ІСТОРІЯ З ТАЛОНАМИ, АБО ЯК ОБІДИ СТАЛИ «БАРТЕРОМ»

Ця історія розпочалася років сім-вісім тому, коли більшість українських заводів залишилися, по суті, без оборотних коштів. Грошового еквівалента для всіх розрахунків державі бракувало, оскільки обсяг коштів був значно нижчий за товарну масу. Панували заліки й інші негрошові форми, на бартер припадало понад 50 відсотків обсягів розрахунків. Зарплату на більшості підприємств стали видавати переважно не грошовими знаками. Працівникам у рахунок погашення заборгованості із зарплат видавали продукти харчування, обіди в заводських їдальнях. В основному це практикувалось на підприємствах сільгоспмашинобудування і загального машинобудування.

Щоб видати зарплату продуктами харчування або послугами їдалень, треба було підтвердити працівникові суму заборгованості. Підприємства вигадали багаторазові талони. Їх можна було використовувати лише на заводі: розрахуватися за обід у їдальні, пред’явити в заводських магазинах, отримати продукти харчування або товари, привезені селянами замість запасних частин. Така практика протрималася багато років.

У бухгалтерському обліку операції проводилися так: при нарахуванні зарплату зараховували до валових витрат підприємства. Потім, коли людина пред’являла талон до оплати, громадське харчування чи магазини, видавши обід або продукцію, нараховували всі податки й сплачували їх у бюджет. Отож податки підприємства платили за фактом відпускання або продукції підприємства громадського харчування, або товарної продукції з магазину. Багато років податкові інспекції перевіряли такий вид обороту талонів. Претензій до підприємств не було.

Проблеми почалися з завершенням перевірки на ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе» з відшкодування ПДВ за травень 2001 року. У зв’язку з експортом продукції підприємство задекларувало від’ємне значення податку на додану вартість. З податкової прийшли перевірити його правомірність — без будь-яких законних підстав, про що, до речі, записано в рішенні суду. Позапланову перевірку з відшкодування ПДВ не передбачено указом Президента про дерегуляцію. Проте завод погодився на перевірку, оскільки розраховував на відшкодування ПДВ і поповнення оборотних коштів.

Працівники податкової інспекції підтвердили весь експортний ПДВ, проте спробували його анулювати. Вони засумнівалися в правомірності оподаткування на додану вартість операцій при видачі талонів. ХТЗ видавав талони на харчування не лише своїм співробітникам, а й підрядчикам, які працювали на підприємстві. Видачу талона як підтвердження заборгованості перед ремонтно-будівельним управлінням, що виконувало ремонтні роботи на ХТЗ, податкова вважала завершальною операцією в бартері, талони — товаром, а не фактом підтвердження заборгованості перед підприємством, і нарахувала ПДВ при їх видачі. Тобто вперше податок нарахувало саме підприємство, видаючи обід, вдруге нарахувала податкова інспекція при видачі талонів. Завод, може, і погодився б із нарахуванням ПДВ при видачі талонів. Яка різниця, коли нарахувати: під час видачі талонів чи видаючи обід? Та податкова вирішила, що це різні операції і податок має сплачуватися двічі.

Підприємство розцінило претензії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові як економічно необгрунтовані й оскаржило рішення в міській інспекції по роботі з великими платниками, потім в обласній податковій адміністрації, Державній податковій адміністрації України. Заводу скрізь відмовили. Вичерпавши всі можливості адміністративного оскарження, ХТЗ звернувся в суд.

Сьогодні щодо ХТЗ є три рішення: Господарського суду Харківської області, Харківського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України. Всі три рішення — на користь підприємства. Суд ухвалив однозначно — талон не є товаром, його видачу не можна розглядати як товарну операцію. Таким чином, об’єкта оподаткування немає. Завод реабілітований.

На ХТЗ оспорювалася невелика сума — 15 тис. 856 гривень. Податкова перевіряла лише ПДВ. Це була вузькоспрямована перевірка лише за один місяць — травень. На час перевірки в заводу налічувалося понад 500 тис. гривень від’ємного значення ПДВ. До тракторного заводу не могли застосувати жодних фінансових санкцій, не могло йтися про кримінальну відповідальність. Та наприкінці року має розпочатися комплексна перевірка, і якби завод доти не оспорив рішення податківців, його могли б пустити в продрозкладку в повному обсязі. З ХТЗ почалася боротьба податкової з талонами. Витонченіших форм ця боротьба набула на ВАТ «Харківський підшипниковий завод».

