Що робити, аби дистанційне навчання в Україні не перетворилося на канікули для школярів

Спочатку про хороше. Правда, не для нас. У розвинених країнах  фахівці давно оцінили і дистанційне навчання, і можливості, які відкривають  різноманітні цифрові рішення для  ефективного навчання школярів та дорослих. У нас дистанційки бояться.

Тим часом досвід  деяких країн демонструє ефективні рішення, завдяки яким ці країни не тільки успішно подолали виклики пандемії (майже не втративши в результатах навчання), а й значно вдосконалили звичайний освітній процес у школах.  Найпоширеніший інструмент —  електроні платформи, які ми  бачимо у Фінляндії, Франції, Кореї,  Китаї тощо.

Загалом же, цифрові продукти для освіти поділяються на:

Маркетплейси (платні, частково або повністю безоплатні) для всіх охочих з різноманітними розробками до шкільної навчальної тематики або позашкільних розвивальних тем.

Ресурсів для школи і позашкільного навчання є багато. Одне  з найвідоміших рішень — Академія Хана (США), побудована за принципом «надати безкоштовну освіту світового рівня кожному в будь-якій точці світу».

скриншот

Академія надає різноманітні матеріали з математики, природничих і гуманітарних наук, мистецтва. Що може нас зацікавити — це принципи: «Кожен учень навчається у своєму власному темпі, спочатку ліквідовуючи пробіли в розумінні навчального матеріалу  і лише потім — поглиблюючи свої знання. Контент складається зі створених експертами уроків, безкоштовних для учнів і вчителів. Дає інструменти кожному  вчителю для виявлення лакун у знаннях учня та складання індивідуального  навчального плану для кожного».

Є також  безліч рішень спеціалізованої тематики – наприклад, з:

• екології

скриншот

• космічних досліджень

скриншот

• вивчення погоди  

скриншот

Гібридні телекомунікаційні цифрові платформи: навчальне і розвивальне телебачення та  радіо для дітей, онлайнкурси, освітні матеріали текстового та мультимедійного характеру, тренажери, симуляції, тести для учнів тощо.  

Наприклад, ВВС (Сполучене Королівство), YLE (Фінляндія), EBS (Корея) тощо.

Це, так би мовити, дистанційні рішення з довгою історією. Спочатку створювалося навчальне телебачення та радіо. І на сьогодні в деяких країнах розвинена справжня індустрія телевізійних навчальних телепрограм, фільмів, мультфільмів. Усі вони  поєднанні з цифровими платформам, на яких розміщено навчальні курси для школи. Це  дає вчителям, учням та їхнім батькам широкий і різноманітний спектр освітніх матеріалів будь-якої тематики для будь якого шкільного віку.

Платформи-органайзери  для  чіткої організації навчання і комунікацій усередині шкіл. Це специфічні веб-інтерфейси для шкільних адміністрацій. Школярі обирають курси, стежать за їх  результатами, читають бюлетені та спілкуються з викладачами; вчителі можуть проводити уроки зі своїми класами, надавати свої власні тематичні розробки, пропонувати додаткові джерела інформації,  виставляти оцінки та відзначати пропуски занять, оновлювати  інформацію і спілкуватися з учнями та батьками (опікунами). Це, наприклад, WIllma, Peda (Фінляндія) тощо.

скриншот

Платформи з відкритими цифровими онлайн-курсами, що відповідають навчальним програмам шкіл  і відкриті для всіх учнів (відео з автором курсу, тренажери, симуляції, тести тощо). Це, наприклад, Yanfudao, Ykt.eduyun (КНР), Eduthek (Австрія), ВШО (Україна).

Які ж цікаві функції та інструменти ми можемо побачити на цих платформах?

• Відеокомпонент до кожного шкільного уроку з учителем — автором курсу (зазвичай короткі, до 15 хвилин) або декілька відеокомпонентів по 2–3 хвилини.
• Мультимедійні компоненти: мультфільми; навчальне відео; ігрові або документальні фільми (їх фрагменти) тощо).
• Текстові матеріали: конспекти уроку, бібліотеки  всіх шкільних підручників, літературні твори (або їх фрагменти).
• Бібліотеки аудіокниг, фрагментів аудіокниг; відео з учителем або відомою людиною, які читають уголос літературні твори.
• Інструкції для дітей, алгоритми їх дії (візуалізовані). Окремо  розроблені для батьків, учителів.
• Інтерактивні тести (візуалізовані). Коли учень проходить тестування,   його результати автоматично зберігаються. Так  можна просто відстежувати  прогрес у навчанні школяра, бачити його проблеми. Деякі системи автоматично пропонують навчальний матеріал для повторення на підставі проблем, виявлених  у тестуванні. А після цього – новий тест для школяра. Так  чином враховуються  всі  індивідуальні особливості навчання. І вибудовується індивідуальна освітня траєкторія.
• Навчальні тренажери, ігри, симуляції. У цікавій ігровій формі подається новий навчальний матеріал, повторюється матеріал, відшліфовуються вміння, навички і,  врешті-решт, формуються компетентності.
• Додаткові матеріали для учнів, учителів, батьків щодо психологічної підтримки. Ми можемо побачити справжні «кабінети психологічної підтримки», що так актуально у нашому складному світі, який  постійно змінюється.
• Додаткові (зокрема позапрограмні ) матеріали для дітей — бібліотеки мультфільмів, відеофільмів, лекцій на позапрограмну тематику для допитливих тощо.
• Широке використання принципів STEM, STEAM або STEARM освіти. Тобто поєднання, інтеграція науки, інженерії, мистецтва та усвідомленого читання. Такі рішення ми бачимо в розробках провідних університетів світу для шкільних практик, наприклад у Массачусетському технологічному університеті https://www.mit.edu/  та  https://steamedu.com/ , http://science4school.stemosvita.com.ua/#rec201872206 тощо.
• Інструменти для організації роботи вчителя з класом на уроці та спілкування з батьками (опікунами).
• Компоненти для зняття зорової втоми та відео з фізичними вправами.

