РОЗСАДНИК ТУБЕРКУЛЬОЗУ В... ЦЕНТРІ ЄВРОПИ?

Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати ділом.

Григорій Сковорода

Зі звернення голови Національної ради молодіжної політики при Президенті України Віктора Медведчука:

«Розв’язання цієї гострої для молоді проблеми (оздоровлення українських юнаків і дівчат. — В.П.) УНКМО бачить у створенні постійно діючого Національного молодіжного оздоровчого центру на базі санаторних комплексів «Червоний маяк» і «Юність» (селище Сімеїз АР Крим). З огляду на те, що ці санаторні комплекси практично не функціонують, швидкими темпами йде процес руйнування унікального курортного комплексу, що має як історичне, так і курортологічне значення, створення центру дозволить не тільки розв’язати проблему оздоровлення молоді, а й допоможе власними силами зберегти, відновити й розширити матеріальну базу.

Тим часом, завдяки виконанню третій рік поспіль програми УНКМО з оздоровлення дітей і студентів із захворюваннями органів дихання, на базі санаторію «Червоний маяк» удалося дещо стабілізувати його фінансовий стан, провести взаємозаліки за енергопостачання (див. таблицю. — В.П.), прийняти декілька десятків хворих за профілем.

…Пропозиція молодіжних громадських організацій щодо створення Національного молодіжного оздоровчого, культурно-інформаційного центру на базі санаторних комплексів «Червоний маяк» і «Юність» знайшла підтримку й у постанові Верховної Ради України за результатами парламентських слухань про становище молоді в Україні, що відбулися 06.07.2000 р. Розглянувши це питання, депутати в черговий раз підтвердили актуальність проблем оздоровлення. Зокрема вони звертаються до Кабінету міністрів України з пропозицією «вирішити питання про передачу УНКМО санаторіїв Міністерства охорони здоров’я України в селищі Сімеїз (АР Крим) і забезпечити створення на їх базі молодіжного оздоровчого центру...

Шановний Леоніде Даниловичу! У зв’язку з вищевикладеним прошу Вас дати доручення Кабінету міністрів України прискорити передачу цілісних майнових комплексів санаторіїв «Червоний маяк» і «Юність» на баланс Українського національного комітету молодіжних організацій для створення Національного молодіжного оздоровчого, культурно-інформаційного центру».

Треба віддати належне час-
тині депутатів Верховної Ради, котрі в депутатському запиті Президенту, вказавши на те, що передача УНКМО санаторіїв «Червоний маяк» і «Юність» суперечить Конституції України, а, отже є незаконною, просили внести зміни в Указ від 6 жовтня 1999 р. №1284 «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій», що зобов’язує Мінздоров’я здійснити цю передачу.

З постанови Кабінету міністрів України: «Міністерству охорони здоров’я України до 01 квітня 2001 року передати в сферу управління Українського національного комітету молодіжних організацій цілісні майнові комплекси санаторіїв «Червоний маяк» і «Юність» (селище Сімеїз, Автономна Республіка Крим) станом на 01.01.1999 року і матеріально-технічної бази, що забезпечує діяльність указаних санаторіїв, з урахуванням майна, переданого в оренду».

Для довідки. Український національний комітет молодіжних і дитячих громадських організацій — УНКМО (заснований 1992 року) — єдина молодіжна громадська організація, що фінансується державою. Є державна структура, що займається аналогічними проблемами, — Державний комітет молодіжної політики, спорту й туризму. Декотрі їхні співробітники обіймають одночасно керівні посади в обох організаціях — державній і громадській.

2000 року УНКМО зосередив свою діяльність на двох стратегічних напрямах: розвитку мережі молодіжних організацій і створенні ефективного механізму реалізації молодіжної політики. Бере активну участь у міжнародному молодіжному русі. У міжнародних організаціях захищає інтереси української молоді. Видатки на молодіжні програми на 61% покриваються за рахунок спонсорських коштів (вітчизняний бізнес, міжнародні гранти).

Зі звернення УНКМО до Президента:

«Відповідно до даних МОЗ України, із 10 млн. молодих людей віком від 15 до 28 років — 3 млн. потребують щорічного оздоровлення, 30 відсотків юнаків-призовників за медичними показаннями загалом не можуть бути призвані в Збройні Сили України. Зростає показник підліткової та юнацької захворюваності, до того ж на хвороби, не притаманні молодим людям.

Аналіз показників здоров’я серед студентів за останні чотири роки свідчить, що кількість студентів із захворюваннями кишково-шлункового тракту виросла вчетверо, з нервово-психічними — вп’ятеро.

