Злочин і зразково-показове покарання

— Алло, ти де? А я на морі….

Пам’ятаєте таку рекламу? А анекдот, який із цього приводу відразу створив наш винахідливий народ?

— Алло, ти де?

— В тюрмі.

— А я на морі.

А наш народ мудрий, і анекдоти бере з життя. Скажіть, шановний читачу, чи часто ви розмовляєте по мобільному телефону? Якщо працюєте і ведете активний спосіб життя, то, мабуть, не менш як кілька разів на день. А чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що за сам факт розмови можна бути обвинуваченим у скоєнні злочину та отримати реальний строк? Якщо ні, то вам варто уважно прочитати цю статтю, аби зрозуміти, як це може статися.

Чи часто вам доводилося давати в борг? Якщо борг вам зав­жди повертали вчасно — це виняток. Правило в тому, що чим більші гроші позичаєте, тим менші шанси отримати їх назад. Із цього приводу хочу розповісти одну досить повчальну історію.

Такий собі громадянин Р. мав гарного друга Г. І настали для друга Г. скрутні часи, і попросив він слізно друга Р. позичити йому всього-на-всього 500 тисяч доларів США. Оскільки громадянин Р. був хорошим другом, він позичив. Минув місяць, другий, іще кілька. Грошей не повернули. Схоже, й не збиралися. Що може зробити наш український громадянин, аби інший український громадянин повернув йому борг?

Варіант 1. Піти до юриста, який порадить піти в суд, а для цього зібрати такі-то документи (їх може й не бути), подати позовну заяву, оплатити послуги юриста і приблизно півроку-рік ходити на засідання. Нарешті, якщо пощастить, десь за рік отримаєте остаточне рішення суду, виконавчий документ і підете до виконавчої служби, щоб із боржника позичені гроші стягнули в примусовому порядку. Може, знову ж таки пощастить, і боржник матиме якесь майно, за рахунок якого протягом року можна буде стягнути борг. А можна й по 100 гривень щомісяця стягувати — самі порахуйте, скільки років. А можна й нічого не стягнути, якщо боржник нічого не має й ніде не працює. А те, що їздить на мерседесі — так він не його, а за довіреністю. Квартира, в якій живе, — його мами, а бізнес зареєстрований на тещу, і так далі. Ви ж самі декларації про доходи наших депутатів читали, а вони ж у нас на цьому знаються найкраще.

Варіант 2. Можливо, вам пощастить з юристом. На жаль, юрист, який зможе не тільки для себе заробити гроші, а й реально вам допомогти, теж виняток, а не правило. Якщо все складеться, то за варіантом 1 таки є можливість отримати своє.

Варіант 3. Найбільш реальний і простий. Помахати тим грошам рукою на прощання, назавжди забувши і про позичальника, і про гроші. Просто витратити той час, який піде на всю процедуру, на заробляння інших грошей, а щодо позичальника зробити не дуже приємні для останнього висновки.

Варіант 4. Можна поговорити з боржником, якщо вдасться його знайти. Або попросити людей, аби вони пояснили йому, що повернути борг таки доведеться, і зробити це потрібно не зволікаючи.

Як правило, громадяни обирають варіант 4 як найнадійніший. Деякі пробують варіанти 1 і 2. Деякі вдаються до варіанта 3, але більше ніколи й нікому грошей не позичають.

Громадянин Р. вирішив піти за варіантом 4. Він попросив поговорити з громадянином Г. про повернення боргу свого підлеглого громадянина Д. Громадянин Д. звернувся до знайомого К., аби той допоміг організувати розмову з боржником Г. К. відмовився, пославшись на те, що такими питаннями не займається. Оскільки громадянин Д. настійливо телефонував, К. познайомив громадянина Д. із Гон. та Гир., останні погодилися допомогти знайти боржника й допровадити його для розмови з кредитором, але свої телефонні координати громадянинові Д. залишити не захотіли.

