Вбивство у Жовтневому: бізнес чи політика?

Повідомлення у всеукраїнських ЗМІ про вбивство в ніч на 2 квітня бізнесмена Адама Яхієва навряд чи приголомшило країну: на жаль, нам до таких повідомлень тепер не звикати. Але для хмельничан ця звістка пролунала наче грім з ясного неба. Насамперед тому, що Хмельниччина не дуже багата на такі гучні розбірки: край тихий, спокійний, усе, варте уваги, давно знайшло своїх власників, а на щось спірне зазвичай вистачало впливового слова, судового рішення або, на крайній випадок, рейдерської атаки. У пам’ятку хмельничанам хіба кількарічної давності вбивство колишнього директора заводу «Пригма-прес» Сергія Василишина. Але тоді, казали, вбили за несплачені борги, та й директорська кар’єра Василишина вже була завершена. Яхієв же володів успішним переробним підприємством «Адамс», був депутатом обласної ради, добре відомим в області як меценат і благодійник. Крім того, либонь, більш упізнаваним з-поміж інших бізнесменів його робило й те, що він - чеченець.

57-річного Яхієва вбили в ліжку. Як на те, напередодні він відпустив охорону. Скориставшись цим, невідомий прокрався в двір його приватного будинку в селі Жовтневе (це поруч зі старовинним Кам’янцем-Подільським), вийняв вікно напівпідвального поверху, пройшов до спальні господаря і з пістолета з глушником випустив у скроню сонного смертельну кулю. Ніхто нічого не почув: нічні кроки донька в сусідній кімнаті сприйняла за батькові, дружина ж побачила страшну картину вранці, коли прийшла кликати чоловіка до сніданку.

Наступного дня, після сумного велелюдного прощання, тіло Яхієва відправили в Чечню, щоб поховати біля батьків.

Ні гільзи, ні пістолета міліція у спальні не знайшла. Не викликає сумнівів, що вбивство було замовним, сумлінно спланованим і професійно виконаним. Очевидно, вбивця добре знав звички жертви, вільно орієнтувався в його садибі. Проте від будь-яких коментарів центр зв’язків з громадськістю обласного управління МВС утримується - до завершення слідства. У розмовах і в Інтернеті пошуки мотивів убивства ведуться переважно в двох сферах: економічній та політичній.

Трудова біографія Яхієва, що повністю пройшла на Хмельниччині, була непростою. Хоч починалася за цілком радянськими лекалами. 1976 року, по закінченні Одеського технологічного інституту харчової промисловості, молодий Яхієв став бригадиром радгоспу «Комунар» Новоушицького району (радгосп спеціалізувався на вирощенні плодово-ягідних культур). Уже через рік перебрався до обласного центру, працював інженером-технологом, начальником цеху в радгоспі «Хмельницький», а з 1986 року очолив Кам’янець-Подільський консервний завод і керував ним до 1994 року - часу виникнення на його базі ВАТ «Адамс», президентом та головою правління якого й став Яхієв.

Тоді ж, у 90-х, у його біографії був прикрий факт: СБУ порушило проти нього кримінальну справу за контрабанду, і фігурант справи отримав три роки умовно. Проте, за свідченнями людей, котрі добре знали Яхієва, це стало для нього серйозним уроком, зробило обачнішим, більш виваженим у діях і - людянішим. Що пішло на користь діяльності «Адамсу», який зі скромного заводу перетворився на одне з найпотужніших українських переробних підприємств, котре виробляє третину консервованої продукції Хмельницької області. Не дивно, що його честолюбного керівника не оминали нагороди: звання заслуженого працівника промисловості України, ордени «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів.

Останнім часом, правда, не оминали й труднощі. І хоч акціонерне товариство не було банкрутом і навіть не мало боргів із зарплати, - із земельними паями (а в «Адамса» були чи не найкращі в цьому благодатному районі землі) переживало проблеми, бо деякі землі перестали оброблятися, а відтак не оплачувалися паї.

Яхієв три скликання поспіль був депутатом обласної ради. З 2005 року - член партії «Батьківщина». З приходом нової влади від партії не відрікся, навпаки: торік, коли гучно гримнув дверми багаторічний очільник обласної партійної організації О.Буджерак, поповнивши лави «тушок» у Верховній Раді, до того рядовий партієць Яхієв охоче увійшов до партійного бюро обласної організації на чолі з народним депутатом Василем Кравчуком. За словами керівника депутатської фракції «Батьківщина» в обласній раді Віктора Адамського, на наступних парламентських виборах Адам Михайлович планував балотуватися по мажоритарному округу до Верховної Ради України. Та й тепер брав активну участь у громадських справах: зокрема дуже переймався нескінченною веремією з виборами сільського голови Слобідки Кульчієвецької, до якої приписаний і ситуацію в якій вважав ненормальною й несправедливою (приміське село, дорога земля - тож і посада сільського голови стає дуж-ж-же цінною).

Так сталося, що за день до смерті, у четвер, Яхієв брав участь у звітно-виборній конференції Кам’янець-Подільської міської організації партії «Батьківщина»: виступаючи, підтримав кандидатуру нового молодого очільника. А наступного дня, в суботу, мали відбутися збори акціонерів ВАТ «Адамс». Тож між цими двома напрямами його діяльності, бізнесом та політикою, і шукають тепер причину його смерті.

Хоч не можна не завважити ще однієї серйозної обставини, котра теж лежить між економікою і політикою і, не виключено, могла вплинути на саме такий трагічний фінал. Минулої осені Кам’янець-Подільський потрапив до скандальної української кримінальної хроніки - коли заарештували за хабар міського голову Анатолія Нестерука і секретаря міськради Миколу Нечая. Дивні обставини арешту породили у містян стійке переконання, що його реальною причиною було намагання усунути з виборів міського голову, однозначного фаворита Нестерука, аби поставити на його місце «свою людину». Проте вибори виграв кандидат від «Єдиного центру» Ростислав Ярема. Виборча комісія оскаржила результати виборів і так рахувала голоси, щоб перемога таки дісталася провладному кандидатові Михайлу Сімашкевичу.

Методи, застосовані на цих виборах, фігуранти справи («хабар» принесли до міськради підприємці з судимостями), судовий перебіг (засідання суду відбуваються в сусідньому райцентрі, Дунаївцях, за постійної присутності палких прихильників Нестерука, які не залишають свого любимця в біді, бо впевнені у його невинності) продемонстрували не лише кам’янчанам: сьогодні для досягнення мети всі засоби придатні. Надто коли стосуються «чужого» - в кожному разі, за партійністю. А ще коли в нього ласий шмат землі в центрі міста…

Недарма ж Кам’янець-Подільський називали колись хмельницьким Палермо. Мабуть, комусь дуже імпонує саме ця слава старовинного міста.