Після розвалу СРСР тільки Україна з колишніх республік Союзу не має спеціалізованого молодіжного оздоровчого центру, де можна було б не лише оздоровитися, а й прилучитися до суспільно корисних справ».

У своїй відповіді Кабінету міністрів України міністр охорони здоров’я В.Москаленко повідомляє: «Ситуація з туберкульозом неухильно погіршується, прогресує епідемія туберкульозу, зареєстрована з 1995 р. Захворюваність на всі форми туберкульозу збільшилася з 32,0 на 100 тис. населення 1990 р. до 54,4 на 100 тис. населення 1999 р., тобто на 70 відсотків.

Зростання захворюваності на всі форми туберкульозу спостерігається в різних областях України. Темп приросту захворюваності за останні роки вдвічі більший, ніж приріст цього показника на початок 90-х років. Смертність від туберкульозу збільшилась у 2,5 разу. З року в рік виявляється дедалі більше хворих із запущеним туберкульозом, котрі найчастіше помирають.

З року в рік погіршується ефективність лікування хворих на туберкульоз.

Нині на диспансерному обліку перебуває 212357 дітей і підлітків, хворих на туберкульоз, із них 3721 з активною формою, котрим необхідно лікування в санаторії протягом 3—6 місяців».

Резервуар туберкульозу збільшується. Раніше медицина лікувала хворих, більша частина яких жила в нормальних людських умовах. Сьогодні таких хворих дуже мало. Хронічний стрес, відсутність повноцінного збалансованого харчування, брак сезонного одягу та взуття... Вилікувати такого хворого нелегко.

Нібито все ясно: туберкульоз є величезною небезпекою для здоров’я населення, тож у такий важкий для країни час передавати санаторій для дорослих хворих «Червоний маяк» і санаторій для дітей і підлітків «Юність» — означає позбавити хворих надії на зцілення, підвищити ймовірність виникнення рецидивів. І, таким чином, сприяти подальшому розростанню епідемії.

Ефективність санаторного
лікування відома з незапам’ятних часів. При археологічних розкопках в Італії, Греції та Єгипті було виявлено будівлі санаторного типу.

У другій половині XIX століття видатні діячі медицини С.Боткін, Г.Захар’їн, А.Остроумов високо оцінили цілющу дію клімату Південного берега Криму, що привело до будівництва тут чудових палаців, вілл і приватних пансіонатів. Для туберкульозників клімат ідеальний: полегшується відділення мокроти, зменшуються кашель і задишка, поліпшуються сон і апетит, зникають функціональні розлади нервової системи, збільшується життєва ємність легень, зарубцьовуються уражені туберкульозним процесом осередки в легенях.

За рекомендацією лікарів віденської клініки знаменитого професора Теодора Більрота, нашій чудовій поетесі й винятково мужній людині Лесі Українці, котра тридцять років воювала з туберкульозом (спочатку кісток, а потім легень, нирок), порекомендували кліматичне лікування. Рік вона прожила в Ялті. Лише тут стан її хворої ноги стабілізувався. Про Ялту тих років письменник і лікар С.Єлпатьєвський писав: «Ялта повна туберкульозними людьми без коштів... Вразило й захопило мене те, що видужували такі, котрих я раніш вважав безнадійними...». Сюди ж у Ялту Леся приїхала після вінчання з Климентієм Квіткою, хворим на туберкульоз легенів. Тут Квітка почав почуватися значно краще.

У Ялті жив і працював хворий на туберкульоз Антон Чехов.

І якщо 1913 р. на Південному березі Криму було лише 12 протитуберкульозних санаторіїв на 305 місць, то вже 1938 р. їх було 34 на 6530 сезонних і 4877 цілорічних місць. Вони були профільовані для лікування хворих із відкритими й закритими формами туберкульозу, для хворих із гортанно-легеневим і кістково-суглобним процесом.

Під час Великої Вітчизняної війни Крим протягом двох із половиною років був окупований фашистами, котрі розграбували та зруйнували більшість санаторіїв. Але вже 1944 р. в Ялті відкрилося кілька туберкульозних санаторіїв, а до 1952 р. санаторна ліжкова мережа досягла довоєнного рівня.

Країна з величезними труднощами за сім років відновила санаторії для лікування профільних хворих. Колосальних зусиль коштувала перемога над туберкульозом. А сьогодні ми розтринькуємо нажите. Розмови про те, що в держави немає грошей, безглузді — на реконструкцію лише одного Київського залізничного вокзалу бухнули 495 млн. грн., на зведення монумента Незалежності України й реконструкцію Хрещатика пішло 500 млн. грн. Крім того, як стверджує заступник голови Рахункової палати Віталій Мельничук, порядку 5—6 мільярдів гривень держбюджету щороку витрачається незаконно. А відновлення всіх протитуберкульозних санаторіїв країни, повне забезпечення їх необхідним, зміцнення протитуберкульозної служби й забезпечення всіх хворих необхідними ліками обійшлося б у суму, що не перевищує 200 млн. грн.