Громадянин Д. мав брата С. та доброго знайомого І. Першого він попросив привезти боржника Г. для розмови на дачу до доброго знайомого І. Доброго знайомого І. громадянин Д. попросив дозволу скористатися дачею.

Гон. і Гир. одного чудового весняного вечора зустрілися з боржником Г. біля його будинку і запропонували на його ж автомобілі проїхати до міліції. Гон і Гир були працівниками міліції, а оскільки боржник Г. мав свій бізнес, він чудово розумів, що тема для розмови в міліції завжди може знайтися, тому нічого не мав проти розмови, спокійно сів у машину і поїхав.

Насправді зустріч мала відбутися з громадянином Д. Громадянин Д. телефонував К., повідомляв про місце зустрічі з боржником і просив зателефонувати Гон. або Гир. Так уся компанія їздила години три по Києву, а потім подалася за його межі. Там і відбулася зустріч між братом С. і боржником Г. Далі, як у казці, чим далі — тим страшніше.

Гон. і Гир. повернулися до Києва, а боржник Г. і брати Д. сіли в машину й поїхали. Дорогою Д. пояснив боржникові Г., що борг потрібно повернути, і якнайшвидше. Аби боржник Г. зрозумів серйозність вимог, його завезли на дачу до знайомого І., де прикували наручниками до ліжка. Протягом доби боржника Г. переконали, що борги потрібно повертати, тому він сам запропонував як заручника свого батька — для того щоб мати змогу зібрати потрібну суму. Батько в заручниках був не на дачі, а на квартирі в Києві — теж протягом доби. Ні до боржника Г., ні до його батька фізичного насильства не застосовували.

Батько на квартиру, де перебував як заручник, приїхав із домашнім термосом кави, а коли «охоронець» захворів, батько був у квартирі сам, поки «охоронець» ходив до аптеки за ліками. Боржник Г. повернув близько 30 тисяч доларів. Громадянин Д. вирішив, що виховні розмови пройшли успішно, і боржник Г. виправився. Але боржник Г. вирішив інакше. Він написав заяву в правоохоронні органи про скоєння щодо нього злочину. Правоохоронні органи заяву розглянули, кримінальну справу порушили, провели розслідування і встановили винних у злочині осіб. Цю кримінальну справу вже розглянуто в суді першої та апеляційної інстанцій і винесено вирок усім засудженим.

Версія цієї ж історії мовою слідства

Наприкінці січня 2006 року фінансовий директор ТОВ «Х» громадянин Р. запропонував менеджеру ТОВ «Х» громадянину Д. створити організовану злочинну групу з метою вимагання 500 тисяч доларів США у громадянина Г. Коли Д. погодився, Р. наказав підшукати членів майбутньої злочинної групи, вказівки яким щодо скоєння злочину він мав давати лише через Д. Д. запропонував вступити в злочинну групу своєму братові С. та знайомому І., на що останні погодилися. Слідство вирішило, що саме ці четверо осіб розробили план вимагання грошей, тобто заманять громадянина Г. на дачу І. в селищі Київської області, де й триматимуть його. Одночасно для здійснення спільного злочинного наміру Р. і Д. домовилися залучити до створеної ними злочинної групи працівників міліції з числа знайомих останнього. Розроблений план Д. довів до відома брата С. та знайомого І., які погодилися «на спільне вчинення незаконного позбавлення волі та вимагання грошових коштів» у громадянина Г.

На початку березня 2006 року Д. зустрівся зі своїм знайомим — працівником міліції К., котрий познайомив Д. з Гир. і Гон., яким, на думку слідства, також запропонував вступити до організованої злочинної групи та взяти участь у реалізації зазначеного злочинного плану. За розробленим планом міліціонери повинні були незаконно позбавити Г. волі та вивезти його за межі Києва, де передати братам Д. та знайомому І. Останні, у свою чергу, шляхом погроз мали переконати потерпілого повернути визначену суму. Після досягнення злочинного результату співробітники міліції мали отримати грошову винагороду в сумі 15 тис. доларів США, а в разі отримання неповної суми — 5 тис. доларів США. Далі, за версією слідства і суду, К., Гон. і Гир. розробили детальний план незаконного позбавлення волі громадянина Г. та розподілили між собою ролі.

