«Мозковий удар» не вибирає жертв

«Розуму палата здоров’ям мозку багата» — гласить східна мудрість, і в цьому афоризмі міститься величезний смисл. Адже зазвичай про людину, котра пережила інсульт («мозковий удар»), не кажуть, що вона ясно мислить. Навіть якщо своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу, мозкові функції повністю не відновлюються, тобто «мозковий удар» не минає безслідно. У більшості тих, хто пережив інсульт, зберігаються порушення рухів, розлади координації, чутливості, мови, пам’яті, інтелекту. Згідно з медичною статистикою, лише 10—20 відсотків хворих повертаються до активного життя, хоча про відновлення колишньої працездатності в більшості випадків говорити не доводиться. Крім того, після ішемічного інсульту досить висока ймовірність його повторення, особливо протягом першого року.

У сучасному світі інсульт — одна з головних причин смертності населення (третє місце після хвороб серця й онкологічних захворювань). Найвищий ризик розвитку інсультів у віці після 55 років.

У нашій країні ситуація з цією судинно-мозковою патологією, можна сказати, катастрофічна. І пов’язано це як зі збільшенням кількості інсультів, так і з проблемами медичного характеру — найчастіше хворий потрапляє до кваліфікованого фахівця тоді, коли дорогоцінний час уже згаяно, або й узагалі не отримує адекватної лікарської допомоги (особливо якщо йдеться про старих, до яких у нашому суспільстві ставлення не те що нешанобливе, а зневажливе). Особливої соціальної гостроти проблема набуває у зв’язку, з одного боку, зі збільшенням захворюваності на інсульти людей працездатного віку (тепер багато хвороб «помолодшало»), а з іншого боку — із тенденцією «старіння» населення, підвищенням у популяції питомої ваги людей похилого віку, в яких значно збільшується частота судинно-мозкових патологій.

Щорічно діагноз «інсульт» в Україні ставиться понад 100000 пацієнтів. Майже половина їх помирають протягом першого року хвороби, і багато стають інвалідами. Поширеність мозкових інсультів у нас значно перевищує аналогічний показник у країнах Європи — 269,8 випадку на 100 тис. осіб., тоді як «у них» — 200. На думку професора-нейрохірурга Миколи Поліщука, якщо ситуація не зміниться, то в найближчій перспективі кожен п’ятий житель України помиратиме від інсульту і ще кожен п’ятий стане інвалідом. Показник інвалідності через інсульт у нас один із найвищих, порівняно з розвиненими країнами.

«Мозковий удар» не вибирає своїх жертв, від нього ніхто не застрахований — ні бідний, ні багатий, ні простий трудівник, ні «сильний світу цього». Від інсульту, як відомо, померли Черчілль, Рузвельт, Сталін, не пощадила доля і багатьох інших яскравих особистостей, позбавивши у розквіті творчих сил можливості плідно трудитися, а то й узагалі пересуватися, завдаючи, крім усього іншого, неймовірних моральних страждань.

Поширеність інсультів досить дорого коштує суспільству, у прямому і в переносному сенсах. Крім того, що воно (суспільство) зазнає величезних людських втрат, лікування інсульту потребує дуже великих коштів. У Великобританії щорічно на допомогу таким хворим витрачається 2,8 млрд. фунтів стерлінгів і ще 1,8 млрд. іде на тих, хто втратив працездатність. У країнах Європи витрати на одного хворого, котрий пережив інсульт, становлять 60—80 тисяч євро протягом життя.

Що стосується наших реалій, то з упевненістю можна сказати одне: в більшості випадків витрати на лікування таких хворих і догляд за ними лягають тяжким тягарем на плечі сім’ї і близьких. Держава у нас ще не доросла до того рівня, щоб усвідомити втрати для суспільства, у тому числі інтелектуальні, до яких призводить недооцінка гостроти цієї медико-соціальної проблеми.

На жаль, у нашій системі охорони здоров’я останнім часом міцно укоренилася лікувальна стратегія, витіснивши профілактичну компоненту. Ми ще не усвідомили, що профілактика й мотивація до здорового способу життя коштують набагато дешевше, ніж лікування і відновлення здоров’я. Тим часом багато країн змогли досягти стійкого зниження захворюваності і смертності від судинно-мозкової патології значною мірою завдяки програмам пропаганди здорового способу життя, інформаційним кампаніям відмови від куріння, збалансованому харчуванню тощо.

Про профілактику і сучасні методи лікування цієї небезпечної недуги йшлося на Першому конгресі «Інсульт і судинно-мозкова патологія», який відбувся у столиці України. Організатор форуму — Українська асоціація боротьби з інсультом (УАБІ). У ньому брали участь вчені і лікарі-практики з усієї країни, а також із країн зарубіжжя: із доповідями виступили вчені з Росії, США, Чехії, Угорщини.

— Ми намагаємося об’єднати зусилля в подоланні поширення судинно-мозкової патології не лише неврологів, нейрохірургів, а й кардіологів, терапевтів, лікарів загальної практики, лікарів швидкої медичної допомоги, реабілітологів, соціологів, а також представників засобів масової інформації, — сказав президент УАБІ професор М. Поліщук. — Зазвичай лікарські асоціації формуються за профілем, наприклад асоціації кардіологів, урологів, терапевтів тощо. У нашій асоціації зібралися різні фахівці, які стурбовані проблемою інсультів і зацікавлені в тому, щоб подолати цю недугу. Крім того, ми хочемо залучити в нашу громадську організацію пацієнтів і родичів людей, котрі пережили інсульт. Це дуже важливо для того, щоб нести в маси інформацію і нові знання про це захворювання, проводити адекватну профілактику й зацікавити в цьому людей. У світі доведено, що запобігти інсультові значно дешевше, ніж його лікувати, але це потребує цілеспрямованих зусиль як держави, так і громадськості. Як ви знаєте, президент України В. Ющенко виявив стурбованість станом справ із серцево-судинними захворюваннями в країні, і тепер ця проблема є державним пріоритетом в охороні здоров’я.

На конгресі лікарі мали можливість отримати багато нової корисної інформації, одержали методичні рекомендації з профілактики і лікування інсульту, а також «Довідник для лікаря з судинних патологій», підготовлений нашою асоціацією. Сподіваємося, що уряд незабаром затвердить відповідну програму, адже лише на громадському ентузіазмові з цією проблемою не впоратися.