ОБЛИШ НАДІЮ КОЖЕН, ХТО УВІЙДЕ?

У лютому Леонід Кучма підписав ухвалений Верховною Радою України Закон «Про судоустрій» — завершилася майже дев’ятирічна робота законодавців над судовою реформою. Про те, як три гілки влади збираються реалізувати норми закону, буде ще багато написано. Та й реалізувати його до ухвалення всіх процесуальних кодексів не вийде. Передбачається, що заміна триступінчастої системи оскарження чотириступінчастою гарантує більш доконаний правовий захист громадян. Але цілком може виявитися (хочемо як краще або як вимагає Рада Європи, але звично робимо абияк), що колапс судової системи, яким нас так лякали рік тому, настане 1 січня 2003 року, коли суди вже не зможуть судити по-старому і ще не зможуть — по-новому. Власне, міні-колапс уже торкнувся тих, хто в цей проміжок часу опинився в судових жорнах. Особливо це відчули громадяни, змушені, відповідно до нового законодавства, звертатися вже в касаційну й апеляційну інстанції.

«ДТ» розповідало невеселу історію Ольги Іванової, котра майже п’ять років намагається довести свою невинність у кримінальній справі про заподіяння її колишньому вітчиму тілесних ушкоджень, зокрема розриву сонної артерії.

Уже висловлювалося припущення про те, що справу було порушено з метою усунути від активної діяльності не так Ольгу, як її матір Ларису Іванову, позивачку в цивільній справі про розділ майна колишнього подружжя. Ділять вони дві розкішні квартири в елітних районах столиці. Саме на законних інтересах Лариси Іванової судова реформа відбилася найбезпосереднішим чином.

15 листопада 2000 року тоді ще Київський міський суд виніс коротке рішення за позовом Л.Іванової до Іванова про розділ майна. За законом протягом 10 днів позивачці повинні були видати мотивоване рішення, але цього не було зроблено протягом кількох місяців. Наприкінці березня — початку квітня, коли суддя Качановий ніс справу додому «для написання рішення», на нього напали, побили й відібрали портфель зі справами. Зникло три справи, зокрема — Іванової.

Потім винесли постанову про відновлення справи, було проведено і спеціальну процедуру опитування сторін. Але почався відпускний період, і адвокат Іванової, маючи на руках лише коротке рішення, написала касаційну скаргу, розраховуючи, що, отримавши повний мотивований текст рішення, напише доповнення до неї.

Це було на початку червня 2001 року. А з 29 червня набрало сили нове процесуальне законодавство. Повний же текст рішення було отримано лише у вересні. Тоді адвокат написала доповнення до касаційної скарги. Чому не до апеляційної, а до касаційної? З єдиної причини: до 29 червня й набрання чинності новим законодавством нею було подано саме касаційну. 19 жовтня Верховний суд виніс постанову, якою відмовився передати цивільну справу на розгляд судової палати, мотивуючи тим, що в скарзі немає аргументів, що заслуговують на увагу. Але відповідно до статті 328 ЦПК, якщо справа розглядалася по першій інстанції апеляційним судом (а вона розглядалася касаційним, правонаступником якого став апеляційний), то незалежно ні від чого його обов’язково повинна розглянути палата. Ухвала суду викликала шок: вона була явно незаконною, але, попри це, оскарженню не підлягала.

Згодом адвокат Іванова подала до Верховного суду ще одну скаргу. У ній зверталася увага на те, що громадянку позбавили права на оскарження, гарантованого Конституцією, і на те, що Верховний суд припустився помилки, неправильно застосувавши законодавство. Отака «виняткова обставина», посилаючись на яку, зацікавлені особи просили все-таки розглянути справу в палаті ВС.

8 лютого суд виніс ще одну постанову, у якій вказувалося, що «виняткових обставин» при розгляді скарги не було: ні процесуальне, ні матеріальне право не порушувалися. І знову в розгляді було відмовлено. Отже, сьогодні рішення суду першої інстанції ніде оскаржити. Крім того, тричі долю цих скарг вирішував один і той самий член Верховного суду. Першого разу він скасував своєю постановою рішення Київського міськсуду від 1998 року. Ним же підписано постанову від 19 жовтня, якою було відмовлено в передачі справи в палату, і третю постанову, яка остаточно перекреслила права позивачки.