Частина суддів, які ще у 2019 році подавалися на конкурс в апеляційну інстанцію, зараз не роблять цього. Більшість аргументують своє рішення зміною правил конкурсу Вищою кваліфікаційною комісією суддів – невідомістю у якому суді доведеться працювати після конкурсу, пише у статті «Справа Катерини Гандзюк. Як брак суддів в Україні допомагає уникати відповідальності» Тетяна Безрук.
Так, один із суддів, який п’ять років тому волів працювати саме в апеляційному суді, розповів, що раніше кандидати обирали конкретний суд, в який подавали документи для участі у конкурсі, і змагались за місце конкретно в ньому.
«А в нинішньому конкурсі ти обираєш лише юрисдикцію — господарську, кримінальну, цивільну чи адміністративну, а решту вибирають за тебе», - вказав він на невідомість.
Також суддя додав, що за роки судової реформи органи суддівського самоврядування і врядування так і не розробили зрозумілих і чітких критеріїв суддівської кар’єри, єдиних підходів до виставлення балів під час кваліфікаційного оцінювання та конкурсів, і такими чином усе в руках комісії.
Авторка матеріалу нагадує, що востаннє судді в Україні призначалися в апеляційні суди більш як десять років тому і зараз більшість із них уже мають право піти у відставку. Іноді такі рішення приймають колективно, оскільки судді працюють у «трійках» і після відставки одного із них решта двоє не мають певності, що робота в трійці з новим суддею буде ефективною та плідною.
Загалом же зараз в Україні заповнено лише 47% посад суддів у судах апеляційної інстанції, а 714 вакансій пустують. При цьому завершити конкурс на ці посади ВККС планує лише в серпні 2025 року, а до цього чисельність суддів може ще зменшитись. Як наслідок винуватці навіть резонансних справ, як от замовники нападу на активістку Катерину Гандзюк, можуть уникнути покарання, через завершення термінів слідства швидше, ніж суд зможе винести рішення.