Гон. і Гир. повинні були зустріти Г. біля його будинку і, відрекомендувавшись працівниками міліції, під приводом необхідності поспілкуватися з їхнім керівництвом, відвезти Г. на зустріч із групою Д. А вже та група мала відвезти боржника на злощасну дачу.

Є ще одна версія цієї ж історії, яка вимальовується зі свідчень засуджених, що є доказами у справі й відображені в мотивувальній частині вироку суду.

Виходить, що Д. звернувся до К. з проханням організувати зустріч свого шефа з боржником Г., який уникає зустрічі через великий борг. К. неодноразово відмовлявся, пояснюючи, що питаннями повернення боргів не займається, але пообіцяв знайти людину, котра зможе допомогти. На справу зголосилися Гон. і Гир. Оскільки ці дві групи людей не були знайомі особисто, то зв’язок між Д. та Гон. і Гир. вирішили тримати через К. Останній повідомив Гон. адресу громадянина Г., яку йому передав Д. Гон. і Гир. зустріли Г. біля його дому. Показавши посвідчення працівника міліції, вони переконали Г. їхати з ними на зустріч нібито до керівництва міліції через підозру Г. у фінансових махінаціях. Їхали в авто громадянина Г., за кермом якого був він сам. На трасі мала відбутися зустріч із Д. Однак, як розповіли в суді Гон. і Гир., після розмови з Д. громадянин Г. добровільно, без застосування будь-якого насильства, пересів до машини брата С., з яким поїхав у невідомому Гон. і Гир. напрямку. Останні наполягають, що відтоді вони не тільки не контролювали ситуації, а й узагалі не знали, що відбувалося далі.

А події розгорталися так. Громадянина Г. привезли на дачу. Д. прикував його наручниками до ліжка. Такий поворот подій став несподіванкою для брата С., який, за його свідченнями, просто погодився за 200 грн. відвезти всіх на дачу. Але з цього моменту він зрозумів, що потрапив (чи виявився втягнутим) у серйозну халепу. По дорозі громадянину Г. роз’яснили ситуацію — поверни борги. Він пообіцяв зібрати потрібну суму, а заручником сам запропонував залишити свого батька. Громадянин Д., після консультації з громадянином Р., погодився. На одну добу орендували квартиру на Оболоні в Києві. Згідно з показами батька Г., про план дій йому розповів син, тому він без розмов погодився. Перебував у згаданій квартирі одну добу, після чого його відпустили. За цей час Г. зібрав і встиг передати Д. близько тридцяти тисяч доларів. З матеріалів судового слідства з’ясувалося, що останній нікому отримані гроші не передавав, частково погасив ними власні борги, а частково програв у ігрові автомати.

