ВІД ЛЮБОВІ — ДО НЕНАВИСТІ?

Останнім часом на прес-конференціях у силових структурах журналістам нерідко демонструють можливості загонів спеціального призначення. Накачані хлопці у камуфляжі й бандитських шапочках з прорізами для очей вриваються в приміщення (оточують автомобіль, галявину тощо — залежно від фантазії організаторів і виконавців), вмент роззброюють розгублених бандюг і хвацько вкладають їх мордами (пардон) в болото. Камера (телекамера) крупним планом демонструє наручники на руках переможених. Ці кадри потім добрий десяток разів прокручуються всіма місцевими телеканалами, з кожним разом усе більше підвищуючи імідж наших доблесних силовиків в очах надійно захищеного ними населення.

На ділі це виглядає не так картинно. В кожному разі, 8 серпня на Славутському руберойдовому заводі нікого не клали пиками в асфальт (територія заводу настільки доглянута й заквітчана, що болото там узагалі знайти важко). Правда, мало не на кожному кроці в адмінприміщенні бовваніли хлопці в уніформі, а двері всіх кабінетів, за винятком хіба що туалетів, були опломбовані. Тож кілька журналістів ледь утиснулися в маленький кабінетик члена правління Валерія Грінчука, відповідального за зв’язки з громадськістю, — він чи не один на поверсі ще був відчинений для відвідувачів.

Інтерес мас-медіа був не випадковим. Славутський руберойдовий завод, найбільше й у виробництві багатьох видів покрівельної продукції унікальне в Україні підприємство такого профілю, — один з найпоказовіших на Хмельниччині. Так би мовити, живе уособлення дійовості новітньої вітчизняної економічної політики. Підприємство з майже столітньою історією, воно в середині 90-х цілком мало всі шанси повторити долю сотень своїх братів по нещастю й перестати існувати. Та відроджене буквально з нічого завдяки коштам інноваційного фонду, оснащене найновішим імпортним обладнанням, ВАТ «СлРЗ» у 2000-му році знову почало випускати продукцію — суперсучасну й високоякісну. І в рекордно стислі терміни стало улюбленцем влади, преси, податківців та громадськості.

Влади — бо демонструвало успішність лізингової політики в Україні в цілому і на Хмельниччині зокрема: майже третина славутської товарної продукції виробляється на СлРЗ. Податківців — бо справно платило чималі податки (у першій трійці на Славутчині за їх обсягом): лише торік до бюджетів різних рівнів — 3,5 мільйона гривень. Громадськості — бо було спонсором багатьох добрих справ і заходів (приміром, утримувало футбольну команду міста): торік на благодійні цілі витрачено майже 100 тисяч гривень. Журналістів — бо з перших днів нової історії було відкритим для спілкування, щирим і відвертим.

Не останню роль у всьому цьому відігравало й те, що завод мав розумне й інтелігентне обличчя — голови правління Володимира Шандри. Родом з Тернопільщини, з московським дипломом про вищу освіту, перші життєві і виробничі університети Володимир Миколайович пройшов на Хмельницькій атомній електростанції, що у Славутському районі. Руберойдовий був другою серйозною віхою в його житті. Третім етапом (таке двозначне в нашій країні слово, що й уживати лячно) стало депутатство у Верховній Раді, куди 39-річного В.Шандру обрано нинішнього року за списком «Нашої України» (до речі, єдиний з Хмельниччини).

Остання обставина була, либонь, головною складовою журналістського інтересу до подій у Славуті. Щойно 7 серпня просочилися чутки про те, що УБОЗ «трясе» руберойдовий, людський поголос моментально поєднав це з «нашоукраїнським» депутатством Шандри.

Начальник Славутського міжрайонного відділу боротьби з організованою злочинністю підполковник В.Коваль не погодився з таким трактуванням дій його підлеглих.

— Згідно з матеріалами, які є в нашому розпорядженні, — пояснив Василь Дмитрович, — виникла необхідність проведення зустрічних перевірок на Славутському руберойдовому заводі. Ми надіслали п’ять листів, але керівництво проігнорувало наші законні вимоги і не надало нам жодних документів. Тому ми й опечатали кабінети. Це дозволено нам законом у випадку, коли є загроза знищення документів. Але приміщення опечатані з 17.30 одного дня до 8.00 наступного, решту часу співробітники заводу можуть у них працювати (ми приїхали після десятої ранку, але кабінети ще були підперезані «поясами цнотливості» з підписами понятих. — Авт.). Кримінальної справи не порушено, бо втрутились адвокати. Ми нікого не допитували. Раніше з нашого боку до цього підприємства жодних претензій не було. Проте не може не насторожити той факт, що з початком усіх цих подій голова правління ВАТ терміново поїхав у відрядження, а директор одразу ліг у лікарню.

