Традиції безсмертні?

Президентські вибори закінчилися, відбулися кадрові зміни у вищих ешелонах влади, вщухнули пристрасті, що донедавна вирували на Майдані, але Майдан назавжди залишився в душах людей, Майдан як символ боротьби нашого народу за краще життя, за свободу і демократію. Сьогодні ми чекаємо від нової влади рішучих дій, сподіваємося, що Президент Ющенко буде займатися наведенням порядку, боротися зі свавіллям чиновників, проявами корупції та розкраданням народного майна.

Втім, перші кроки нових керівників держави, на жаль, не вселяють оптимізму. Особливе занепокоєння викликає робота правоохоронних органів, зокрема органів прокуратури та Міністерства внутрішніх справ.

Перед обранням на вищу державну посаду Віктор Ющенко обіцяв, що Україна стане правовою державою, що в країні пануватиме закон і всі будуть рівні перед цим законом, що посадові особи органів державної влади робитимуть тільки те, що прямо передбачено законом, виконуючи вимоги статті 19 Конституції України. Сьогодні одним із прикладів порушення вимог цієї статті Основного Закону України є робота Міністерства внутрішніх справ, зокрема одного з його підрозділів — управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в м. Києві.

Саме на роботу цього органу останнім часом збільшилася кількість нарікань.

Так, 24 травня 2005 року співробітники спецпідрозділу міліції «Сокіл» столичного УБОЗ затримали Віктора Кирилюка, керівника апарату Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області. Громадянина Кирилюка було затримано о 7 годині ранку біля його помешкання в м. Монастирище. Як стверджують родичі В.Кирилюка, особи, які проводили затримання, прибули в автомобілі іноземного виробництва без номерних знаків, були одягнені в міліцейську форму, при затриманні не відрекомендувалися, не пояснили причин затримання і повезли Віктора Кирилюка в невідомому напрямку. Вияснити причини затримання та місце перебування В.Кирилюка намагався його адвокат Віктор Василюк, але в усіх інстанціях адвокату відповідали, що працівники міліції громадянина Кирилюка не затримували.

Встановити місцезнаходження Віктора Кирилюка вдалося лише після звернення його дружини Ірини Кирилюк до народного депутата України Степана Хмари та голови СБУ Олександра Турчинова. Оскільки справа стосувалася зникнення посадової особи органу державної влади, працівники СБУ провели ряд оперативних заходів, у результаті яких було встановлено місцезнаходження В.Кирилюка. Виявилося, що він перебуває в м. Києві на базі спецпідрозділу міліції «Сокіл». Про це відразу сповістили дружину В. Кирилюка Ірину та його адвоката Віктора Василюка, але в столичному УБОЗі адвокатові чомусь не дали побачення з його підзахисним. Зустрітись із затриманим адвокат зумів лише о 20 годині вечора в Солом’янському РУВС. Наступного дня адвокату Василюку знову не дали можливості зустрітися з підзахисним. Побачення з громадянином Кирилюком він отримав лише на третій день, і то тільки після звернення народного депутата України Степана Хмари до Генеральної прокуратури України із депутатським зверненням, у якому він просив перевірити законність затримання громадянина Кирилюка. Відповідь на депутатське звернення народного депутата С.Хмари за підписом заступника Генерального прокурора України М.Голомші вразила своїм цинізмом.

Пан Голомша стверджує, що прокуратурою м. Києва проведено перевірку дій співробітників УБОЗ ГУ МВС України, за результатами якої 23.06.2005 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину. Підстав для скасування цього рішення Генеральною прокуратурою України не встановлено. Заступник генерального прокурора України М.Голомша ігнорує той факт, що працівники міліції порушили вимоги статті 5 Закону України «Про міліцію», статті 10 Закону України «Про адвокатуру», статті 47 та 48 КПК України. Також те, що дії співробітників столичного УБОЗу підпадають і під статтю 397 КК України «Втручання в діяльність захисника чи представника особи», статтю 374 КК України «Порушення права на захист», статтю 371 КК України «Завідомо незаконні затримання, привід або арешт».

Нами з’ясовано, що до призначення на посаду керівника Монастирищенської РДА Черкаської області Віктор Кирилюк займався підприємницькою діяльністю. Проти одного з його ділових партнерів слідчий відділ Солом’янського районного управління ГУ МВС України в м. Києві порушив кримінальну справу, у якій громадянин Кирилюк на час затримання проходив як свідок. Тепер відразу постає ціла низка запитань. Чому примусовий привід свідка, який є рядовим чиновником, а не небезпечним злочинцем, проводить міліцейський спецназ? Чому свідка, якого було затримано о 7 годині ранку, передано слідчому Солом’янського управління співробітниками УБОЗ тільки о 20 годині вечора? Чому не допускають адвоката? Чому Генеральна прокуратура України в особі заступника генерального прокурора України М.Голомші не реагує належним чином на грубі порушення цілого ряду юридичних норм?

Аналогічні порушення чинного законодавства України були допущені працівниками УБОЗ та слідчими Генеральної прокуратури України і при затриманні громадянки Н.Соколовської, начальника фінансово-економічного управління «Укрзалізниці», яку було позбавлено волі під час її перебування на стаціонарному лікуванні, незважаючи на наявність у неї гіпертонічної хвороби, серцево-судинної недостатності та раку молочної залози із лімфостазами у ліву верхню кінцівку. Громадянку Соколовську також було позбавлено права на захист. До неї протягом 15 діб не допускали адвокатів. Із порушенням права на захист було здійснено і затримання заступника Соколовської Т.Рябчун, яка є вдовою і має на утриманні двох малолітніх дітей. Зазначені дії правоохоронних органів містять ознаки ряду злочинів, однак досі вони не отримали належної оцінки з боку Генеральної прокуратури України. Генпрокуратура, навпаки, прикриває протиправні дії співробітників міліції та слідчих прокуратури.

Чому для працівників столичного УБОЗ порушення права на захист є нормою, стає зрозуміло після ознайомлення з інтерв’ю, яке дав газеті «Вечірній Київ» начальник столичного УБОЗ Валерій Гелетей. Так, полковник Гелетей каже: «Працювати над справами, звичайно, нелегко, адже УБОЗ не займається, так би мовити, «дріб’язком». Це дуже складний процес. Іноді він затягується до трьох-чотирьох місяців. Потрібно довести провину кожного члена злочинного угруповання, адже, як правило, в кожного злочинця своя роль: організатор, виконавець, адвокат тощо. До того ж сучасні бандити стали освіченішими: тримають біля себе юристів, які підказують і знаходять у законах лазівки, що дають змогу уникнути кримінальної відповідальності. Нині адвокатські послуги — найголовніше питання для злочинців».

Якщо міліцейський чиновник високого рангу дозволяє собі такі висловлювання, то це означає, що в системі МВС нічого не змінилося. Полковник Гелетей, мабуть, забув, що законодавством України такої форми співучасті у вчиненні злочину, як «адвокат», не передбачено. Він також, мабуть, забув, що адвокат є самостійною процесуальною фігурою і повноправним учасником кримінального процесу.