Перевірка тут проходить у період, коли вже є судові рішення — суду першої та другої інстанції — по тракторному заводу на його користь. Не знати про це податківці не могли, тому що перевірку проводила та сама Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками. Проте в Україні не застосовується прецедентне право. Тому податкова приймає щодо талонів таке ж саме рішення, що й на ХТЗ. Але на підшипниковому — комплексна перевірка. Підприємству донараховують не лише ПДВ, а й податок на прибуток. Талон визнається товаром. Видачу талонів працівникам у рахунок підтвердження заборгованості з зарплат податкова називає бартером. Усього підшипниковому заводу пред’являють майже 15 млн. гривень штрафних санкцій. Відтак підприємство потрапляє в недоїмники. Починаються проблеми з виплатою зарплати. І це на заводі, де на той час немає заборгованості з зарплати, погашена вся податкова недоїмка! Податкова не могла не знати — підприємство виплатити 15 млн. гривень не зможе. Більше того, навіть при банкрутстві заводу бюджет цих 15 млн. гривень не отримає. Робітники та службовці на випадок закриття заводу опиняться на вулиці.

Ситуацію аналізує Людмила Рубаненко, голова ради директорів Асоціації українських експертів:

— Такого правового нігілізму, коли заборгованість із заробітної плати називається товаром, я ще не бачила. Ну гаразд, талони назвали товаром, але звідки взявся бартер? Бартер передбачає товарний обмін. Заводи досі не змогли отримати зрозумілої відповіді від податкової інспекції, що ж було товаром із боку працівника. Парадокс ще й у тому, що, потрапивши в податкову заставу, підшипниковий завод звернувся до податкової з проханням дозволити бартерні операції при відпусканні товарів у рахунок погашення заборгованості із зарплати. Та ж сама податкова інспекція, яка в акті перевірки назвала видачу талонів у рахунок погашення заборгованості з заробітної плати бартерною операцією, у відповіді на запит написала, що дозвіл не потрібен. Оскільки в цьому разі бартерної операції немає, заборгованість із зарплати не є товаром, а у зв’язку з цим немає товарного обміну. Отож, можете, мовляв, вільно видавати в рахунок погашення заборгованості товари. Схоже, податкова вже сама не розуміє, що вона зробила. Так само, як і на ХТЗ, на підшипниковому визнає талони товаром, а їх видачу оподатковує ПДВ. При відпусканні талонів включає всю суму у валові доходи підприємства, тобто ще донараховує податок на прибуток. Нараховано й штрафні санкції за порушення закону про використання реєстраторів у розрахункових операціях. При цьому спочатку талон вважають товаром і видають у рахунок зарплати. Та коли цей самий талон приймають від працівника підприємства назад, податкова цей талон товаром уже не вважає. Якби податківці вдруге вважали його товаром, то, за їхньою логікою, талони треба б включити у валові витрати, а продукти харчування — у валові доходи. Оподаткований прибуток дорівнює нулю: скільки товару отримано, стільки й відпущено. Та податкова вдруге уже не вважала талон товаром, він у неї став засобом платежу. Чому один і той самий талон в одній операції вважається товаром, а в іншій — засобом платежу?

Суд поставив перед податковою завдання — визначити, що ж таке талон. Трактування податкової було таке: за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» — це товар, за Законом України «Про використання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчування і послуг» — засіб платежу. Податкова застосувала різні норми закону, вбиваючи цим двох зайців і вдаючись до двократної фінансової санкції за «непробиття талонів через касовий апарат». Явний абсурд. Не можна один і той самий талон вважати одночасно і товаром, і засобом платежу. Проте цей абсурд був визнаний лише на судовому засіданні.

З огляду на досвід Харківського тракторного заводу, на підшипниковому вирішили: досить скарги в Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові і її негативної відповіді. Іти по лінії адміністративного оскарження — марна трата часу. Маючи на руках судове рішення по ХТЗ, Харківський підшипниковий завод звернувся в суд.

14 листопада 2002 року Господарський суд Харківської області підписує рішення, у якому правоту підшипникового заводу доведено. Суд констатує, що талон — не засіб платежу і не товар, що це своєрідна форма підтвердження заборгованості підприємства перед працівником. Тобто заборгованість із заробітної плати при видачі талона перетворюється на заборгованість по талону. Використання талонів не завдало збитків державі. Всі товари, отримані працівниками по пред’явленні талонів, оподатковані.

Сьогодні, після старань податкової, на харківських заводах замість талона працівникові треба видавати спеціальну довідку, що підтверджує заборгованість. Її можна пред’являти в тих-таки магазинах. Процедура отримання зарплати товарами на підприємствах ускладнилася. Інша річ, що видача персональної довідки Іванову, Петрову, Сидорову вже не може податковою інспекцією розглядатися як товар. Товаром довідка не вважатиметься, хоча, по суті, довідка — той самий талон.

Штрафні санкції з підшипникового заводу, як і з ХТЗ, знято. Усе начебто стало на свої місця, але... Попереду комплексна перевірка тракторного заводу. Хочеться вірити, що цього разу історія не повториться.