Фінал історії

Громадянина Р. за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 (вимагання у складі ОЗГ та майнова шкода в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч. 2 ст. 147 (захоплення заручників) Кримінального кодексу України, за вироком суду засуджено до 11 з половиною років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Громадянина Д. за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 (вимагання у складі ОЗГ та майнова шкода в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч. 2 ст. 147 (захоплення заручників) Кримінального кодексу України, за вироком суду засуджено до 10 з половиною років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Громадянина К. за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 (вимагання у складі ОЗГ та майнова шкода в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), за вироком суду засуджено до семи з половиною років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Громадянина Гон. за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 (вимагання у складі ОЗГ та майнова шкода в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) Кримінального кодексу України, визнано винним також за ч. 3 ст. 364 КК України (зловживання владою працівником правоохоронного органу) і за вироком суду засуджено до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Громадянина Гир. за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 (вимагання у складі ОЗГ та майнова шкода в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч.2 ст. 147 (захоплення заручників) Кримінального кодексу України, визнано винним також за ч. 3 ст. 364 КК України (зловживання владою працівником правоохоронного органу) і за вироком суду засуджено до семи з половиною років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Громадян І. та С. за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 (вимагання у складі ОЗГ та майнова шкода в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч.2 ст. 147 (захоплення заручників) Кримінального кодексу України, за вироком суду засуджено до семи років і одного місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Яким би мало бути справедливе рішення суду в цій ситуації? Родичі засуджених вважають, що за правопорушення, які скоїли їхні рідні, вони мають понести покарання, але це рішення суду є несправедливим та упередженим. «Сказати, що вони не винні не можна, — говорить дружина одного з засуджених — Юлія. — Але такі великі строки — це ж нонсенс, навіть убивці отримують менше». Родичі кажуть, що під час слідства на засуджених чинили шалений психологічний та фізичний тиск. «Кілька місяців мого чоловіка тримали в одиночній камері, — розповідає Юлія. — Дивно проходили допити — слідчий прокуратури оформляв протоколи з пам’яті, яких через невідповідності чоловік не підписував, проте їх все одно долучили до матеріалів справи». Суд відкинув усі заяви про неприпустимі методи слідства. На деяких протоколах допитів, долучених до матеріалів справи, немає підписів адвокатів. Під час досудового слідства до підсудних приходили оперативні працівники на розмову, під час якої чинили тиск та погрожували. Із захистом також відбувалося дещо дивне. До брата Д. адвоката просто не пускали. Згодом з’ясувалося — брат офіційно відмовився від захисту. Так заявив слідчий. Потім брат Д. пояснив дружині Ніні: «Били так, що я не пам’ятаю, що й підписував». Коли знайшли нового адвоката, побоїв уже не було сенсу знімати. «Чоловіка били нещадно, підвішували за ноги. Його брата добу возили в багажнику міліцейського авто», — розповідає Ніна зі слів чоловіка та його брата.

Щодо здійснення самого акту правосуддя, тобто винесення вироків суду першої та апеляційної інстанцій. Під час розгляду справи в суді першої інстанції жодного клопотання захисту не було задоволено. Захист, наприклад, прагнув довести, що Г. міг вільно пересуватися й спілкуватися, телефонував членам сім`ї, знайомим під час цих подій (чого потерпілий і не заперечував у суді) і подав відповідне клопотання про витребування роздруківки телефонних дзвінків з мобільного телефона громадянина Г. Але суд цього клопотання не задовольнив. Натомість потерпілому забороняли спілкуватися, чинили фізичний та моральний тиск, погрожували насильством. Адвокати вказують, що вирок суду оголошувався за відсутності обвинувачених, хоча після оголошення вироку суд має роз’яснити засудженим його суть.

За час розгляду апеляції склад суду кілька разів змінювався, засідання з різних причин відкладалися. «У цьому немає нічого незаконного, але я можу стверджувати, це робилося навмисне, аби вирок райсуду залишився в силі, — говорить адвокат. — У мене немає доказів, що справа замовна. Але є такі припущення. В апеляції ми вказували на дуже грубі та явні порушення законодавства, а суд на них жодним чином не відреагував. У моїй практиці це перша така справа — з підозрою на замовлення. Але від колег я чув, що такі справи існують».

Леонід Ладан, адвокат Р., за версією суду — замовника злочину, говорить, що обвинувачення щодо його підзахисного ґрунтувалося виключно на показах Д. Але протягом досудового і судового слідства Д. неодноразово міняв свої покази, тому в них є суттєві суперечності. «З перших допитів як Д., так і потерпілого Г. досудовому слідству було відомо, що ініціатором заміни потерпілого на його батька був саме Г., що він і підтвердив у судовому засіданні, — зазначає адвокат Л.Ладан. — Але досудовому слідству необхідно було висунути більш тяжке обвинувачення, а саме — захоплення заручника і що цей план розробив саме Р. Цей факт жодними доказами не підтверджується, крім показів засудженого Д.».