Листи на СлРЗ справді надходили: «У зв’язку з перевіркою, яку проводить УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області, та згідно зі ст.12 п.2 «б» Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» прошу терміново надати на нашу адресу всю наявну в повному обсязі інформацію та документи щодо фінансово-господарської діяльності, імпортно-експортних та лізингових операцій, які проводились підприємством... за період з 01.01.1997 року по теперішній час». Перший лист датований 22 липня, наступні — 2,3,5,6 серпня. Особливо допитливі можуть зазирнути в календар і переконатися, що активність наших правоохоронців практично не знає вихідних. Ця ж нетерплячка до роботи, треба гадати, змусила В.Коваля у той-таки день, 6 серпня, видати розпорядження про дозвіл своїм підлеглим та відрядженим з Хмельницького колегам на «вхід на територію ВАТ «СлРЗ» і дочірніх підприємств, склади, сховища, приміщення за службовими посвідченнями». Причому, за словами адвокатів О.Сільченка та Т.Катеринчук, насправді ніхто з них посвідчень не пред’явив, і керівництво заводу, в свою чергу, викликало державну службу охорони. Що, втім, не перешкодило наполегливим оборонцям закону не лише зайти на територію, а й опечатати 15 управлінських кабінетів...

Питання й сумніви підполковника Коваля ми переадресували членам правління заводу, депутатам Хмельницької обласної ради В.Грінчуку та В.Гаврилюку: що ж, ви, мовляв, опиралися, дали б ті документи, та й годі. «Та хто ж проти? — втомлено запитали співрозмовники. — Завод працює прозоро, вся документація є в податковій, усі перевірки проходили без зауважень. Беріть, будь ласка, але на якій підставі ми комусь зобов’язані надавати ці гори документів? Санкція прокурора є? Немає. Може, заведено оперативно-розшукову справу, кримінальну? Ні. І нічого дивного в тому, що директор потрапив до лікарні: він чоловік хворобливий, став переживати, тиск одразу під двісті підскочив. А голова правління — що тут приховувати, — як тільки почалися ці безчинства, до Києва поїхав правду шукати...»

Поки керівник шукав правду в столиці, убозівці, як розповідають заводчани, шукали її на підприємстві — у розмовах з працівниками, в наполегливих проханнях дати пояснення, в офіційних письмових «запрошеннях» у Хмельницький до УБОЗу «в якості свідка» (справу, нагадаю, ще не було відкрито. — Авт.) з обов’язковою явкою. Керівники ВАТ оскаржили незаконні, на їхню думку, дії посадових осіб УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області в прокуратуру. Порушення трудового ритму в пік сезону (літо — найсприятливіший для реалізації продукції підприємства час), за підрахунками заводських економістів, лише за один день, 7 серпня, завдало підприємству збитків на півмільйона гривень. Колектив (а тут працюють 220 чоловік, які отримують, до речі, найвищу серед промислових підприємств міста зарплату — у другому кварталі ц.р. вона становила 647 гривень) розхвилювався і замітингував. «Завод свідомо гробиться, — гарячкувала білява молодиця. — Все у Славуті, що хоч трохи спиналося на ноги, розорялось і пускалося за вітром. Тепер до нас черга дійшла». «Шандра винуватий, — глухо відгукнувся похмурий робітник. — Не до тих пристав. От на нас і віддуваються». «Ми все з’ясуємо, — заспокоював людей заступник голови Славутської міськради Л.Хавхун. — Ми в усьому розберемося».