Україна охоплена полум’ям туберкульозу, а Кабмін дає вказівки використовувати вогнегасні засоби не за призначенням. І це при тому, що в десяти областях (Закарпатській, Запорізькій, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Херсонській, Черкаській і Чернігівській) зовсім немає протитуберкульозних санаторіїв для дорослих, а в шести вони малопотужні (на 30 — 90 ліжок).

За останні десять років в Україні закрито 20 тубдиспансерів, скорочено близько 16 тис. стаціонарних туберкульозних ліжок, звільнено понад тисячу лікарів-фтизіатрів.

Лише останнім часом постановами Кабміну п’ять санаторіїв передано у власність АР Крим, управління охорони здоров’я Одеської області й Головного управління Київської міської держадміністрації, управління Комітету ветеранів війни та воєнних конфліктів. За 1993 — 2000 рр. скорочено 42 протитуберкульозні санаторії (23 дитячі на 3200 ліжок і 19 підліткових і дорослих на 4018 ліжок). З 52 протитуберкульозних санаторіїв (26 дитячих на 6400 ліжок і 26 підліткових і дорослих на 6565 ліжок), підпорядкованих Мінздоров’я, залишилося 39. І якщо 1993 р. (рік найвищої в Україні інфляції — у 102,6 разу) в санаторіях пролікувалося 13617 хворих на туберкульоз, то 2000 р. — лише 7135. Захворюваність і смертність неухильно зростають, а протитуберкульозні санаторії передаються, віддаються в оренду, продаються. Нині з’явилося багато охочих купити й перепродати санаторії. Як говорять у таких ситуаціях поляки: якщо не можете зрозуміти, у чому річ, то річ у грошах.

Усім відомо, що, відповідно до статті 49 Конституції України «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена», що Указом Президента «Про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом» (від 11 травня 2000 року) передбачено збереження мережі протитуберкульозних медичних закладів, що законодавством не передбачено передачу державного майна у власність громадських організацій. За Законом України «Про курорти», ухваленим Верховною Радою 05.10.2000 р., приватизацію санаторно-курортних закладів заборонено.

Сьогодні УНКМО чекає передачі під його управління, згідно з указом Президента, протитуберкульозних санаторіїв «Червоний маяк» і «Юність».

Ніхто не звернув уваги на
нелогічність обгрунтування пропозиції УНКМО про передачу йому двох протитуберкульозних санаторіїв для створення Національного молодіжного оздоровчого, культурно-інформаційного центру.

Чому, характеризуючи стан здоров’я молоді, УНКМО не згадує такі захворювання, як рак, туберкульоз, сифіліс, наркоманію та СНІД? Думаю тому, що, як то кажуть, і їжаку зрозуміло, — хворих на такі важкі недуги, лікувати в оздоровчому центрі безперспективно. На жаль, сьогодні лікарі діагностують майже всі захворювання вже в запущеній стадії. Та й багато хвороб нічим не виявляють себе протягом кількох років. Тож у переважній більшості випадків ми зіштовхуємося не з функціональними розладами, що перебігають без руйнування структур організму, а з патологічним процесом, коли вже є деструктивні зміни в системах регуляції, органах і тканинах. На початковій стадії часто лікуватися загалом не треба, зокрема й кліматом Південного берега Криму. Ф.Беске та К.Йорк вважають: «Від 60 до 80 відсотків усіх нездужань не вимагають лікарського втручання. Вони або минають самі, або виліковуються домашніми засобами...». Ясна річ, лікувати студентів, котрі слабують на захворювання шлунково-кишкового тракту й нервово-психічні розлади, інвалідів, а також потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС треба в спеціалізованих лікувальних закладах, спеціалізованих санаторіях, а не в оздоровчому центрі, де це неможливо здійснити навіть для якогось одного захворювання. Це стосується й лікування хворих на стадії функціональних розладів (якщо їх треба лікувати). Відгодовувати, загартовувати, готувати до армії допризовників потрібно в спеціальних таборах, яким не обов’язково бути в Криму. До речі, серед допризовників багато юнаків, у яких призовні комісії діагностують туберкульоз. От їм після проходження курсу лікування в спеціалізованому лікувальному закладі, можливо, справді буде потрібно пройти ще й санаторне лікування. І це буде лікування, а не розвага.