британської фінансової системи до долара США, що за наслідками прирівнюється до економічної ізоляції.

Неповна ідентифікація ПЕПів серед своїх клієнтів - це далеко не єдине порушення, за яке оштрафували Coutts&Co. Від банків у Британії вимагають пересвідчитися в легальній природі джерела статків клієнтів- ПЕПів та перевірити джерело коштів, які використовуються клієнтом у ділових відносинах із банком. Банкіри Coutts&Co, натомість, не з’ясовували, звідки у клієнта-ПЕПа виникло право власності чи контролю над його компаніями, а також не цікавилися джерелом доходу таких компаній. В окремих випадках банк недостатньо опитав клієнта, чому останній використовує досить складну структуру власності чи контролю над юридичною особою. Зокрема, в трьох випадках клієнт необгрунтовано використав акції на пред’явника, що дає змогу приховати справжнього вигодоодержувача. У шести випадках банк вказав, що джерелом коштів на рахунку клієнта є продаж права власності чи майна. Проте банк не зібрав достатньої інформації про легітимне походження цього права власності на майно чи частку в корпоративній структурі.

На практиці все це означає, що надалі банки Британії, щоб уникнути санкцій з боку фінансового регулятора, будуть пильніше моніторити клієнтів-ПЕПів, особливо з країн Східної Європи, котрі відомі своїм високим рівнем політичної корупції. І не сума санкцій є найбільшим злом для банку, який обслуговує мільйонні та мільярдні статки заможних світу цього, а репутаційні ризики, пов’язані з розголошенням у медіа інформації про порушення банком вимог закону.

Необхідно зазначити, що публічне штрафування банку Coutts&Co є прецедентом накладення в Британії санкцій на фінансову установу за порушення стандартів ФАТФ у вимозі ідентифікувати політичних діячів серед своїх клієнтів та пересвідчитися в легітимності джерела їх доходів. Цій події передував розширений огляд у 2011 році державною фінансовою агенцією Британії фінансового сектору щодо того, чи достатньо механізмів застосовують британські банки, аби уникнути корумпованого капіталу. Як результат, було виявлено притаманні сектору систематичні порушення:

- майже три чверті з 27 британських банків, яких відвідав регулятор, не виконували вимоги ідентифікувати легітимне джерело доходів, котрі належать вищим іноземним політичним діячам;

- третина банків радо погодилися б обслуговувати клієнтів з дуже високим рівнем ризику щодо відмивання грошей, якби ризик покарання залишався низьким.

Ще влітку 2011 року, після першого розширеного огляду, державна фінансова агенція обіцяла офіційно перевірити п’ять банків Британії. Санкції, накладені на Сoutts&Co, є першою ластівкою результату таких перевірок і, швидше за все, не останньою.

Роберт Палмер, представник громадської організації Global Witness, яка проводить міжнародну кампанію проти співпраці банків з корумпованими диктаторами, так прокоментував прецедент з Coutts&Co: «Цей штраф є чудовим індикатором, що нарешті державна фінансова агенція починає карати наші банки за ту роль, яку вони можуть відігравати в підтриманні корупції. На даний момент іноземному корумпованому політику надзвичайно просто і легко зберігати свої статки в Британії. Наприклад, лівійський уряд змушений іти до суду, щоб повернути маєток вартістю 10 млн. фунтів, який належав сину Каддафі».

Пан Палмер згадав про нещодавнє рішення вищого суду Лондона про повернення до скарбниці Лівії елітної нерухомості в передмісті Лондона вартістю 10 млн. фунтів, яку син Каддафі придбав за бюджетні кошти Лівії. Це рішення, прийняте 9 березня 2012 року, є першим прецедентом успішного повернення статків, отриманих у результаті корупційних дій політика однієї з країн Арабської весни.

Потрібно звернути увагу на важливу роль правового прецеденту в праві Британії та США, котрі належать до малозрозумілої нам англо-американської системи прецедентного права. Якщо судовий чи правоохоронний орган у Британії приймає певне публічне рішення, то воно визначає подальші тенденції у регульованих цим рішенням відносинах. Якщо державна фінансова агенція Британії наклала штрафні санкції на банк за недотримання вимог ідентифікувати ПЕПів та їх статки, то ми маємо справу не з унікальним поодиноким випадком, а з наявним системним підходом уряду Британії до іноземного корумпованого капіталу в фінансовій системі країни. Якщо британський суд вирішив конфіскувати формально легітимно набуту нерухомість сина іноземного диктатора через те, що майно придбане за відмиті гроші з державного бюджету іншої країни, то варто очікувати на цілу серію подібних судових справ.

Та повернімося до ролі маленького українця в усій цій кухні з протидії відмиванню доходів від української політичної корупції.

Отже, в світі існує правовий інструмент, який забороняє банкам мати справу з корумпованими політиками та їх нелегально здобутими статками. Цей інструмент викладений у стандартах ФАТФ та адаптований у національних законодавствах провідних країн світу. Окрім того, цей інструмент не просто викладений на папері, його практичні можливості підтверджено нещодавніми діями регуляторних установ принаймні США та Британії. Банки країн ЄС та США під страхом санкцій і непосильних репутаційних ризиків зобов’язані ідентифікувати політичних діячів серед своїх клієнтів.

До 2011-2012 років ця процедура мала дуже формальний характер і зводилася до заповнення клієнтом анкети-опитувальника, даних якої ніхто не перевіряв. Тепер від банків жорстко вимагають більшого. Фінансові установи ЄС та США, щоб виконати вимоги закону, часто купують комерційні бази даних ПЕПів, де акумулюється інформація про політичних діячів усіх країн світу.

Проте навіть в офіційному звіті державної фінансової агенції Британії зазначається, що подібні комерційні бази даних зазвичай неповні та малоефективні для повної ідентифікації ПЕПів серед клієнтів банку. Це цілком обгрунтовано та очевидно, адже жодна база даних не в змозі акумулювати публічно доступну інформацію про вищих посадових осіб, їх близьких родичів і співробітників усіх країн світу. Як мінімум через те, що навіть публічно доступні матеріали ЗМІ про факти конфлікту інтересів і зловживання владою у країнах третього світу зазвичай недоступні англійською мовою. А укладачі комерційних баз даних не в змозі найняти когорту перекладачів усіма мовами світу.

Створивши незалежну повну базу даних українських ПЕПів, підтверджену матеріалами численних журналістських розслідувань, перекладених англійською мовою, пересічний українець може опосередковано запустити потужний механізм боротьби з корупцією в Україні.

Сподіваємось, останні події в Британії щодо долі королівського банку переконали найбільших скептиків у тому, що навіть «маленький українець» за великого бажання може стати джерелом запуску системних змін на рівні країн ЄС та США, котрі, своєю чергою, можуть перекрити кисень головним корупціонерам України. Втративши можливість ховати накрадене в спокійному надійному місці - на цивілізованому Заході, українські політики отримають мотивацію або ж закопувати нелегально здобуте в землю, як у старі добрі часи, або ж почати працювати над системними змінами в державі, щоб інвестувати свої статки всередині своєї рідної цивілізованої країни вже західного зразка, який так до душі нашим можновладцям.

Принагідно зауважимо, що за даними ZN.UA в Україні вже зорганізувалась неформальна група добровольців із юристів та перекладачів, які розробили методику повідомлення європейських банків про українських ПЕПів. Відтак невдовзі фінансові установи Європи і Америки почнуть отримувати структуровану інформацію і з нашої країни. Із перекладеними журналістськими розслідуваннями, прізвищами і назвами фірм. Так що незабаром і українські політики отримають шанс усвідомити своє місце в глобальному світі.