Поки місцева влада ще думала розбиратись, на заводі 9 серпня знову з’явились убозівці в супроводі... загону захоплення «Сокіл». За повідомленням міськрайонної газети «Трудівник Полісся», вони в присутності понятих «розпечатали кабінети (у деяких навіть зрізали замки!), вивезли всю документацію (адвокати стверджують, що зроблено це було без будь-якої санкції прокурора, а також без докладного опису й переліку вилучених документів, як того вимагають ст.ст. 177 та 186 Кримінально-процесуального кодексу України), позабирали навіть системні блоки з комп’ютерів... В.Д.Коваль повідомив, що старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Хмельницькій області П.Г.Каправчуком порушено кримінальну справу за ст. 222 ч.2 Кримінального кодексу України «Шахрайство з фінансовими ресурсами». Проте, хоч як дивно, ніякої кримінальної справи керівники й адвокати ВАТ... досі не бачили. Вони знають лише номер її з постанови про проведення обшуку, виданої П.Г.Каправчуком 9.08.2002 р. у зв’язку з тим, що «службові особи ВАТ ... подавали в Славутську ОДПІ уточнені декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2000 року, в яких умисно завищили розміри сплаченого податку на суму 232869,5 грн., з метою незаконного отримання вказаної суми з державного бюджету...» і т.д. Адвокат О.Д.Сільченко з цього приводу переконаний, що «постановою було прикрито дії, раніше вчинені працівниками УБОЗу».

20 серпня відбулися збори трудового колективу СлРЗ. Вони ухвалили відкритий лист до Президента Л.Кучми: «Причинами, які змусили звернутися до Вас, стало безпрецедентне нехтування інтересами провідного колективу галузі та повне ігнорування закону людьми, які мали б його захищати, — пишуть робітники. — ...Окремі працівники МВС, з відомих лише їм причин, вирішили знищити наш завод шляхом вилучення документації, блокування роботи та порушення з невідомих нікому причин кримінальних справ...»

Прокоментувати ці події кореспондент «ДТ» попросила начальника УБОЗ МВС України в Хмельницькій області В.Стадника.

—Пане полковнику, чому саме ваше управління зайнялося Славутським руберойдовим?

— До нас надійшла інформація про зловживання службових осіб цього підприємства.

— Хіба цю інформацію не можна було перевірити, не паралізуючи роботу підприємства?

— Його робота не паралізована. І з самого початку ми взагалі планували просто зробити огляд документації, тобто провести зустрічну звірку документів. Але нам перешкоджали, заперечували, не надавали цих документів. Тому нам нічого іншого не залишалося, як опечатати кабінети, в яких ці документи зберігаються, а потім і вилучити їх.

— І як довго триватиме слідство, яке, що б там хто не говорив, однаково негативно впливає на виробничий процес СлРЗ?

— Важко сказати. Там дуже великі обсяги документації. Там же, крім нас, ще КРУ буде працювати, інші...

— Ви впевнені, що ваші співробітники в цій ситуації не перевищили своїх повноважень?

— Ми в усьому керувалися Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

— А як би ви прокоментували припущення, що нинішні події навколо Славутського руберойдового заводу — політичне замовлення?

— Це абсурд. Повний абсурд.

Доведеться повірити пану полковнику на слово. Бо чутки про те, що події на руберойдовому — це своєрідне попередження В.Шандрі, котрий відмовився від пропозицій перейти у парламентську більшість, залишаються просто непідтвердженими чутками. Так само, як інформація про радісне пожвавлення в стані податківців області через те, мовляв, що не вдалося «покарати» завод їхніми руками, бо СлРЗ два роки підряд визнається кращим платником податків. Словом, ми, як радять нам правоохоронці, будемо чекати закінчення слідства, щоб переконатися, що десь колись щось там було чи, навпаки, і близько його не було.

Але чому від того, що провадиться слідство і, судячи з усього, йтиме ще довго, має страждати бюджет — а, отже, всі ми, громадяни? Адже завод таки стоїть з 18 серпня, не випускаючи ні-чо-го — отже, відповідно, не віддаючи жодної копійки у бюджет. З цього приводу п’ятеро народних депутатів, і Шандра в тому числі, 28 серпня зустрілися з керівництвом Хмельницької обласної ради, облпрокуратури і управління МВС у Хмельницькій області. І отримали запевнення, що до 3 вересня з усіх необхідних документів будуть зняті копії, а оригінали повернуть на підприємство — щоб воно мало можливість продовжувати роботу. За словами В.Грінчука, 3 вересня жодного документа на завод ще не повернули.

...Просто до слова: приміщення Славутського УБОЗу покрите сполігонтом — одним із 60 видів покрівельної продукції, що випускається Славутським руберойдовим заводом. Якщо вірити фахівцям, абсолютно надійний дах.