І ще багато  цікавого, корисного й мотивуючого для навчання дітей. А що ж у нас?

Пандемія дуже болісно й швидко викинула нас у …сучасний освітній простір. Українська освіта, яка доти   не дуже переймалася високотехнологічними новаціями та цифровими компетентностями, мусила  реагувати. І не можна сказати,  що в нашій освіті зовсім не виникали спорадичні спроби щось зробити в галузі цифровізації.

У 2004 році в Україні було започатковано програму Intel-навчання вчителів цифрових компетентностей. «Масштаб проведення цієї програми є свідченням визнання нашою індустрією того факту, що всі новітні технології нічого не варті, якщо вчителі не знають, як ними ефективно користуватися. Дива в освіті творять не комп'ютери, а вчителі», — промовляв Крейг Барретт, голова ради директорів корпорації Intel, почесний професор Національного університету імені Тараса Шевченка.

Програма Intel® «Навчання для майбутнього» була спільною ініціативою Міністерства освіти і науки України, Інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОН України (нинішній Інститут модернізації змісту освіти),  Академії педагогічних наук України, обласних інститутів підвищення кваліфікації педагогічних працівників та корпорації Intel, спрямованою на перепідготовку педагогічних кадрів з ІКТ та новітніх педагогічних технологій і покликаною оснастити  вчителів необхідними навичками для підготовки школярів до економіки знань XXI століття.

Програма має міжнародний сертифікат і відповідає міжнародним стандартам. Вона ефективно впроваджується в Німеччині, Австрії, Японії, Кореї, Австралії, Італії, Ізраїлі, Аргентині, США та ін.. У світі за 8 років підготовлено понад шість мільйонів учителів. Планується, що за наступні п’ять років їх кількість зросте до 10 млн.

А  2018 року МОН закупило унікальний для України освітній проєкт — Національну освітню електронну платформу (НОЕП). Очікувалося, що зазначена платформа (за аналогом відповідних рішень у розвинених країнах світу) забезпечить якісним електронним контентом учнів та школярів усієї країни. Але закуплена за державні кошти  НОЕП так і не запрацювала. З нею взагалі склалася дивна й неоднозначна ситуація.

І ось грянула пандемія… Як виявилося, ми знову були не готові. Що відповідає нашій національній традиції — ми ніколи не готові до зими, до літа, до стихії…

Масова відсутність цифрових навичок у вчителів здивувала. Незважаючи на  навчання, про яке радісно говорили. Де поділися ті  сотні тисяч навчених учителів ?! Чи, може, саме вони пішли з роботи, адже  2004 року вчителів було 547 тисяч, а  2020-го – 440 тисяч. Невже ті 100 тисяч були вчителями, які  пройшли навчання цифрових компетентностей?

Але Україна все ж таки спромоглася наприкінці 2020 року розробити інноваційний цифровий продукт – платформу Всеукраїнської школи онлайн. Після телевізійного формату ВШО (розкритикованого за помилки і невдалий формат) було створено продуману систему подачі навчальної інформації на спеціальній цифровій платформі. Міністерство освіти і науки України, Український інститут розвитку освіти, Міністерство цифрової трансформації та ГС «Освіторія» створили платформу дистанційного і змішаного навчання для українських школярів. Сьогодні на платформі розміщено 1800 різноманітних уроків для учнів 5–11 класів, що включають  невеличку відеолекцію до 15 хвилин, текстовий матеріал (конспект) для учня, різноманітні досліди, симуляції й інтерактивні тести до кожної теми. Платформа також містить додаткові цифрові ресурси та посилання на літературу для допитливих. Усі навчальні матеріали для дітей проходили через різноманітні фільтри експертизи: наукової, педагогічної, антидискримінаційної, редакторської, дизайнерської тощо. А недавно на платформі з’явився «Кабінет вчителя» — для зручного спілкування учителів зі своїми учнями.

Але 1800 уроків — це критично мало. Для організації ефективного навчального процесу, як у шкільній аудиторії, так і в умовах  дистанційного навчання (на яке зараз переходить, на жаль, більшість шкіл),  платформу треба наповнювати новими матеріалами, новими уроками. На сьогодні жоден предметний навчальний курс не є завершеним. До нового навчального року не розроблено жодного уроку, а уроків для молодшої школи немає взагалі. 1 вересня був сплеск відвідування платформи  ВШО, та він одразу згас. Бо нових розробок, як і завершення старих, платформа не пропонує. Чому? Тому, що це не пріоритет для держави — а отже,  фінансування немає. Держава не вміє швидко реагувати, як інші країни, на виклики сьогодення.  І знову дистанційне навчання стане своєрідними канікулами для школярів?..

Усі статті Тетяни Харламової читайте тут.