Під час судового засідання встановлено, що батько Г., погодившись замінити сина, висунув певні умови: перебуватиме він тільки в м. Києві, до квартири, куди його повезуть, поїде тільки на автомобілі за власним вибором. Адвокат також вказує, що під час перебування в заручниках батько Г. вільно пересувався по квартирі, мав можливість залишити її, «неодноразово спілкувався зі своїм сином по телефону і знав, що до того не застосовується будь-яке насильство». Але, за словами захисту, із цих і решти показів суд вибрав тільки ті, що лягли у версію слідства. Найбільші ж сумніви викликали твердження суду та слідства щодо наявності в цієї групи спільного плану та взагалі щодо того, чи була це організована злочинна група. Крім того, Кримінальний кодекс, каже адвокат, чітко визначає ознаки організованої групи. Ось як це сформульовано у ст. 28 КК: «Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам». Як видно з матеріалів справи, не всі учасники були знайомі між собою, але це не головне — про нібито план також не було відомо кожному. «Між собою знали один одного тільки міліціонери, — говорить Юлія Гон. — ні К., ні Г., ні мій чоловік не знали Р. та деяких інших учасників. Але без вибудуваної версії обвинувачення про існування нібито ОЗГ, нікому б з них не дали за це правопорушення таких великих строків позбавлення волі... Виходить, двоє бізнесменів вирішували свої справи, а хлопці потрапили під роздачу».

Родичі засуджених упевнені: аби не віддавати боргу (наявності якого суд навіть не з’ясовував), Г. «замовив» через свої зв’язки в УБОЗі та прокуратурі саме такий варіант розвитку кримінальної справи. Зі своїх джерел вони з’ясували, що один з офіцерів УБОЗу, що брав участь у розслідуванні та лобіюванні цієї справи, є кумом Г. А кілька років тому саме цей офіцер закрив кримінальну справу щодо самого Г. за ознаками злочину — ст. 189 (вимагання).

Так, це версія та припущення рідних засуджених, але до кого вони можуть звернутися, аби знайти правду?

«За бажання таких, як громадянин Г., система так званого «правосуддя» перемеле будь-кого, не розбираючись, хто винен, а хто ні, тому що, як кажуть, «процес пішов», і назад дороги вже немає…

Начебто розкриваючи тяжкий злочин, правоохоронці самі скоювали новий, катуючи, шантажуючи, застосовуючи фізичний та психічний тиск, за який, на жаль, до цього часу ще ніхто не поніс покарання... У ході судового слідства відбувався аудіозапис всіх судових засідань, де чітко чути всі підказки прокурора Ю. Він зобов’язаний підтримувати державне обвинувачення — не більше, а не виступати як захисник потерпілого, навіть не приховуючи цього. Відкрито і вголос відповідав на запитання замість потерпілого. Чути всі образи та брутальну лайку — і це в судовому засіданні з боку потерпілого на адресу підсудних! Неодноразові зауваження та клопотання захисників і підсудних з проханням припинити беззаконня з боку потерпілого, прокурора і слідства, суддя постійно ігнорувала. Мало того, вважаю, що вина мого підзахисного не доведена ні судом ні слідством.

З огляду на все, що відбувалося раніше на досудовому та судовому слідстві, та відбулося в судах, чітко зрозуміло одне — будь-кого з нас можна перетворити з законослухняного громадянина в небезпечного злочинця, якщо так заманеться таким, як громадянин Г. Ось вона — сувора правда життя, де вкотре переконуєшся: хто багатший — той і правий», — каже захисник.

Адвокати наполягають на необхідності повторно розслідувати справу, адже тільки за умови об’єктивного слідства можна буде сказати, що ж відбулося насправді. Хай там як, але коли сумніви в об’єктивності розслідування та справедливості покарання настільки вагомі, чи має право суд не використати законного механізму, а саме — додаткового розслідування справи, не вивчити всіх її обставин більш ретельно, навіть стосовно тих, хто скоїв правопорушення?

Тепер вірите, що за телефонну розмову можете отримати строк? Я розумію, що то були розмови не про метеликів. Але за це сім з половиною років позбавлення волі? А в борг часто гроші даєте? Якщо даєте, і немало, настійливо пропоную — застосуйте варіант 3.