Методи влади: рідню беруть у заручники

Останньою перешкодою на шляху до торжества загальної судової реформи залишався, як відомо, Верховний суд України на чолі з Василем Онопенком. Повноваження ВСУ обмежили так, що від них практично нічого не залишилося. Таким чином зазнала краху єдина комерційна альтернатива новій вищій судовій вертикалі, вибудуваній нинішньою владою. Проте, очевидно, поставлене перед реформаторами завдання було виконане не до кінця - В.Онопенко не бажав залишати свою посаду і, напевно, навіть незважаючи на рішення ВСУ щодо Межигір’я і РУЕ, був недостатньо чутливий до побажань влади.

Водночас Венеціанська комісія продовжувала нервувати реформаторів недвозначними заявами про проведену судову реформу, зокрема про незрозумілий статус Верховного суду. Виявилося, що вихід з цієї неприємної ситуації є.

22 грудня 2010 року було заарештовано зятя Василя Онопенка екс-міністра юстиції Євгена Корнійчука, обвинувачення якого в цій справі, до речі, шито білими нитками. Але В.Онопенко «правильних» висновків з цього арешту не зробив. Тому на початку лютого нинішнього року було порушено кримінальну справу проти молодшої доньки голови ВСУ за фактом неповернення боргу. Справу чомусь було порушено за статтею «шахрайство». За цією кримінальною справою провели обшук у помешканні самого голови ВСУ.

Як відомо, сім’я Онопенка борг непутящої доньки погасила, ще й з надлишком.

Разом з тим стало гранично ясно, що немає нічого міцнішого, ніж біла нитка, коли котушка - в руках влади, ладної розмотати її по повній. І, попросивши про зустріч з президентом, голова Верховного суду висловив сподівання: «Якщо президент вважатиме за можливе поспілкуватися про мої родинні сімейні справи, я йому теж доповім, тому що, на мій погляд і за моєю інформацією, він не цілком володіє ситуацією навколо моєї сім’ї».

Зустріч з гарантом Конституції відбулася 14 лютого. (Цілком імовірно, що цієї зустрічі не відбулося б, якби перед тим посол США в Україні Джон Теффт і європейські гості не висловили президентові своє обурення тим, що відбувається навколо голови ВСУ). Громадськості офіційно повідомили: «Президент України Віктор Янукович і голова Верховного суду України Василь Онопенко обговорили питання, які стосуються подальшого реформування судової системи... Зокрема, сьогодні під час зустрічі Янукович і Онопенко обговорили питання подальшого реформування судової системи, функціонування Верховного суду і наступних кроків щодо вдосконалення роботи судової влади».

Вже наступного дня, 15 лютого, кримінальну справу, порушену проти молодшої доньки голови ВСУ, було закрито, а чоловік старшої доньки Є.Корнійчук повернувся з СІЗО додому, отримавши, нарешті, можливість узяти на руки донечку, яка народилася, коли його заарештували. Ще один факт, який засвідчує: президент безпосередньо керує ГПУ.

Яку ціну довелося заплатити Василеві Онопенку за звільнення рідних, узятих владою в заручники, невдовзі стане зрозуміло. Чи це буде «мирна» передача посади голови ВСУ вказаному наступникові (вплив Онопенка там досить великий), чи - абсолютно лояльна поведінка на посаді голови Верховного суду.

Політолог Вадим Карасьов вважає, що зміна запобіжного заходу на підписку про невиїзд для екс-заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука пов’язана із зустріччю його тестя, голови Верховного суду Василя Онопенка, з президентом Віктором Януковичем. Про це він сказав у коментарі Gazeta.ua.

«Василь Онопенко говорив про це, президент почув. Пік переслідувань опозиції і вибіркового правосуддя вже було пройдено, коли генпрокурор Віктор Пшонка сказав, що розгляне подання депутатів, щоб узяти Луценка на поруки», - зазначив експерт. За словами Карасьова, Генпрокуратура дає задній хід.

«Зовнішня реакція і рекомендації західних радників спрацювали на те, що Генпрокуратура зменшила тиск. Відразу всіх не випустять, це було б демонстрацією безсилля прокуратури і визнанням поразки. Шукатимуть приводів», - підкреслив він.

«Зустріч Онопенка і президента - це не причина звільнення Корнійчука, а привід, що дозволяє прокуратурі і політичному керівництву країни зберегти обличчя, демонструвати свою добру волю, не визнавши помилковість політичної лінії на вибіркове правосуддя і криміналізацію опозиції», - зазначив політолог.